1 до коринтян 9
1 Хіба ж я не вільний? Чи ж я не апо́стол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба ви, — то не справа моя перед Господом?
Am I not an apostle? am I not free? have I not seen Jesus Christ our Lord? are ye not my work in the Lord?
2 Коли я не апо́стол для інших, то для вас я апостол, — ви бо печа́ть мого апо́стольства в Господі.
If I am not an apostle to others, yet doubtless I am to you: for ye are the seal of my apostleship in the Lord.
3 Оце оборона моя перед тими, хто судить мене.
My answer to them that examine me is this,
4 Чи ми права не маємо їсти та пити?
Have we no right to eat and to drink?
5 Чи ми права не маємо водити з собою сестру́, дружи́ну, як і інші апо́столи, і Господні брати, і Ки́фа?
Have we no right to lead about a sister, a wife, as well as other apostles, and as the brethren of the Lord, and Cephas?
6 Хіба я один і Варна́ва не маємо права, щоб не працювати?
Or I only and Barnabas, have we no right to forbear working?
7 Хто коштом своїм коли служить у ві́йську? Або хто виноградинка садить, — і не їсть з його плоду? Або хто ота́ру пасе, — і не їсть молока від ота́ри?
Who goeth to war at any time at his own expense? who planteth a vineyard, and eateth not of its fruit? or who feedeth a flock, and eateth not of the milk of the flock?
8 Чи я тільки по-лю́дському це говорю́? Хіба ж і Зако́н не говорить цього?
Do I say these things as a man? or saith not the law the same also?
9 Бо в Зако́ні Мойсеєвім писано: „Не в'яжи рота волові, що молотить“. Хіба за волів Бог турбується?
For it is written in the law of Moses, Thou shalt not muzzle the mouth of the ox that treadeth out the grain. Doth God take care for oxen?
10 Чи говорить Він зо́всім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати ора́ч, а моло́тник — молотити з надією мати частку в своїм сподіва́нні.
Or saith he this altogether for our sakes? For our sakes, no doubt, this is written: that he that ploweth should plow in hope; and that he that thresheth in hope should be partaker of his hope.
11 Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо́ ми ваше тілесне?
If we have sown to you spiritual things, is it a great thing if we shall reap your carnal things?
12 Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили́ цього права, та все те́рпимо, аби перешкоди якої Христовій Єва́нгелії ми не вчинили.
If others are partakers of this right over you, are not we rather? Nevertheless we have not used this right; but endure all things, lest we should hinder the gospel of Christ.
13 Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтаре́ві, із вівтаря́ мають частку?
Do ye not know that they who minister about holy things live from the things of the temple? and they who wait at the altar are partakers with the altar?
14 Так і Госпо́дь наказав проповідникам Єва́нгелії жити з Єва́нгелії.
Even so hath the Lord ordained that they who preach the gospel should live by the gospel.
15 Але з того нічого не вжив я. А цього́ не писав я для того, щоб для мене так було́. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто зні́вечив хвалу мою!
But I have used none of these things: neither have I written these things, that it should be so done to me: for it were better for me to die, than that any man should make my glorying void.
16 Бо коли я звіщаю Єва́нгелію, то нема чим хвалитись мені, — це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Єва́нгелії!
For though I preach the gospel, I have nothing to boast of: for necessity is laid upon me; and, woe is to me, if I preach not the gospel!
17 Тож коли це роблю́ добровільно, я маю нагоро́ду; коли ж недобровільно, то виконую службу дору́чену.
For if I do this thing willingly, I have a reward: but if against my will, a dispensation of the gospel is committed to me.
18 Яка ж нагорода мені? — Та, що, благові́стячи, я безкори́сливо проповідував Христову Єва́нгелію, не використо́вуючи особистих прав щодо благові́стя.
What is my reward then? Verily that, when I preach the gospel, I may make the gospel of Christ without charge, that I may not abuse my right in the gospel.
19 Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати.
For though I am free from all men, yet I have made myself servant to all, that I might gain the more.
20 Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзако́нних — був, як підзако́нний, хоч сам підзако́нним не бувши, щоб придбати підзако́нних.
And to the Jews I became as a Jew, that I might gain the Jews; to them that are under the law, as under the law, that I might gain them that are under the law;
21 Для тих, хто без Зако́ну, — я був беззако́нний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних.
To them that are without law, as without law, ( being not without law to God, but under the law to Christ, ) that I might gain them that are without law.
22 Для слаби́х, — як слаби́й, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких.
To the weak I became as weak, that I might gain the weak: I have become all things to all men, that I might by all means save some.
23 А це я роблю́ для Єва́нгелії, щоб стати її спільником.
And this I do for the gospel’s sake, that I may be a partaker of it with you.
24 Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб оде́ржали ви!
Know ye not that they who run in a race all run, but one receiveth the prize? So run, that ye may obtain.
25 І кожен змагу́н від усього стримується; вони ж — щоб тлінний прийняти вінок, але ми — щоб нетлінний.
And every man that striveth for the mastery is temperate in all things. Now they do it to obtain a corruptible crown; but we an incorruptible.
26 Тож біжу́ я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи́.
I therefore so run, not as uncertainly; so I fight, not as one that beateth the air:
27 Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати само́му негі́дним.
But I keep under my body, and bring it into subjection: lest by any means, when I have preached to others, I myself should be a castaway.
