1 до коринтян 15
1 Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́.
NOW I make known unto you, brethren, the gospel which I have preached unto you, and which ye have received, in which also ye have stood fast;
2 Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп.
by which also ye are saved; if ye cleave to that word I have preached to you, except haply ye have believed in vain.
3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, - що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням,
For I delivered to you among the first things that which I also had received, that Christ died for our sins, according to the scriptures;
4 і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням,
and that he was buried, and that he rose again the third day according to the scriptures:
5 і що з'явився Він Ки́фі, потім Дванадцятьо́м.
and that he was seen of Cephas, then of the twelve:
6 А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли.
afterwards he appeared before five hundred brethren at once; of whom the greater number remain alive unto this hour, but some also are gone to rest.
7 Пото́му з'явився Він Якову, опісля - усім апо́столам.
Afterwards he was seen of James; then of all the apostles.
8 А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові.
And last of all he was seen also by me, who am but as an abortion.
9 Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву.
For I am the least of the apostles, who am not meet to be called an apostle, because I persecuted the church of God.
10 Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда - не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона.
But by the grace of God I am what I am: and his grace which was given to me was not in vain; but I laboured more abundantly than they all; yet not I, but the grace of God which was with me.
11 Тож чи я, чи вони, - ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
Therefore whether I or they, so we preach, and so ye believed.
12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, - як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих?
But if Christ be preached that he rose from the dead, how say some among you, that there is no resurrection of the dead?
13 Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!
But if there is no resurrection of the dead, neither is Christ risen:
14 Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
and if Christ be not risen, vain indeed is our preaching, and vain also your faith.
15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
Yea, and we also are found false witnesses for God; because we have testified on the behalf of God, that he raised up Christ: whom he raised not up, if indeed the dead are not raised.
16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
For if the dead are not raised, neither is Christ risen:
17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, - ви в своїх ще гріхах,
and if Christ be not risen, your faith is vain; ye are yet in your sins.
18 тоді то загинули й ті, що в Христі упоко́їлись!
Then also they who have fallen asleep in Christ have perished.
19 Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей!
If in this life only we have hope in Christ, we are more miserable than all other men.
20 Та нині Христос воскрес із мертвих, - пе́рвісток серед покі́йних.
But now is Christ risen from the dead, and become the first-fruit of those who have fallen asleep.
21 Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих.
For since by man came death, by man came also the resurrection of the dead.
22 Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
For as in Adam all are dead, so also in Christ shall all be made alive.
23 кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу.
But every one in his own rank: Christ the first-fruit; afterwards those that are Christ’s at his appearing.
24 А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу.
Then cometh the end, when he shall deliver up the kingdom to God, and the Father; when he shall have destroyed every dominion and every authority and power.
25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“
For he must reign, until he hath put all enemies under his feet.
26 Як ворог останній - смерть зни́щиться,
The last enemy shall be destroyed, death.
27 бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все.
For he hath put all things under his feet. But when he saith, that all things are put under him, it is evident that there is an exception of him, who subjected all things to him.
28 А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все.
But when he shall have put all things under him, then also the Son himself shall be subjected to him who put all things under him, that God may be all in all.
29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться?
Else what will they do who are baptised? for the dead, if wholly dead they rise no more. Why are they then baptised for the dead?
30 Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки?
and why do we also expose ourselves to danger every hour?
31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
I solemnly declare by all the joy over you which I have in Christ Jesus our Lord, I die daily.
32 Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“
If after the manner of men I have fought with wild beasts at Ephesus, of what advantage would it be to me, if the dead did not rise again? shall we eat and drink; because to-morrow we die?
33 Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї!
Be not deceived: evil conversations corrupt good manners.
34 Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором!
Awake as the righteous, and sin not; for some have an ignorance of God: I speak this to your shame.
35 Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“
But will any man say, How are the dead raised up? and with what body do they come?
36 Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре.
Thou fool! what thou sowest is not quickened except it die:
37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого,
and that which thou sowest, thou sowest not the body which shall be afterwards, but the bare grain, perhaps of wheat, or of some of the other seeds:
38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його.
but God giveth it a body as he pleaseth, and to each of the seeds its peculiar body.
39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб.
All flesh is not the same flesh: but there is one kind of flesh of men, and another flesh of cattle, and another of fishes, and another of birds.
40 Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним.
Also there are celestial bodies, and bodies terrestrial: but the glory of the celestial is one, and that of the terrestrial another.
41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою!
There is one glory of the sun; and another glory of the moon, and another glory of the stars: for star differeth from star in glory.
42 Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає,
So also is the resurrection of the dead. It is sown in corruption; it is raised in incorruption:
43 сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає,
it is sown in dishonour; it is raised in glory: it is sown in weakness; it is raised in power:
44 сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
it is sown an animal body; it is raised a spiritual body. There is an animal body, and there is a spiritual body.
45 Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий.
And so it is written, There was a first man Adam a living soul; a last Adam a quickening spirit.
46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
But that which is spiritual was not first, but that which is animal; and afterward that which is spiritual.
47 Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь.
The first man was of the earth, earthly; the second man was the Lord from heaven.
48 Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
As is the earthly, so are they also that are earthly: and as is the heavenly, such also are they that are heavenly.
49 І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити.
And as we have borne the image of the earthly, we shall also bear the image of the heavenly.
50 І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
But this I say, brethren, that flesh and blood cannot inherit the kingdom of God: neither doth corruption inherit incorruption.
51 Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, —
Behold, I shew you a mystery; we shall not indeed all sleep, but we shall all be changed,
52 раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!
in a moment, in the twinkling of an eye, at the last trump: for the trumpet shall sound, and the dead shall be raised incorruptible, and we shall be changed.
53 Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
For that which is corruptible must put on incorruption, and that which is mortal must put on immortality.
54 А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!
So when that which is corruptible shall have put on incorruption, and that which is mortal shall have put on immortality, then shall come to pass the saying which is written, Death is swallowed up in victory.
O death, where is thy sting? O grave, where is thy victory? (Hadēs g86)
56 Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н.
The sting of death is sin; and the strength of sin is the law.
57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
But thanks be to God, who giveth us the victory through our Lord Jesus Christ.
58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь за́вжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марно́тна у Господі!
Wherefore, my beloved brethren, be stedfast, unmoveable, always abounding in the work of the Lord, knowing that your labour is not in vain in the Lord.
