1 до коринтян 9
1 Хіба ж я не вільний? Чи ж я не апо́стол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба ви, — то не справа моя перед Господом?
Am I not free? Am I not an apostle? Have I not seen Jesus our Lord? Are you not my work in the Lord?
2 Коли я не апо́стол для інших, то для вас я апостол, — ви бо печа́ть мого апо́стольства в Господі.
Even if I am not an apostle to others, to you at least I am; for you are the seal of my apostleship in the Lord.
3 Оце оборона моя перед тими, хто судить мене.
This is my reply to my critics.
4 Чи ми права не маємо їсти та пити?
Have I no right to claim food and drink?
5 Чи ми права не маємо водити з собою сестру́, дружи́ну, як і інші апо́столи, і Господні брати, і Ки́фа?
Have I no right to take a believing wife with me on my journey, as the rest of the apostles and the Lord’s brothers and Peter do?
6 Хіба я один і Варна́ва не маємо права, щоб не працювати?
Are we the only ones, Barnabas and I, who have no right to give up manual labor?
7 Хто коштом своїм коли служить у ві́йську? Або хто виноградинка садить, — і не їсть з його плоду? Або хто ота́ру пасе, — і не їсть молока від ота́ри?
What soldier ever serves at his own expense? What farmer ever plants a vineyard and his flock and does not taste the milk?
8 Чи я тільки по-лю́дському це говорю́? Хіба ж і Зако́н не говорить цього?
Am I saying this on human authority only, or does not the Law also say the same?
9 Бо в Зако́ні Мойсеєвім писано: „Не в'яжи рота волові, що молотить“. Хіба за волів Бог турбується?
Yea, in the Law of Moses it is written, Thou shalt not muzzle an ox while he is treading out the grain.
10 Чи говорить Він зо́всім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати ора́ч, а моло́тник — молотити з надією мати частку в своїм сподіва́нні.
Is it the oxen that God is thinking about, or is it really said for our sakes? It was written for us; because the plowman ought to plow in hope, and the thresher in hope of getting a share of the crop.
11 Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо́ ми ваше тілесне?
If I have sown for you the seeds of spiritual good, is it a great thing if I reap from you temporal goods?
12 Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили́ цього права, та все те́рпимо, аби перешкоди якої Христовій Єва́нгелії ми не вчинили.
If others share this authority over you, do not I far more? Yet I have not availed myself of it, but am patiently enduring; so that I may not in any way hinder the progress of Christ’s gospel.
13 Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтаре́ві, із вівтаря́ мають частку?
You know, do you not, that those who minister in the temple, and those who serve at the altar, get their portion of the sacrifices?
14 Так і Госпо́дь наказав проповідникам Єва́нгелії жити з Єва́нгелії.
Even so the Lord ordained that those who proclaim the gospel should get their living by the gospel.
15 Але з того нічого не вжив я. А цього́ не писав я для того, щоб для мене так було́. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто зні́вечив хвалу мою!
But for my part, I have never availed myself of any of these rights. I do not say this to bring it about in my own case. I would rather die than let any one make void this boast of mine.
16 Бо коли я звіщаю Єва́нгелію, то нема чим хвалитись мені, — це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Єва́нгелії!
Proclaiming the gospel gives me no ground of boasting; for necessity is laid upon me; woe is me if I preach not the gospel.
17 Тож коли це роблю́ добровільно, я маю нагоро́ду; коли ж недобровільно, то виконую службу дору́чену.
For if I do this of my own accord, I have my pay; but if unwilling, I have at least discharged my stewardship.
18 Яка ж нагорода мені? — Та, що, благові́стячи, я безкори́сливо проповідував Христову Єва́нгелію, не використо́вуючи особистих прав щодо благові́стя.
What then is my wage? This, that I can make the gospel free where I carry it; and that I can refrain from using my rights as a preacher of the gospel.
19 Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати.
Though free from all men, I make myself the slave of all, that I may win the more.
20 Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзако́нних — був, як підзако́нний, хоч сам підзако́нним не бувши, щоб придбати підзако́нних.
To the Jews I am become like a Jew, that I may win Jews; to those under the Law, like one under the Law, though I am not under the Law, myself;
21 Для тих, хто без Зако́ну, — я був беззако́нний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних.
to those outside the Law, as one outside the Law, to win those outside the Law (though I am not outside the law of God, but inside the law of Christ).
22 Для слаби́х, — як слаби́й, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких.
I am become weak to the weak, to win the weak. I am become all these things to all men that, by any and by all means, I may save some.
23 А це я роблю́ для Єва́нгелії, щоб стати її спільником.
And I am doing it all for the gospel’s sake, that I may become a copartner in it.
24 Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб оде́ржали ви!
Do you not know that in a foot-race, though all run, only one receives the prize? So run that you may win.
25 І кожен змагу́н від усього стримується; вони ж — щоб тлінний прийняти вінок, але ми — щоб нетлінний.
Every man who contends in the games continually trains himself by all manner of self-restraint. Now they do it to get a fading garland, but we, one that is unfading.
26 Тож біжу́ я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи́.
For my part, then, I run with no wavering to the goal. I box not as one beating the air,
27 Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати само́му негі́дним.
but I bruise my body and keep it in subjection, lest having called others to the contest, I should myself be disqualified.
