1 до коринтян 7

1 А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки.

Ку привире ла лукруриле деспре каре мь-аць скрис, еу кред кэ есте бине ка омул сэ ну се атингэ де фемее.

2 Але щоб уни́кнути розпусти, нехай кожен муж має дружи́ну свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка.

Тотушь, дин причина курвией, фиекаре бэрбат сэ-шь айбэ неваста луй ши фиекаре фемее сэ-шь айбэ бэрбатул ей.

3 Нехай віддає́ чоловік своїй дружи́ні потрібну любов, так же само й чоловікові дружи́на.

Бэрбатул сэ-шь ымплиняскэ фацэ де невастэ датория де соц ши тот аша сэ факэ ши неваста фацэ де бэрбат.

4 Дружи́на не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружи́на.

Неваста ну есте стэпынэ пе трупул ей, чи бэрбатул. Тот астфел, нич бэрбатул ну есте стэпын песте трупул луй, чи неваста.

5 Не вхиляйтесь одне від о́дного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості́ та молитві, та й схо́дьтеся зно́ву докупи, щоб вас сатана́ не споку́шував вашим нестри́манням.

Сэ ну вэ липсиць унул пе алтул де датория де соць, декыт доар прин бунэ ынвоялэ, пентру ун тимп, ка сэ вэ ынделетничиць ку постул ши ку ругэчуня, апой сэ вэ ымпреунаць ярэшь, ка сэ ну вэ испитяскэ Сатана дин причина нестэпынирий воастре.

6 А це говорю́ вам як раду, а не як нака́за.

Лукрул ачеста ыл спун ка о ынгэдуинцэ; ну фак дин ел о порункэ.

7 Бо хо́чу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, — один так, інший так.

Еу аш вря ка тоць оамений сэ фие ка мине, дар фиекаре аре де ла Думнезеу дарул луй: унул ынтр-ун фел, алтул ынтр-алтул.

8 Говорю́ ж неодруженим і вдо́вам: добре їм, як вони позостануться так, як і я.

Челор неынсураць ши вэдувелор, ле спун кэ есте бине пентру ей сэ рэмынэ ка мине.

9 Коли ж не втри́маються, — нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпаля́тися.

Дар, дакэ ну се пот ынфрына, сэ се кэсэторяскэ, пентру кэ есте май бине сэ се кэсэторяскэ декыт сэ ардэ.

10 А тим, що побрались, наказую не я, а Госпо́дь: Нехай не розлуча́ється дружи́на з своїм чоловіком!

Челор кэсэториць, ле порунческ ну еу, чи Домнул, ка неваста сэ ну се деспартэ де бэрбат.

11 А коли ж і розлу́читься, хай зостається незамі́жня, або з чоловіком своїм хай поми́риться, — і не відпускати чоловікові дружи́ни!

(Дакэ есте деспэрцитэ, сэ рэмынэ немэритатэ сау сэ се ымпаче ку бэрбатул ей.) Ши нич бэрбатул сэ ну-шь ласе неваста.

12 Іншим же я говорю́, не Госпо́дь: коли який брат має дружи́ну невіруючу, і згідна вона жити з ним, — нехай він не лишає її.

Челорлалць ле зик еу, ну Домнул: Дакэ ун фрате аре о невастэ некрединчоасэ ши еа воеште сэ трэяскэ ынаинте ку ел, сэ ну се деспартэ де еа.

13 І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, — нехай не лишає його.

Ши дакэ о фемее аре ун бэрбат некрединчос ши ел воеште сэ трэяскэ ынаинте ку еа, сэ ну се деспартэ де бэрбатул ей.

14 Чоловік бо невіруючий освячується в дружи́ні, а дружи́на невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були́ б ваші діти, тепер же святі.

Кэч бэрбатул некрединчос есте сфинцит прин неваста крединчоасэ ши неваста некрединчоасэ есте сфинцитэ прин фрателе; алтминтерь, копиий воштри ар фи некураць, пе кынд акум сунт сфинць.

15 А як хоче невіруючий розлучи́тися, хай розлу́читься, — не нево́литься брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру.

Дакэ чел некрединчос вря сэ се деспартэ, сэ се деспартэ; ын ымпрежураря ачаста, фрателе сау сора ну сунт легаць: Думнезеу не-а кемат сэ трэим ын паче.

16 Звідки знаєш ти, дружи́но, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружи́ни?

Кэч че штий ту, невастэ, дакэ ыць вей мынтуи бэрбатул? Сау че штий ту, бэрбате, дакэ ыць вей мынтуи неваста?

17 Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призна́чив, як Госпо́дь покликав його. І так усім Церква́м я наказую.

Ынколо, фиекаре сэ рэмынэ ын старя ын каре л-а ашезат Домнул ши ын каре л-а кемат Думнезеу. Ачаста есте рындуяла пе каре ам ашезат-о ын тоате Бисеричиле.

18 Хто покликаний був в обрі́занні, — нехай він того не цурається; чи покликаний хто в необрі́занні, — нехай не обрі́зується.

Дакэ чинева а фост кемат пе кынд ера тэят ымпрежур, сэ рэмынэ тэят ымпрежур. Дакэ чинева а фост кемат пе кынд ера нетэят ымпрежур, сэ ну се тае ымпрежур.

19 Обрі́зання ніщо, і ніщо необрі́зання, а важли́ве — дотри́мування Божих заповідей.

Тэеря ымпрежур ну есте нимик ши нетэеря ымпрежур ну есте нимик, чи пэзиря порунчилор луй Думнезеу.

20 Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покли́каний був.

Фиекаре сэ рэмынэ ын кемаря пе каре о авя кынд а фост кемат.

21 Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то ви́користай краще це.

Ай фост кемат кынд ерай роб? Сэ ну те нелиништешть де лукрул ачеста, дар, дакэ поць сэ ажунӂь слобод, фолосеште-те.

22 Бо покликаний в Господі раб — визволе́нець Господній; так само покликаний і визволе́нець — він раб Христа.

Кэч робул кемат ын Домнул есте ун слобозит ал Домнулуй. Тот аша, чел слобод каре а фост кемат есте ун роб ал луй Христос.

23 Ви дорого ку́плені, — тож не ставайте рабами людей!

Вой аць фост кумпэраць ку ун прец. Ну вэ фачець дар робь оаменилор.

24 Браття, кожен із вас, в якім стані покли́каний був, хай у тім перед Богом лишається!

Фиекаре, фрацилор, сэ рэмынэ ку Думнезеу ын старя ын каре ера кынд а фост кемат.

25 Про дівчат же не маю нака́зу Господнього, але даю раду як той, хто одержав від Господа милість бути вірним.

Кыт деспре фечоаре, н-ам о порункэ дин партя Домнулуй. Ле дау ынсэ ун сфат, ка унул каре ам кэпэтат де ла Домнул харул сэ фиу вредник де крезаре.

26 Отож за суча́сного утиску добрим уважаю я те, що чоловікові добре лишатися так.

Ятэ дар че кред еу кэ есте бине, авынд ын ведере стрымтораря де акум: есте бине пентру фиекаре сэ рэмынэ аша кум есте.

27 Ти зв'язаний з дружи́ною? Не шукай розв'я́зання. Розв'язався від дружи́ни? Не шукай дружи́ни.

Ешть легат де о невастэ? Ну кэута сэ фий дезлегат. Ну ешть легат де о невастэ? Ну кэута невастэ.

28 А коли ти й оже́нишся, то не згрішив; і як дівчина заміж пі́де, — вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас.

Ынсэ, дакэ те ынсорь, ну пэкэтуешть. Дакэ фечоара се мэритэ, ну пэкэтуеште. Дар фиинцеле ачестя вор авя неказурь пэмынтешть, ши еу аш вря сэ ви ле круц.

29 А це, браття, кажу́ я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружи́н, були, як ті, що не мають,

Ятэ че вряу сэ спун, фрацилор: де акум время с-а скуртат. Спун лукрул ачеста пентру ка чей че ау невесте сэ фие ка ши кум н-ар авя;

30 а хто плаче, — як ті, хто не плаче, а хто тішиться, — як ті, хто не тішиться; і хто купує, — як би не набули́,

чей че плынг, ка ши кум н-ар плынӂе; чей че се букурэ, ка ши кум ну с-ар букура; чей че кумпэрэ, ка ши кум н-ар стэпыни;

31 а хто цьогосвітнім кори́стується, — як би не кори́стувались, бо минає стан світу цього́.

чей че се фолосеск де лумя ачаста, ка ши кум ну с-ар фолоси де еа, кэч кипул лумий ачестея трече.

32 А я хо́чу, щоб ви безклопі́тні були́. Неодру́жений про речі Господні клопо́четься, як догодити Господе́ві,

Дар еу аш вря ка вой сэ фиць фэрэ грижь. Чине ну есте ынсурат се ынгрижеште де лукруриле Домнулуй, кум ар путя сэ плакэ Домнулуй.

33 а одру́жений про речі життє́ві клопочеться, як догодити своїй дружи́ні,

Дар чине есте ынсурат се ынгрижеште де лукруриле лумий, кум сэ плакэ невестей.

34 і він поділений. Незамі́жня ж жінка та дівчина про речі Господні клопо́четься, щоб бути святою і тілом, і духом. А замі́жня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові.

Тот аша, ынтре фемея мэритатэ ши фечоарэ есте о деосебире: чя немэритатэ се ынгрижеште де лукруриле Домнулуй, ка сэ фие сфынтэ ши ку трупул, ши ку духул, яр чя мэритатэ се ынгрижеште де лукруриле лумий, кум сэ плакэ бэрбатулуй ей.

35 А це я кажу́ вам самим на пожиток, а не щоб сильце́ вам накинути, але щоб пристойно й горли́во держались ви Господа.

Вэ спун лукрул ачеста пентру бинеле востру, ну ка сэ вэ принд ынтр-ун лац, чи пентру чея че есте фрумос ши ка сэ путець служи Домнулуй фэрэ педичь.

36 А як ду́має хто про дівчину свою, що со́ромно, як вона переросте́, і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче, — не згрішить: нехай за́між вихо́дять.

Дакэ креде чинева кэ есте рушинос пентру фата луй сэ трякэ де флоаря вырстей ши невоя чере аша, сэ факэ че вря: ну пэкэтуеште, сэ се мэрите.

37 А хто в серці своїм стоїть міцно, не має конечности, вла́ду ж має над своєю волею, і це постановив він у серці своєму — берегти свою дівчину, той робить добре.

Дар чине а луат о хотэрыре таре ши ну есте невоит, чи есте слобод сэ лукрезе кум вря, ши а хотэрыт ын инима луй сэ-шь пэстрезе пе фийкэ-са фечоарэ, фаче бине.

38 Тому́ й той, хто віддає свою дівчину за́між, добре робить, а хто не віддає — робить краще.

Астфел, чине ышь мэритэ фата, бине фаче, ши чине н-о мэритэ, май бине фаче.

39 Дружи́на зако́ном прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна вихо́дити заміж, за ко́го захоче, аби тільки в Господі.

О фемее мэритатэ есте легатэ де леӂе кытэ време ый трэеште бэрбатул; дар дакэ-й моаре бэрбатул, есте слободэ сэ се мэрите ку чине вря; нумай ын Домнул.

40 Блаженніша вона, коли так позоста́неться за моєю порадою, бо мірку́ю, що й я маю Божого Духа.

Дар, дупэ пэреря мя, ва фи май феричитэ дакэ рэмыне аша кум есте. Ши кред кэ ши еу ам Духул луй Думнезеу.