1 Петра 2
1 Отож, відкладіть усяку зло́бу, і всякий пі́дступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови,
Therefore put aside all evil, all deceit, hypocrisy, envy, and all slander.
2 і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасі́ння,
As newborn infants, long for pure spiritual milk, so that through it you may grow in salvation,
3 якщо ви спро́бували, що добрий Госпо́дь.
if you have tasted that the Lord is kind.
4 Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог.
Come to him who is a living stone that has been rejected by people, but that has been chosen by God as valuable to him.
5 І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб прино́сити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа.
You also are like living stones that are being built up to be a spiritual house, in order to be a holy priesthood that offers the spiritual sacrifices acceptable to God through Jesus Christ.
6 Бо стоїть у Писа́нні: „Ось кладу́ Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоро́млений“!
Scripture contains this: “See, I am laying in Zion a cornerstone, chosen and valuable. Whoever believes in him will not be ashamed.”
7 Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує — „камінь, що його занедба́ли були будівничі, той наріжним став каменем“,
The honor then is for you who believe. But, “the stone that was rejected by the builders, this has become the head of the corner”—
8 і „камінь спотика́ння, і скеля спокуси“, — і об нього вони спотика́ються, не вірячи слову, на що й призначені були.
and, “A stone of stumbling and a rock that makes them fall.” They stumble because they disobey the word—which is what they were appointed to do.
9 Але ви — ви́браний рід, свяще́нство царське́, наро́д святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесно́ти Того, Хто покликав вас із те́мряви до дивного світла Свого́,
But you are a chosen people, a royal priesthood, a holy nation, a people for God's possession, so that you would announce the wonderful actions of the one who called you out from darkness into his marvelous light.
10 колись „ненаро́д, “а тепер наро́д Божий, колись „непомилувані, “а тепер ви помилувані!
Once you were not a people, but now you are the people of God. You did not receive mercy, but now you have received mercy.
11 Благаю вас, любі, як прихо́дьків та подорожніх, щоб ви зде́ржувались від тілесних пожадли́востей, що воюють проти душі.
Beloved, I call on you as foreigners and exiles to abstain from fleshly desires, which make war against your soul.
12 Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що́ вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, сла́вили Бога в день відві́дання.
You should have good behavior among the Gentiles, so that, if they speak about you as having done evil things, they may observe your good works and praise God on the day of his coming.
13 Отож, коріться кожному лю́дському творі́нню ради Господа, — чи то цареві, як найвищому,
Obey every human authority for the Lord's sake. Obey both the king as supreme,
14 чи то володарям, як від нього по́сланим для кара́ння злочинців та для похвали́ доброчинців.
and also the governors, who are sent to punish evildoers and to praise those who do good.
15 Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували не́уцтво нерозумних людей, —
For this is God's will, that in doing good you silence the ignorant talk of foolish people.
16 як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття́ лихого, але як раби Божі.
As free people, do not use your freedom as a covering for wickedness, but be like servants of God.
17 Шануйте всіх, бра́тство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.
Honor all people. Love the brotherhood. Fear God. Honor the king.
18 Раби, — коріться панам із повним стра́хом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим.
Servants, be subject to your masters with all respect. Be subject not only to the good and gentle masters, but also to the malicious ones.
19 Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, те́рпить недолю, непоправді страждаючи.
For it is praiseworthy if anyone endures pain while suffering injustice because of his awareness of God.
20 Бо яка похвала́, коли те́рпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з му́кою те́рпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!
For how much credit is there if you sin and then endure while being punished? But if you have done good and then you suffer while being punished, this is worthy of praise from God.
21 Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залиши́в нам при́клада, щоб пішли ми сліда́ми Його.
For it is to this that you were called, because Christ also suffered for you. He left an example for you to follow in his steps.
22 „Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його пі́дступу!“
“He committed no sin, neither was any deceit found in his mouth.”
23 Коли був лихосло́влений, Він не лихословив взає́мно, а коли Він страждав, не погро́жував, але передав Тому, Хто судить справедливо.
When he was reviled, he did not revile back. When he suffered, he did not threaten back, but he gave himself to the one who judges justly.
24 Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його „ранами ви вздоро́вилися“.
He himself carried our sins in his body to the tree, so that we would have no more part in sin, and so that we would live for righteousness. By his bruises you have been healed.
25 Ви бо були як ті вівці заблу́кані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.
All of you had been wandering away like lost sheep, but now you have returned to the shepherd and guardian of your souls.
