2 хроніки 7
1 А коли Соломон закінчи́в молитися, то зійшов огонь із небе́с, поїв цілопа́лення та жертви, а слава Господня напо́внила храм той!
Då Salomo hadde slutta bøni si, for det eld ned frå himmelen og åt upp brennofferet og slagtofferi, og Herrens herlegdom fyllte huset.
2 І священики не могли ввійти до Господнього дому, бо слава Господня напо́внила дім Господній!
Prestane kunde ikkje ganga inn i Herrens hus, for di Herrens herlegdom fyllte Herrens hus.
3 А всі Ізраїлеві сини бачили, як схо́див огонь та Господня слава на храм той, і вони попа́дали обли́ччям до землі на підло́гу з камінних плит, і вклони́лися до землі, і дякували Господе́ві: „Добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя!“
Og då alle Israels-borni såg korleis elden for ned og Herrens herlegdom kom yver huset, då kasta dei seg på kne i den steinlagde garden med andlitet mot jordi og tilbad og lova Herren, for han er god, og hans miskunn varer æveleg.
4 А цар та ввесь народ прино́сили жертву перед Господнім лицем.
Og kongen og heile folket og ofra slagtoffer for Herrens åsyn.
5 І приніс цар Соломон на жертву худоби великої двадцять і дві тисячі, а худоби дрібно́ї — сто й двадцять тисяч. І ви́конали обряд освя́чення Божого дому цар та ввесь наро́д.
Og kong Salomo ofra tvo og tjuge tusund stykke storfe og hundrad og tjuge tusund stykke småfe til slagtoffer, og soleis vigde kongen og heile folket Guds hus.
6 А священики стояли на ва́ртах своїх, а Левити — зо знаря́ддями Господньої пісні, що поробив цар Давид на подяку Господе́ві, „Бо навіки Його милосердя“, коли Давид хвалив ними; і священики сурми́ли навпроти них, а ввесь Ізраїль стояв.
Og prestarne stod på sine postar, og levitarne stod med Herrens spelgogner, som kong David hadde late gjera til å lova Herren for di hans miskunn varer æveleg, og dei førde fram Davids lovprisning, medan prestarne bles i lurarne midt imot deim, og heile Israel stod.
7 І посвятив Соломон сере́дину подві́р'я, що перед Господнім домом, бо приніс там цілопа́лення та лій мирних жертв, бо мідяний же́ртівник, якого зробив Соломон, не міг умістити цілопа́лення й хлібної жертви та лою.
Og Salomo vigde den midtre luten av tunet framfyre Herrens hus, for di han laut ofra brennoffer og feittstykki av takkofferi der; for koparaltaret som Salomo hadde gjort, kunde ikkje røma brennofferi, grjonofferi og feittstykki.
8 І справив Соломон того ча́су те свято на сім день, а ввесь Ізра́їль був з ним, дуже великий збір, що зійшовся звідти, де йдеться до Хамату, аж до єгипетського потоку.
På den tid høgtida Salomo helgi i sju dagar saman med heile Israel; det var ein ovstor møtelyd, like frå den staden der vegen gjeng til Hamat og til Egyptarlands-bekken.
9 А восьмого дня спра́вили відда́ння свята, бо обряд освя́чення же́ртівника справляли сім день, і свято сім день.
Og på den åttande dagen heldt dei ei stor samlingshøgtid; for dei høgtida altarvigsla i sju dagar og helgi i sju dagar.
10 А дня двадцятого й третього сьо́мого місяця відпустив він народ до їхніх наметів, радісних та веселосердих через усе те добро, що Господь учинив Давидові й Соломонові, та народові Своєму Ізраїлеві.
Og på den tri og tjugande dagen i den sjuande månaden let han folket fara heim, glade og velnøgde yver alt det gode som Herren hadde gjort mot David, tenaren sin, og imot Salomo og imot Israel, folket sitt.
11 І закінчив Соломон дім Господній та дім царськи́й, та все, що прихо́дило Соломонові на серце, щоб зробити в Господньому домі та в домі своєму, пощасти́ло йому.
No var Salomo ferdig med å byggja Herrens hus og kongshuset; og alt det han hadde sett seg fyre at han vilde gjera med Herrens hus og sitt hus, det førde han til endes godt og vel.
12 І явився Господь Соломонові вночі та й сказав йому: „Вислухав Я моли́тви твої, та вибрав оце місце для Себе на храм жертви.
Då synte Herren seg for Salomo um natti og sagde til honom: «Eg hev høyrt bøni di og valt meg denne staden til offerstad for meg.
13 Якщо Я замкну́ небеса́, і не буде дощу, і якщо накажу́ сарані́ поїсти землю, і якщо нашлю́ морови́цю на наро́д Мій,
Um eg let att himmelen, so regnet ikkje kjem, eller um eg byd engsprettorne å øyda landet, eller um eg sender farsott imot folket mitt,
14 і впокоря́ться люди Мої, що над ними кличеться Ім'я́ Моє, і помо́ляться, і бу́дуть шукати Ім'я́ Мого́, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небе́с, і прощу́ їхній гріх, та й вилікую їхній Край!
og folket mitt, som er uppkalla etter namnet mitt, då bøygjer seg og bed og søkjer mi åsyn og vender um frå si vonde ferd, då vil eg høyra frå himmelen og tilgjeva syndi deira og lækja landet deira.
15 Тепер очі Мої будуть відкриті, а уші Мої наста́влені на слу́хання моли́тви цього місця.
No skal augo mine vera opne og øyro mine agta på bøni på denne staden.
16 І тепер Я вибрав, і освятив цей храм, щоб Ім'я́ Моє було там аж навіки, Мої ж очі та серце Моє бу́дуть там по всі дні.
No hev eg valt ut og helga dette huset til at namnet mitt skal bu der til æveleg tid, og augo mine og hjarta mitt skal vera der alltid.
17 А тепер, якщо бу́деш ходити перед лицем Моїм, як ходив був ба́тько твій Давид, щоб зробити все, що наказа́в Я тобі, і якщо бу́деш дотри́муватися уставів Моїх та прав Моїх,
Um du no ferdast for mi åsyn soleis som David, far din, ferdast, so du gjer alt det som eg hev bode deg, og held lovorne og rettarne mine,
18 то поста́влю певно трона царства твого, як склав Я заповіта з батьком твоїм Давидом, говорячи: Не буде в тебе перево́ду ніко́му з пануючих в Ізраїлі!
so vil eg halde uppe kongsstolen din, soleis som eg hev lova David, far din det, då eg sagde: «Aldri skal det vanta deg ein mann til å råda yver Israel.»
19 А якщо ви відве́рнетеся та покинете устави Мої й заповіді Мої, що Я дав вам, і пі́дете, і будете служити іншим бога́м, і бу́дете вклонятися їм,
Men dersom de snur meg ryggen og svik loverne og bodi mine, som eg hev lagt fram for dykk, og gjeng av stad og dyrkar framande gudar og bed til deim,
20 то Я повирива́ю їх з Моєї землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Ймення Свого, відкину від лиця Свого, і дам його за припові́стку та за посміхо́вище серед усіх наро́дів!
då vil eg jaga dykk burt ifrå landet mitt, som eg hev gjeve dykk, og dette huset, som eg hev helga til mitt namn, det vil eg føykja burt ifrå mi åsyn og gjera det til eit ordtøke og ei spott millom alle folk.
21 А храм цей, що був найвищий, — кожен, хто прохо́дитиме біля нього, скам'яні́є та й скаже: За що́ Господь зробив так цьому Кра́єві та храму цьому?...
Og yver dette huset, som var so høgreist, skal alle verta forfærde som gjeng framum det, når dei segjer: «Kvifor hev Herren fare soleis åt med dette landet og dette huset?»
22 І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, Який вивів їх з єгипетського кра́ю, і держа́лися міцно інших богі́в, і вклоня́лися їм, і служили їм, — тому́ Він навів на них усе оце ли́хо!“
då skal dei svara: «For di dei vende seg ifrå Herren, sin fedregud, som førde deim ut or Egyptarland, og heldt seg til andre gudar, og bad til deim og tente deim. Difor hev Herren late alt dette vonde koma yver deim.»»
