1 царів 20
1 А Бен-Гада́д, цар сирі́йский, зібрав усе своє ві́йсько та тридцять і два царі з ним, і коні, і колесни́ці. І пішов він, і обліг Самарію та й воював проти неї.
Now Ben-hadad king of Aram assembled his entire army. Accompanied by thirty-two kings with their horses and chariots, he marched up, besieged Samaria, and waged war against it.
2 І послав він послів до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста,
Then he sent messengers into the city to Ahab king of Israel,
3 та й сказав йому: „Так сказав Бен-Гада́д: Срібло твоє та золото твоє — моє воно, а жінки́ твої та сини́ твої, ці найліпші, — мої вони“!
saying, “This is what Ben-hadad says: ‘Your silver and gold are mine, and your best wives and children are mine!’”
4 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „ Буде за словом твоїм, пане мій ца́рю! Твій я та все, що моє!“
And the king of Israel replied, “Just as you say, my lord the king: I am yours, along with all that I have.”
5 І знову верну́лися ті посли та й сказали: „Так сказав Бен-Гада́д, говорячи: Я посилав до те́бе, говорячи: Ти даси мені срібло своє, і золото своє, і жіно́к своїх, і синів своїх.
The messengers came back and said, “This is what Ben-hadad says: ‘I have sent to you to demand your silver, your gold, your wives, and your children.
6 А взавтра цього ча́су пошлю́ я своїх рабів до тебе, і вони перешука́ють дім твій та доми твоїх рабі́в. І станеться, — на все, що сподо́бається їм, вони накладуть свої руки, та й заберуть“.
But about this time tomorrow I will send my servants to search your palace and the houses of your servants. They will seize and carry away all that is precious to you.’”
7 І скликав Ізраїлів цар усіх старши́х Кра́ю та й сказав: „Дові́дайтеся й побачите, що він шукає зла, бо послав до мене по жіно́к моїх, і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, — і я йому не відмовив“.
Then the king of Israel summoned all the elders of the land and said, “Please take note and see that this man is looking for trouble, for when he demanded my wives, my children, my silver, and my gold, I did not deny him.”
8 І сказали до нього всі старші́ та ввесь народ: „Не слухай, і не пого́джуйся!“
And the elders and the people all said, “Do not listen to him or consent to his terms.”
9 І сказав він до послів Бен-Гадада: „Скажіть моєму панові цареві: Усе, про що́ посилав ти до свого раба напоча́тку, я зроблю́, а цієї речі зробити не мо́жу“. І пішли посли, і відне́сли йому відповідь.
So Ahab answered the messengers of Ben-hadad, “Tell my lord the king, ‘All that you demanded of your servant the first time I will do, but this thing I cannot do.’” So the messengers departed and relayed the message to Ben-hadad.
10 І послав до нього Бен-Гада́д та й сказав: „Нехай так зро́блять мені бо́ги, і нехай так додаду́ть, якщо самарійського по́роху вистачить по жмені всьому народо́ві, що стоїть при мені!“
Then Ben-hadad sent another message to Ahab: “May the gods deal with me, and ever so severely, if enough dust remains of Samaria for each of my men to have a handful.”
11 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „Кажіть: Хай не хва́литься той, хто меча припина́є, а той, хто розв'я́зує“!
And the king of Israel replied, “Tell him: ‘The one putting on his armor should not boast like one taking it off.’”
12 І сталося, як почув він цю відповідь, — а він пив, він та царі в ша́трах, — то сказав до своїх рабів: „Пустіть тарани́!“І вони пустили тарани́, на місто.
Ben-hadad received this message while he and the kings were drinking in their tents, and he said to his servants, “Take your positions.” So they stationed themselves against the city.
13 Аж ось один пророк підійшов до Аха́ва, Ізраїлевого царя, та й сказав: „Так сказав Господь: Чи бачив ти ввесь оцей великий на́товп? Ось Я даю його сьогодні в руку твою, і ти пізна́єш, що Я — Господь!“
Meanwhile a prophet approached Ahab king of Israel and declared, “This is what the LORD says: ‘Do you see this entire great army? Behold, I will deliver it into your hand this very day, and you will know that I am the LORD.’”
14 І сказав Ахав: „Ким?“А той відказав: „Так сказав Господь: Слу́гами начальників округ“. І сказав: „Хто розпічне́ війну?“А той відказав: „Ти“.
“By whom?” Ahab asked. And the prophet replied, “This is what the LORD says: ‘By the young officers of the district governors.’” “Who will start the battle?” asked Ahab. “You will,” answered the prophet.
15 І перелічив він слуг начальників судо́вих окру́г, і було дві сотні й тридцять два. А по них перелічив увесь наро́д, усіх Ізраїлевих синів, — сім тисяч.
So Ahab assembled the young officers of the district governors, and there were 232 men. And after them, he assembled the rest of the Israelite troops, 7,000 in all.
16 І вийшли вони опі́вдні, а Бен-Гадад пив п'я́ний у ша́трах, він та царі, — тридцять і два царі, що допомагали йому.
They marched out at noon while Ben-hadad and the 32 kings allied with him were in their tents getting drunk.
17 І вийшли напоча́тку слуги начальників округ. І послав Бен-Гадад, і доне́сли йому, кажучи: „Ось повихо́дили люди з Самарії.“
And the young officers of the district governors marched out first. Now Ben-hadad had sent out scouts, who reported to him, “Men are marching out of Samaria.”
18 А він відказав: „Якщо на мир вийшли вони, — схопі́ть їх живих, а якщо на війну повихо́дили, — теж живими схопі́ть їх у неволю!“
“If they have marched out in peace,” he said, “take them alive. Even if they have marched out for war, take them alive.”
19 А то вийшли з міста слуги начальників округ та ві́йсько, що йшло за ними.
Meanwhile, these young officers of the district governors marched out of the city, with the army behind them,
20 І побива́ли вони один о́дного, і побігли сирі́яни, а Ізра́їль їх гнав. Та втік Бен-Гадад, сирійський цар, на коні та з верхівця́ми.
and each one struck down his opponent. So the Arameans fled, with the Israelites in pursuit. But Ben-hadad king of Aram escaped on horseback with the cavalry.
21 І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колесни́ці, і завдав в Сирії великої пора́зки.
Then the king of Israel marched out and attacked the horses and chariots, inflicting a great slaughter on the Arameans.
22 І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: „Іди, тримайся мужньо, і пізнай та побач, що́ ти зробиш, бо, як мине рік, сирійський цар зно́ву пі́де на тебе“.
Afterward, the prophet approached the king of Israel and said, “Go and strengthen your position, and take note what you must do, for in the spring the king of Aram will come up against you.”
23 А слуги сирійського царя сказали йому: „Бог гір — їхній Бог, тому́ вони були сильніші від нас. Але воюймо з ними на рівни́ні, — присягаємо, що бу́демо сильніші від них!
Meanwhile, the servants of the king of Aram said to him, “Their gods are gods of the hills. That is why they prevailed over us. Instead, we should fight them on the plains; surely then we will prevail.
24 І зроби цю річ: Поскида́й тих царів, кожного з його місця, і понаставля́й намі́сників замість них.
So do this: Dismiss all the kings from their positions and replace them with other officers.
25 А ти збереш собі ві́йсько, як те, що відпало від тебе, і ко́ней, скільки було ко́ней, і колесни́ць, скільки було колесни́ць, і бу́демо воювати з ними на рівни́ні. Присягаємо, що ми бу́демо сильніші від них!“І він послухався їхнього голосу, і зробив так.
And you must raise an army like the one you have lost—horse for horse and chariot for chariot—so we can fight the Israelites on the plain, where we will surely prevail.” And the king approved their plan and acted accordingly.
26 І сталося по році, і Бен-Гада́д переглянув Сирію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем.
In the spring, Ben-hadad mobilized the Arameans and went up to Aphek to fight against Israel.
27 А Ізраїлеві сини були перегля́нені й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборува́ли Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отарі кіз, а сиріяни напо́внили Край.
The Israelites also mobilized, gathered supplies, and marched out to meet them. The Israelites camped before them like two small flocks of goats, while the Arameans covered the countryside.
28 І підійшов Божий чоловік, і говорив до Ізраїлевого царя та й сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що сказали сирі́яни: Господь — Бог гір, а не Бог долин Він, то дам увесь цей великий на́товп у твою руку, і ви пізна́єте, що Я — Господь!“
Then the man of God approached the king of Israel and said, “This is what the LORD says: ‘Because the Arameans think the LORD is a god of the hills and not of the valleys, I will deliver all this great army into your hand. Then you will know that I am the LORD.’”
29 І таборува́ли ті навпроти тих сім день. І сталося сьомого дня, і розпали́вся бій, — і побили Ізраїлеві сини Сирію, сто тисяч піхоти, одно́го дня.
For seven days the armies camped opposite each other, and on the seventh day the battle ensued, and the Israelites struck down the Arameans—a hundred thousand foot soldiers in one day.
30 А позосталі повтікали до Афеку, до міста, та впав мур на двадцять і сім тисяч позосталих чоловіка. А Бен-Гадад утік і ввійшов до міста, до вну́трішньої кімнати.
The rest of them fled into the city of Aphek, where the wall fell on twenty-seven thousand of the remaining men. Ben-hadad also fled to the city and hid in an inner room.
31 І сказали до нього його слуги: „Ось ми чули, що царі Ізраїлевого дому — вони царі милости́ві. Покладім вере́тища на сте́гна свої, а шнури́ — на свої голови, і вийдім до Ізраїлевого царя, — може він пощади́ть твою душу“.
Then the servants of Ben-hadad said to him, “Look now, we have heard that the kings of the house of Israel are merciful. Let us go out to the king of Israel with sackcloth around our waists and ropes around our heads. Perhaps he will spare your life.”
32 І підпереза́ли вони вере́тищами сте́гна свої, а шнури — на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: „Твій раб Бен-Гадад сказав: Нехай живе душа моя!“А той відказав: „Чи він іще живий? Він мій брат!“
So with sackcloth around their waists and ropes around their heads, they went to the king of Israel and said, “Your servant Ben-hadad says, ‘Please spare my life.’” And the king answered, “Is he still alive? He is my brother.”
33 А ті люди взяли́ це за натя́ка, і поспішили скориста́тися з того й сказали: „Брат твій Бен-Гадад!“І той відказав: „Підіть, приведіть його!“І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колесни́цю.
Now the men were looking for a sign of hope, and they quickly grasped at this word and replied, “Yes, your brother Ben-hadad.” “Go and get him!” said the king. Then Ben-hadad came out, and Ahab had him come up into his chariot.
34 І сказав до нього Бен-Гадад: „Ті міста, що ба́тько мій був забрав від твого батька, я поверну́. І ти уря́диш собі в Дама́ску вулиці, як мій батько урядив був у Самарії“. „А я — сказав Ахав — по умові відпущу́ тебе“. І він склав з ним умову, та й відпустив його.
Ben-hadad said to him, “I will restore the cities my father took from your father; you may set up your own marketplaces in Damascus, as my father did in Samaria.” “By this treaty I release you,” Ahab replied. So he made a treaty with him and sent him away.
35 Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: „Удар мене!“Та відмовився той чоловік ударити його.
Meanwhile, by the word of the LORD, one of the sons of the prophets said to his companion, “Strike me, please!” But the man refused to strike him.
36 І сказав він йому: „За те, що ти не послухався Господнього голосу, то ось ти пі́деш від мене — і вб'є тебе лев!“І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив.
Then the prophet said to him, “Because you have not obeyed the voice of the LORD, as soon as you depart from me a lion will kill you.” And when he left, a lion found him and killed him.
37 І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: „Удар мене!“І той чоловік ударив його, — ударив та й зранив.
Then the prophet found another man and said, “Strike me, please!” So the man struck him and wounded him,
38 І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і перебрався, і закрив хусткою очі свої.
and the prophet went and waited on the road for the king, disguising himself with a bandage over his eyes.
39 І сталося, цар прохо́див, а він кричав до царя й говорив: „Раб твій ввійшов у сере́дину бою. Аж ось один чоловік відійшов, і підвів до мене мужа й сказав: Пильнуй цього мужа! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш тала́нта срібла.
As the king passed by, he cried out to the king: “Your servant had marched out into the middle of the battle, when suddenly a man came over with a captive and told me, ‘Guard this man! If he goes missing for any reason, your life will be exchanged for his life, or you will weigh out a talent of silver.’
40 І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник“. І сказав до нього Ізраїлів цар: „Такий твій при́суд, — ти сам проказа́в“.
But while your servant was busy here and there, the man disappeared.” And the king of Israel said to him, “So shall your judgment be; you have pronounced it on yourself.”
41 А той спішно зняв хустку з-над очей своїх, — і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків.
Then the prophet quickly removed the bandage from his eyes, and the king of Israel recognized him as one of the prophets.
42 А той йому сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що ти ви́пустив із руки чоловіка, Мені призна́ченого, то буде життя твоє за його життя, а наро́д твій — за його народ!“
And the prophet said to the king, “This is what the LORD says: ‘Because you have let slip from your hand the man I had devoted to destruction, your life will be exchanged for his life, and your people for his people.’”
43 І пішов Ізраїлів цар до свого дому незадово́лений та гнівни́й, і прибув у Самарі́ю.
Sullen and angry, the king of Israel went home to Samaria.
