1 до коринтян 3
1 І я, браття, не міг говорити до вас, як до духовних, але як до тіле́сних, як до немовля́т у Христі.
he bhrAtaraH, ahamAtmikairiva yuSmAbhiH samaM sambhASituM nAzaknavaM kintu zArIrikAcAribhiH khrISTadharmme zizutulyaizca janairiva yuSmAbhiH saha samabhASe|
2 Я вас годува́в молоком, а не твердо́ю ї́жею, бо ви не могли її їсти, та й тепер ще не можете,
yuSmAn kaThinabhakSyaM na bhojayan dugdham apAyayaM yato yUyaM bhakSyaM grahItuM tadA nAzaknuta idAnImapi na zaknutha, yato hetoradhunApi zArIrikAcAriNa Adhve|
3 бо ви ще тіле́сні. Бо коли за́здрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не по-лю́дському робите?
yuSmanmadhye mAtsaryyavivAdabhedA bhavanti tataH kiM zArIrikAcAriNo nAdhve mAnuSikamArgeNa ca na caratha?
4 Бо коли хто каже: „Я ж Павлів“, а інший: „Я Аполло́сів“, то чи ж ви не тіле́сні?
paulasyAhamityApallorahamiti vA yadvAkyaM yuSmAkaM kaizcit kaizcit kathyate tasmAd yUyaM zArIrikAcAriNa na bhavatha?
5 Бо хто ж Аполло́с? Або хто то Павло? Вони тільки служи́телі, що ви ввірували через них, і то скільки кому́ дав Госпо́дь.
paulaH kaH? Apallo rvA kaH? tau paricArakamAtrau tayorekaikasmai ca prabhu ryAdRk phalamadadAt tadvat tayordvArA yUyaM vizvAsino jAtAH|
6 Я посадив, Аполло́с поливав, Бог же зрости́в,
ahaM ropitavAn Apallozca niSiktavAn IzvarazcAvarddhayat|
7 тому́ ані той, хто са́дить, ані хто полива́є, є щось, але Бог, що ро́дить!
ato ropayitRsektArAvasArau varddhayitezvara eva sAraH|
8 І хто са́дить, і хто поливає — одне, і кожен оде́ржить свою нагоро́ду за працею сво́єю!
ropayitRsektArau ca samau tayorekaikazca svazramayogyaM svavetanaM lapsyate|
9 Бо ми співробі́тники Божі, а ви — Боже поле, Божа буді́вля.
AvAmIzvareNa saha karmmakAriNau, Izvarasya yat kSetram Izvarasya yA nirmmitiH sA yUyameva|
10 Я за благодаттю Божою, що да́на мені, як мудрий будівни́чий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, я́к він будує на ній!
Izvarasya prasAdAt mayA yat padaM labdhaM tasmAt jJAninA gRhakAriNeva mayA bhittimUlaM sthApitaM tadupari cAnyena nicIyate| kintu yena yannicIyate tat tena vivicyatAM|
11 Ніхто бо не може покла́сти іншої основи, окрім покла́деної, а вона — Ісус Христос.
yato yIzukhrISTarUpaM yad bhittimUlaM sthApitaM tadanyat kimapi bhittimUlaM sthApayituM kenApi na zakyate|
12 А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного камі́ння, із дерева, сіна, соломи,
etadbhittimUlasyopari yadi kecit svarNarUpyamaNikASThatRNanalAn nicinvanti,
13 то буде ви́явлене ді́ло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'явля́ється, і огонь ді́ло кожного ви́пробує, яке воно є.
tarhyekaikasya karmma prakAziSyate yataH sa divasastat prakAzayiSyati| yato hatostana divasena vahnimayenodetavyaM tata ekaikasya karmma kIdRzametasya parIkSA bahninA bhaviSyati|
14 І коли чиє ді́ло, яке збудував хто, усто́їть, то той нагороду оде́ржить;
yasya nicayanarUpaM karmma sthAsnu bhaviSyati sa vetanaM lapsyate|
15 коли ж ді́ло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасе́ться, але́ так, як через огонь.
yasya ca karmma dhakSyate tasya kSati rbhaviSyati kintu vahne rnirgatajana iva sa svayaM paritrANaM prApsyati|
16 Чи не знаєте ви, що ви — Божий храм, і Дух Божий у вас пробува́є?
yUyam Izvarasya mandiraM yuSmanmadhye cezvarasyAtmA nivasatIti kiM na jAnItha?
17 Як хто ні́вечить Божого храма, того зні́вечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той — то ви!
Izvarasya mandiraM yena vinAzyate so'pIzvareNa vinAzayiSyate yata Izvarasya mandiraM pavitrameva yUyaM tu tanmandiram Adhve|
18 Хай не зво́дить ніхто сам себе́. Як кому з вас здається, що він мудрий в цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути премудрим. (aiōn g165)
kopi svaM na vaJcayatAM| yuSmAkaM kazcana cedihalokasya jJAnena jJAnavAnahamiti budhyate tarhi sa yat jJAnI bhavet tadarthaM mUDho bhavatu| (aiōn g165)
19 Цьогосві́тня бо мудрість — у Бога глупо́та, бо написано: „Він ловить премудрих у хи́трощах їхніх!“
yasmAdihalokasya jJAnam Izvarasya sAkSAt mUDhatvameva| etasmin likhitamapyAste, tIkSNA yA jJAninAM buddhistayA tAn dharatIzvaraH|
20 І зно́ву: „Знає Госпо́дь думки мудрих, що марно́тні вони!“
punazca| jJAninAM kalpanA vetti paramezo nirarthakAH|
21 Тож нехай ніхто не хва́литься людьми́, бо все ваше:
ataeva ko'pi manujairAtmAnaM na zlAghatAM yataH sarvvANi yuSmAkameva,
22 чи Павло, чи Аполло́с, чи Ки́фа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи тепе́рішнє, чи майбутнє — усе ваше,
paula vA Apallo rvA kaiphA vA jagad vA jIvanaM vA maraNaM vA varttamAnaM vA bhaviSyadvA sarvvANyeva yuSmAkaM,
23 ви ж Христові, а Христос — Божий!
yUyaJca khrISTasya, khrISTazcezvarasya|
