1 до солунян 4
1 А далі, бра́ття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли́ ви від нас, як належить поводитись вам та дого́джувати Богові, — як ви й поводитеся, — щоб у тому ще більше зроста́ли!
Наостанку, брати, просимо й закликаємо вас у Господі Ісусі: оскільки ви отримали від нас настанови про те, як треба жити, щоб сподобатися Богові, – що ви й робите, – продовжуйте зростати [в цьому] ще більшою мірою.
2 Бо ви знаєте, які вам нака́зи дали ми Господом Ісусом.
Бо ви знаєте, які настанови ми дали вам від Господа Ісуса.
3 Бо це воля Божа, — освя́чення ваше: щоб ви береглись від розпусти,
Адже це воля Божа, щоб ви освячувались і уникали розпусти,
4 щоб кожен із вас умів тримати начи́ння своє в святості й честі,
щоб кожен із вас знав, як утримувати своє тіло у святості й честі,
5 а не в при́страсній по́хоті, як і „погани, що Бога не знають“.
а не в пристрасній похоті, як язичники, які не знають Бога.
6 Щоб ніхто не кривдив і не визи́скував брата свого в якійбудь справі, бо ме́сник Госпо́дь за все це, як і перше казали ми вам та засві́дчили.
У цьому питанні ніхто не повинен кривдити чи обманювати свого брата, бо Господь покарає за все це, як ми вам говорили й свідчили.
7 Бо покликав нас Бог не на нечи́стість, але на освя́чення.
Адже Бог не покликав нас до нечистоти, але до святості.
8 Отож, хто оце відкида́є, зневажає не люди́ну, а Бога, що нам також дав Свого Духа Святого.
І кожен, хто відкидає це, відкидає не людину, а Бога, Який дав вам Свого Святого Духа.
9 А про братолюбство немає потреби писати до вас, бо самі ви від Бога на́вчені люби́ти один о́дного,
Що ж до братерської любові, то про це немає потреби писати вам, бо ви самі навчені Богом любити одне одного.
10 бо чините те всім брата́м у всій Македонії. Благаємо ж, браття, ми вас, щоб у цьому ще більш ви зростали,
Ви й справді так поводитесь зі всіма братами в Македонії. Але ми закликаємо вас, брати: зростайте в цьому все більше й більше.
11 і пильно дбали жити спокійно, займатися своїми справами та заробляти своїми руками, як ми вам наказували,
Прагніть жити в спокої та виконуйте свої обов’язки, працюючи власними руками, як ми наказували вам,
12 щоб ви перед чужими пристойно пово́дилися, і щоб ні від ко́го не залежали!
щоб ви поводилися гідно перед сторонніми людьми й ні в чому не мали потреби.
13 Не хо́чу ж я, браття, щоб не відали ви про покі́йних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають.
Брати, ми не хочемо, щоб ви не знали про тих, хто помер, щоб ви сумували, як інші, що не мають надії.
14 Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покі́йних через Ісуса приведе́ Бог із Ним.
Бо якщо ми віримо, що Ісус помер та воскрес, то також віримо, що Бог приведе [разом] з Ісусом і тих, хто помер у Ньому.
15 Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до прихо́ду Господнього, — ми не попередимо покі́йних.
За Господнім словом ми говоримо вам, що ті з нас, хто буде живий під час пришестя Господа, не випередять тих, хто помер.
16 Сам бо Господь із нака́зом, при голосі арха́нгола та при Божій сурмі́ зійде з неба, і перше воскре́снуть умерлі в Христі,
Бо Сам Господь із голосним наказом, із голосом архангела та із сурмою Божою зійде з неба, і померлі в Христі воскреснуть першими.
17 потім ми, що живемо́ й зоста́лись, бу́демо схо́плені ра́зом із ними на хмарах на зу́стріч Господню на повітрі, і так за́всіди бу́демо з Господом.
Після цього ми, що залишимося живими, будемо піднесені разом із ними на хмари, щоб зустріти Господа в повітрі. І так ми будемо назавжди з Господом.
18 Отож, потішайте один о́дного цими словами!
Тому підбадьорюйте одне одного цими словами.
