1 Самуїлова 21
1 І прийшов Давид до Но́ва, до священика Ахімеле́ха. А Ахіме́лех із тремтінням стрів Давида й сказав йому: „Чому́ ти сам, і ніко́го немає з тобою?“
David loe Nob vangpui ah kaom qaima Ahimelek khaeah caeh; Ahimelek mah David to hnuk naah zit; to pongah anih khaeah, Tikhoe minawk hoi angzo ai ah, nangmabueng nang zoh loe? tiah a naa.
2 І сказав Давид до священика Ахімелеха: „Цар наказав мені справу, і до мене сказав: Нехай ніхто не знає цього, тієї справи, за якою я посилаю тебе, і яку наказав тобі. А слуг я умовив на озна́чене місце.
David mah qaima Ahimelek khaeah, Siangpahrang mah hmuen maeto sak hanah ang paek; anih mah kai khaeah, Toksak hanih kang patoeh han, kang thuih ih lok hae mi mah doeh panoek hmah nasoe, tiah ang naa. Ka tamnanawk to ih ahmuen to baktih ahmuen ah angcu o hanah ka patoeh boeh.
3 А тепер, що́ є в тебе під рукою? П'ять хлібів дай у мою руку, або що́ зна́йдеться“.
Vaihi na ban ah timaw na tawnh? Na tawnh ih takaw kae pangato maw, to tih ai boeh loe na tawnh ih kawbaktih hmuen doeh na paek ah, tiah a naa.
4 А священик відповів Давидові та й сказав: „Нема в мене звича́йного хліба під рукою, а є тільки хліб святий, якщо твої́ слуги зде́ржалися від жінки“.
Toe qaima mah David khaeah, Takaw rumram loe ka tawn ai, toe thendoeng loe nongpata khaeah caeh ai moe, ciimcai ah om nahaeloe, takaw ciim loe ka tawnh, tiah a naa.
5 І відповів Давид священикові, та й сказав йому: „Так, бо жіно́к не було при нас як учора, так і позавчора, відко́ли я вийшов, і тіла слуг були чисті. А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посу́дині стане святим“.
David mah qaima khaeah, Kholong ka caeh pacoeng hoi vaihni ni thumto karoek to, kawbaktih nongpata hoiah doeh kang kom ai; thendoeng ih hmuen loe ciimcai bae; takaw doeh kami boih mah caak ih takaw baktiah ni oh; vaihniah ni takaw kangtha to suek o vop, tiah a naa.
6 І дав йому священик святе, бо не було там іншого хліба, крім хлібів показних, що були зняті з-перед Господнього лиця, щоб покла́сти теплий хліб того дня, коли його забирають.
Caboi nuiah suek ih takaw ai ah loe, takaw kalah om ai boeh pongah, caboi nuiah suek ih takaw kangquem to takhoe moe, azuengah kangtha suek ih takaw, Angraeng hmaa ih kaciim takaw kabae to qaima mah lak anih hanah paek.
7 А там того дня знахо́дився один із Саулових рабів перед Господнім лицем, а ім'я́ йому Доеґ, ідуме́янин, провідник пастухів, яких мав Саул.
To na niah Saul ih tamna maeto to ahmuen ah oh toeng, anih loe Angraeng hmaa ah toksak; anih loe Edom kami ah oh, anih to Dog, tiah kawk o, anih loe Saul ih tuu toepkung ah oh.
8 І сказав Давид до Ахімеле́ха: „Чи нема тут у тебе під рукою списа або меча́? Бо я не взяв до своєї руки ані меча свого, ані іншої збро́ї своєї, бо царська́ справа була на́гла“.
David mah Ahimelek khaeah, Tayae, to tih ai boeh loe sumsen na tawn ai maw? Siangpahrang ih hmuen to karangah sak han oh pongah, kaimah ih sumsen hoiah palaanawk to ka sin ai, tiah a naa.
9 А священик сказав: „Є меч филисти́млянина Ґолія́та, що ти вбив його в долині Ела, — ось він за ефо́дом, заго́рнений одежею. Якщо ві́зьмеш його собі, — візьми, бо тут нема іншого, окрім нього“. І сказав Давид: „Нема іншого такого, як він, — дай його мені!“
Qaima mah, Nang mah Elah azawn ah hum ih Philistin acaeng Goliath ih sumsen loe hae ah oh; kahni hoi ayaw hmoek moe, khukbuen suekhaih ahnuk bangah oh bae; na koeh nahaeloe la khae, to hmuen khue ai ah loe kalah sumsen om ai, tiah a naa. David mah, To baktih hmuen loe naa ah doeh om ai, kai han na paek ah, tiah a naa.
10 І встав Давид, і втікав того дня перед Саулом, і прибув до Ахі́ша, царя ґа́тського.
David mah Saul to zit pongah to na niah cawnh moe, Gath siangpahrang Akhish khaeah caeh.
11 І сказали до нього Ахі́шеві раби: „Чи ж не цей Давид цар Кра́ю? Хіба ж не про нього співають у та́нцях, говорячи: „Саул повбивав свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої“.
Toe Akhish ih tamnanawk mah anih khaeah, Hae David loe Israel siangpahrang na ai maw? Saul mah sangto hum moe, David mah sang hato hum, tiah hnawhaih hoi laasak o thuih ih kami na ai maw? tiah a naa o.
12 І заховав Давид ті слова́ в своєму серці, і сильно боявся Ахіша, царя ґатського.
To lok to David mah palung thung hoi poek naah, Gath siangpahrang Akhish to paroeai zit.
13 І змінив він свій ро́зум на їхніх оча́х, і шалів при них, і бив по две́рях брами, і пускав сли́ну свою на свою бо́роду.
To pongah nihcae hmaa ah kamthu baktiah angsak pae moe, nihcae khaeah kamthu baktiah oh pae; a toektaboe mui pongah tamtuih to longsak moe, khongkha pongah angmathaih to tarik.
14 І сказав Ахі́ш до своїх рабів: „Ось бачите чоловіка, що схо́дить із розуму. На́що привели́ його до мене?
Akhish mah a tamnanawk khaeah, khen oh, kamthu kami ho na hnu o ai maw, tih hanah kai khaeah nang hoih o loe?
15 Чи мені бракує безумних, що ви привели́ його, щоб схо́див із розуму передо мною? Чи такий може вхо́дити до мого дому?“
Kai mah kamthu kami patoh han koeh, tiah na poek o pong maw kai khaeah kamthu hae nang hoih o? Hae baktih kami hae ka imthung ah akun han oh maw? tiah a naa.
