1 до коринтян 15
1 Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́.
But I make known to you, brethren, the gospel that I preached to you, which also you received, in which also you stand,
2 Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп.
by which also you are saved, if you hold fast the word which I preached to you, unless you believed in vain.
3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, - що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням,
For I delivered to you among the first things, that which I also received: That Christ died for our sins, according to the scriptures;
4 і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням,
and that he was buried; and that he rose again the third day, according to the scriptures;
5 і що з'явився Він Ки́фі, потім Дванадцятьо́м.
and that he was seen by Cephas, then by the twelve;
6 А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли.
after that, he was seen by more than five hundred brethren at once, of whom the greater part remain till this day; but some have fallen asleep.
7 Пото́му з'явився Він Якову, опісля - усім апо́столам.
After that, he was seen by James, then by all the apostles.
8 А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові.
Last of all, he was seen by me also, as one untimely born.
9 Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву.
For I am the least of the apostles, and I am not worthy to be called an apostle, because I persecuted the church of God.
10 Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда - не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона.
But, by the grace of God, I am what I am; and his grace, which was bestowed on me, has not been bestowed in vain: but I have labored more abundantly than they all; not I, however, but the grace of God which was with me.
11 Тож чи я, чи вони, - ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
Whether, therefore, I or they, so we preached, and so you believed.
12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, - як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих?
But if Christ is preached that he rose from the dead, how say some among you, that a resurrection of the dead is impossible?
13 Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!
But if a resurrection of the dead is impossible, Christ has not been raised.
14 Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
And if Christ has not been raised, then vain is our preaching, and vain also your faith.
15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
We are, indeed, also found false witnesses of God; for we have testified against God, that he raised the Christ, whom he did not raise, if, indeed, the dead are not raised.
16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
For if the dead are not raised, Christ has not been raised;
17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, - ви в своїх ще гріхах,
and if Christ has not been raised, your faith is vain; you are yet in your sins.
18 тоді то загинули й ті, що в Христі упоко́їлись!
Then, also, those who have fallen asleep in Christ have perished.
19 Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей!
If in this life only we have hope in Christ, we are of all men the most miserable.
20 Та нині Христос воскрес із мертвих, - пе́рвісток серед покі́йних.
But now, Christ has risen from the dead, the first-fruits of those who slept.
21 Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих.
For, since through man came death, through man comes also the resurrection of the dead.
22 Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
For, as in Adam all die, so, also, in Christ shall all be made alive:
23 кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу.
but each in his own order; Christ the first-fruit, afterward, those who are Christ’s at his coming.
24 А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу.
Then comes the end, when he shall have delivered up the kingdom to God, even the Father; when he shall have put down every principality and authority and power:
25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“
for he must reign till he has put all enemies under his feet.
26 Як ворог останній - смерть зни́щиться,
The last enemy, Death, shall be destroyed.
27 бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все.
For he has put all things under his feet. But when the scripture says, that all things are put under him, it is evident that he is excepted, who did put all things under him.
28 А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все.
And when all things shall have been put under him, then, also, shall the Son himself be subjected to him that did put all things under him, that God may be the all in all.
29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться?
For else, what shall those do, who are immersed for the dead, if the dead rise not at all? Why, then, are they immersed for the dead?
30 Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки?
And why are we in danger every hour?
31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
I protest, by the joy which I have over you in Christ Jesus our Lord, I die daily.
32 Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“
If, to speak as a man, I have fought with wild beasts at Ephesus, what advantage is it to me, if the dead rise not? Let us eat and drink, for to-morrow we die.
33 Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї!
Be not deceived: Evil communications corrupt good manners.
34 Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором!
Awake, as you should, to soberness, and sin not; for some have not the knowledge of God. I speak this to your shame.
35 Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“
But some one will say: How are the dead raised up? and with what body do they come?
36 Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре.
Thoughtless man! That which you sow is not made alive, unless it die;
37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого,
and as to that which you sow, you sow not the body that shall be produced, but the naked grain, it may be of wheat, or of some other grain:
38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його.
but God gives it a body, as it pleases him; and to every seed, its proper body.
39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб.
All flesh is not the same flesh; but there is one flesh of men, another of beasts, another of fishes, and another of birds.
40 Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним.
There are also bodies celestial, and bodies terrestrial: but the glory of the celestial is one, and that of the terrestrial is another.
41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою!
There is one glory of the sun, and another glory of the moon, and another glory of the stars; for star differs from star in glory.
42 Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає,
So, also, is the resurrection of the dead. It is sown in corruption, it is raised in incorruption:
43 сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає,
it is sown in dishonor, it is raised in glory: it is sown in weakness, it is raised in power:
44 сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
it is sown an animal body, it is raised a spiritual body. There is an animal body, and there is a spiritual body.
45 Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий.
So, also, it is written: The first man Adam became a living soul, the last Adam a life-giving spirit.
46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
But that was not first which is spiritual, but that which is animal; and afterward that which is spiritual.
47 Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь.
The first man is of the earth, earthy; the second man, the Lord from heaven.
48 Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
As the earthy man was, such also are the earthy; and as the heavenly man is, such also shall the heavenly be.
49 І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити.
And as we have borne the image of the earthy, we shall also bear the image of the heavenly.
50 І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
But this I say, brethren, that flesh and blood can not inherit the kingdom of God, nor does corruption inherit incorruption.
51 Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, —
Behold, I declare to you a mystery. We shall not all sleep, but we shall all be changed
52 раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!
in a moment, in the twinkling of an eye, at the last trumpet: For the trumpet shall sound, and the dead shall be raised incorruptible, and we shall be changed.
53 Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
For this corruptible body must put on incorruptibility; and this mortal body must put on immortality.
54 А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!
And when this corruptible body shall have put on incorruptibility, and this mortal body shall have put on immortality, then shall come to pass the word that is written: Death is swallowed up in victory.
O Death, where is thy sting? O Hades, where is thy victory? (Hadēs g86)
56 Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н.
The sting of death is sin; and the strength of sin is the law.
57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
But thanks be to God, who gives us the victory through our Lord Jesus Christ.
58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь за́вжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марно́тна у Господі!
Therefore, my beloved brethren, be firm, immovable, always abounding in the work of the Lord; for you know that your labor is not in vain in the Lord.
