1 Петра 2
1 Отож, відкладіть усяку зло́бу, і всякий пі́дступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови,
Therefore put away all malice, all deceit, insincerity, jealousy, and slander of every sort.
2 і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасі́ння,
Like new-born babes long for the pure spiritual milk to make you grow up into salvation;
3 якщо ви спро́бували, що добрий Госпо́дь.
since you have tasted that the Lord is gracious.
4 Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог.
Come to him then, that living Stone, rejected indeed by men, but chosen by God, and precious.
5 І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб прино́сити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа.
And yourselves like living stones be built into a spiritual house, to be a holy priesthood offering spiritual sacrifices, acceptable to God, through Christ Jesus.
6 Бо стоїть у Писа́нні: „Ось кладу́ Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоро́млений“!
For, as Scripture says. Behold, I lay in Zion a chief corner-stone, elect, precious, And he who believes on Him shall never be put to shame.
7 Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує — „камінь, що його занедба́ли були будівничі, той наріжним став каменем“,
For you, then, that believe, is the preciousness; but for those who do not believe, A stone which the builders rejected, The same has become the head stone of the corner,
8 і „камінь спотика́ння, і скеля спокуси“, — і об нього вони спотика́ються, не вірячи слову, на що й призначені були.
and, A stone of stumbling, and a rock of offense. They stumble over it because they are disobeying God’s word, and to this they were also appointed.
9 Але ви — ви́браний рід, свяще́нство царське́, наро́д святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесно́ти Того, Хто покликав вас із те́мряви до дивного світла Свого́,
But you are an elect race, a royal priesthood, a holy nation, a purchased people, that you may show forth the virtues of Him who has called you out of darkness into his marvelous light -
10 колись „ненаро́д, “а тепер наро́д Божий, колись „непомилувані, “а тепер ви помилувані!
you who once were not a people, but now are the people of God; who were once without mercy, but now you have found mercy.
11 Благаю вас, любі, як прихо́дьків та подорожніх, щоб ви зде́ржувались від тілесних пожадли́востей, що воюють проти душі.
I beseech you, beloved, as pilgrims and exiles, to abstain from passions of the flesh that war upon your souls.
12 Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що́ вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, сла́вили Бога в день відві́дання.
Let your manner of life before the Gentiles be honest; so that, although they are now slandering you as evil-doers, they may, by beholding your noble conduct, come to glorify God, in the day of visitation.
13 Отож, коріться кожному лю́дському творі́нню ради Господа, — чи то цареві, як найвищому,
Submit yourselves, for the Lord’s sake, to every human authority; whether it be to the Emperor as supreme ruler,
14 чи то володарям, як від нього по́сланим для кара́ння злочинців та для похвали́ доброчинців.
or to governors as sent by him for the punishment of evil-doers and for the encouragement of well-doers.
15 Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували не́уцтво нерозумних людей, —
For it is the will of God that by well-doing you should silence the ignorant talk of foolish men.
16 як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття́ лихого, але як раби Божі.
Live like free men; and yet do not make your freedom a cloak for misconduct, but be the slaves of God.
17 Шануйте всіх, бра́тство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.
Honor all men. Love the brotherhood. Reverence God. Honor the Emperor.
18 Раби, — коріться панам із повним стра́хом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим.
Household slaves, submit yourselves to your masters in all reverence; not only to the kind and gentle, but also to the unreasonable.
19 Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, те́рпить недолю, непоправді страждаючи.
For it is an acceptable thing to God, if from a sense of duty to him, a man endures a wrong, even suffering unjustly.
20 Бо яка похвала́, коли те́рпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з му́кою те́рпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!
For what credit is it if, when you are struck for a fault, you take it patiently? But if when you are doing well and suffer for it, you always take it patiently, this is acceptable with God.
21 Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залиши́в нам при́клада, щоб пішли ми сліда́ми Його.
For this is your calling; because Christ also suffered for you, leaving you an example, so that you should follow in his footsteps;
22 „Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його пі́дступу!“
He committed no sin, Neither was guile found in his mouth.
23 Коли був лихосло́влений, Він не лихословив взає́мно, а коли Він страждав, не погро́жував, але передав Тому, Хто судить справедливо.
He was reviled, and reviled not back. When he suffered he never threatened but always committed his cause to the One who judges rightly.
24 Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його „ранами ви вздоро́вилися“.
He bore our sins in his own body upon the tree, in order that we might become dead to sins, and be alive unto righteousness. By his wounds you have been healed.
25 Ви бо були як ті вівці заблу́кані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.
For you were straying like lost sheep, but you are now returned to the Shepherd and Guardian of your souls.
