1 до коринтян 2
1 А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідо́цтво з добі́рною мовою або мудрістю,
Manuca rhoek, kai khaw nangmih taengla ka pawk vaengah Pathen kah olhuep te nangmih ham cueihnah neh olka kah a dudapnah neh doek ham ka pawk moenih.
2 бо я наду́мавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'я́того.
A tai taengtae Jesuh Khrih kawng mueh atah pakhat khaw nangmih te ming sak ham ka cai pawh.
3 І я в вас був у немочі, і в страху́, і в великім тремті́нні.
Kai tah a vawtthoek la, rhihnah neh thuennah neh nangmih taengah muep ka om.
4 І слово моє й моя проповідь — не в слова́х переко́нливих лю́дської мудрости, але́ в до́казі Духа та сили,
Te phoeiah kai kah olka neh kai kah olhoe tah hlangyoek dongkah cueihnah ol moenih. Tedae, Mueihla neh thaomnah dongkah phoepueinah ni.
5 щоб була́ віра ваша не в мудрості лю́дській, але в силі Божій!
Te daengah ni nangmih kah tangnah loh hlang kah cueihnah dongah pawt tih Pathen kah thaomnah dongah a om eh.
6 А ми гово́римо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть, (aiōn g165)
Cueihnah he lungcuei rhoek taengah ka thui uh. Tedae cueihnah he ta kumhal kah voel moenih, ta kumhal kah aka mitmoeng boei rhoek kah moenih. (aiōn g165)
7 але́ ми гово́римо Божу мудрість у таємниці, прихо́вану, яку Бог перед віками призна́чив нам на славу, (aiōn g165)
Tedae olhuep khuiah a thuh Pathen kah cueihnah ni ka thui uh. Te tah khosuen hlanah ni Pathen loh mamih kah thangpomnah ham a nuen coeng. (aiōn g165)
8 яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були́, то не розп'яли́ б вони Господа слави! (aiōn g165)
Te te ta kumhal kah boei rhoek khuiah a ming moenih. Ming uh koinih thangpomnah Boeipa te tai uh pawt suidae. (aiōn g165)
9 Але, як написано: „Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце люди́ні не впало, те Бог приготува́в був тим, хто любить Його!“
Tedae a daek vanbangla, te te mik loh hmu pawt tih hna loh a yaak moenih. Hlang thinko ah khaw cuen pawh. Te te Pathen loh a lungnah rhoek ham ni a hmoel pah.
10 А нам Бог відкрив це Своїм Духом, — усе бо досліджує Дух, навіть Божі глиби́ни.
Tedae Pathen tah Mueihla neh mamih ham pumphoe. Mueihla loh a cungkuem neh Pathen kah dangcing dangvoei khaw a khe.
11 Хто бо з людей знає речі лю́дські, окрім лю́дського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого.
Hlang kah koe te amah khuikah hlang mueihla mueh atah hlang khuikah te u long a ming. Pathen kah koe khaw Pathen Mueihla mueh atah a ming van moenih.
12 А ми прийняли́ духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даро́вані нам,
Tedae mamih tah Diklai kah mueihla pawt tih Pathen taeng lamkah mueihla te n'dang uh. Te daengah ni Pathen lamloh mamih khodawk han ngai te m'ming eh.
13 що й говоримо не ви́вченими словами лю́дської мудрости, але ви́вченими від Духа Святого, порі́внюючи духовне до духовного.
Te khaw hlanghing kah a thuituen la cueihnah olka nen pawt tih mueihla te mueihla neh aka thuidoek mueihla kah a thuituen nen ni ka thui uh.
14 А люди́на тіле́сна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупо́та, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно.
Tedae hlang tah a calairhui loh Pathen kah Mueihla te doe pawh. Te te amih ham angnah la om. Caivael la a boelh uh dongah a ming ham khaw coeng pawh.
15 Духовна ж люди́на су́дить усе, а її судити не може ніхто.
Mueihla hlang long tah a cungkuem te a boelh dae anih te boelh uh pawh.
16 Бо „хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати?“А ми маємо розум Христів!
Te dongah u long Boeipa kah lungbuei te a ming? U long anih te a cului eh? Tedae mamih tah Khrih lungbuei ni n'khueh uh.
