1 до коринтян 15
1 Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́.
Now I declare to you, brothers, the Good News which I preached to you, which also you received, in which you also stand,
2 Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп.
by which also you are saved, if you hold firmly the word which I preached to you—unless you believed in vain.
3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, - що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням,
For I delivered to you first of all that which I also received: that Christ died for our sins according to the Scriptures,
4 і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням,
that he was buried, that he was raised on the third day according to the Scriptures,
5 і що з'явився Він Ки́фі, потім Дванадцятьо́м.
and that he appeared to Cephas, then to the twelve.
6 А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли.
Then he appeared to over five hundred brothers at once, most of whom remain until now, but some have also fallen asleep.
7 Пото́му з'явився Він Якову, опісля - усім апо́столам.
Then he appeared to James, then to all the apostles,
8 А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові.
and last of all, as to the child born at the wrong time, he appeared to me also.
9 Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву.
For I am the least of the apostles, who is not worthy to be called an apostle, because I persecuted the assembly of God.
10 Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда - не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона.
But by the grace of God I am what I am. His grace which was given to me was not futile, but I worked more than all of them; yet not I, but the grace of God which was with me.
11 Тож чи я, чи вони, - ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
Whether then it is I or they, so we preach, and so you believed.
12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, - як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих?
Now if Christ is preached, that he has been raised from the dead, how do some among you say that there is no resurrection of the dead?
13 Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!
But if there is no resurrection of the dead, neither has Christ been raised.
14 Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
If Christ has not been raised, then our preaching is in vain and your faith also is in vain.
15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
Yes, we are also found false witnesses of God, because we testified about God that he raised up Christ, whom he did not raise up if it is true that the dead are not raised.
16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
For if the dead are not raised, neither has Christ been raised.
17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, - ви в своїх ще гріхах,
If Christ has not been raised, your faith is vain; you are still in your sins.
18 тоді то загинули й ті, що в Христі упоко́їлись!
Then they also who are fallen asleep in Christ have perished.
19 Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей!
If we have only hoped in Christ in this life, we are of all men most pitiable.
20 Та нині Христос воскрес із мертвих, - пе́рвісток серед покі́йних.
But now Christ has been raised from the dead. He became the first fruit of those who are asleep.
21 Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих.
For since death came by man, the resurrection of the dead also came by man.
22 Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
For as in Adam all die, so also in Christ all will be made alive.
23 кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу.
But each in his own order: Christ the first fruits, then those who are Christ’s at his coming.
24 А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу.
Then the end comes, when he will deliver up the Kingdom to God the Father, when he will have abolished all rule and all authority and power.
25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“
For he must reign until he has put all his enemies under his feet.
26 Як ворог останній - смерть зни́щиться,
The last enemy that will be abolished is death.
27 бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все.
For, “He put all things in subjection under his feet.” But when he says, “All things are put in subjection”, it is evident that he is excepted who subjected all things to him.
28 А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все.
When all things have been subjected to him, then the Son will also himself be subjected to him who subjected all things to him, that God may be all in all.
29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться?
Or else what will they do who are baptized for the dead? If the dead are not raised at all, why then are they baptized for the dead?
30 Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки?
Why do we also stand in jeopardy every hour?
31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
I affirm, by the boasting in you which I have in Christ Jesus our Lord, I die daily.
32 Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“
If I fought with animals at Ephesus for human purposes, what does it profit me? If the dead are not raised, then “let’s eat and drink, for tomorrow we die.”
33 Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї!
Do not be deceived! “Evil companionships corrupt good morals.”
34 Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором!
Wake up righteously and do not sin, for some have no knowledge of God. I say this to your shame.
35 Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“
But someone will say, “How are the dead raised?” and, “With what kind of body do they come?”
36 Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре.
You foolish one, that which you yourself sow is not made alive unless it dies.
37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого,
That which you sow, you do not sow the body that will be, but a bare grain, maybe of wheat, or of some other kind.
38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його.
But God gives it a body even as it pleased him, and to each seed a body of its own.
39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб.
All flesh is not the same flesh, but there is one flesh of men, another flesh of animals, another of fish, and another of birds.
40 Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним.
There are also celestial bodies and terrestrial bodies; but the glory of the celestial differs from that of the terrestrial.
41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою!
There is one glory of the sun, another glory of the moon, and another glory of the stars; for one star differs from another star in glory.
42 Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає,
So also is the resurrection of the dead. The body is sown perishable; it is raised imperishable.
43 сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає,
It is sown in dishonor; it is raised in glory. It is sown in weakness; it is raised in power.
44 сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
It is sown a natural body; it is raised a spiritual body. There is a natural body and there is also a spiritual body.
45 Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий.
So also it is written, “The first man Adam became a living soul.” The last Adam became a life-giving spirit.
46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
However, that which is spiritual is not first, but that which is natural, then that which is spiritual.
47 Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь.
The first man is of the earth, made of dust. The second man is the Lord from heaven.
48 Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
As is the one made of dust, such are those who are also made of dust; and as is the heavenly, such are they also that are heavenly.
49 І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити.
As we have borne the image of those made of dust, let’s also bear the image of the heavenly.
50 І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
Now I say this, brothers, that flesh and blood cannot inherit God’s Kingdom; neither does the perishable inherit imperishable.
51 Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, —
Behold, I tell you a mystery. We will not all sleep, but we will all be changed,
52 раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!
in a moment, in the twinkling of an eye, at the last trumpet. For the trumpet will sound and the dead will be raised incorruptible, and we will be changed.
53 Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
For this perishable body must become imperishable, and this mortal must put on immortality.
54 А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!
But when this perishable body will have become imperishable, and this mortal will have put on immortality, then what is written will happen: “Death is swallowed up in victory.”
"Death, where is your sting? Hades (Hadēs g86), where is your victory?"
56 Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н.
The sting of death is sin, and the power of sin is the law.
57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
But thanks be to God, who gives us the victory through our Lord Jesus Christ.
58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь за́вжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марно́тна у Господі!
Therefore, my beloved brothers, be steadfast, immovable, always abounding in the Lord’s work, because you know that your labor is not in vain in the Lord.
