1 до коринтян 15
1 Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́.
Dozivljem vam, braćo, u pamet evanđelje koje vam navijestih, koje primiste, u kome stojite,
2 Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп.
po kojem se spasavate, ako držite što sam vam navijestio; osim ako uzalud povjerovaste.
3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, - що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням,
Doista, predadoh vam ponajprije što i primih: Krist umrije za grijehe naše po Pismima;
4 і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням,
bi pokopan i uskrišen treći dan po Pismima;
5 і що з'явився Він Ки́фі, потім Дванадцятьо́м.
ukaza se Kefi, zatim dvanaestorici.
6 А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли.
Potom se ukaza braći, kojih bijaše više od pet stotina zajedno; većina ih još i sada živi, a neki usnuše.
7 Пото́му з'явився Він Якову, опісля - усім апо́столам.
Zatim se ukaza Jakovu, onda svim apostolima.
8 А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові.
Najposlije, kao nedonoščetu, ukaza se i meni.
9 Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву.
Da, ja sam najmanji među apostolima i nisam dostojan zvati se apostolom jer sam progonio Crkvu Božju.
10 Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда - не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона.
Ali milošću Božjom jesam što jesam i njegova milost prema meni ne bijaše zaludna; štoviše, trudio sam se više nego svi oni - ali ne ja, nego milost Božja sa mnom.
11 Тож чи я, чи вони, - ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
Ili dakle ja ili oni: tako propovijedamo, tako vjerujete.
12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, - як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих?
No ako se propovijeda da je Krist od mrtvih uskrsnuo, kako neki među vama govore da nema uskrsnuća mrtvih?
13 Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!
Ako nema uskrsnuća mrtvih, ni Krist nije uskrsnuo.
14 Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
Ako pak Krist nije uskrsnuo, uzalud je doista propovijedanje naše, uzalud i vjera vaša.
15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
Zatekli bismo se i kao lažni svjedoci Božji što posvjedočismo protiv Boga: da je uskrisio Krista, kojega nije uskrisio, ako doista mrtvi ne uskršavaju.
16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
Jer ako mrtvi ne uskršavaju, ni Krist nije uskrsnuo.
17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, - ви в своїх ще гріхах,
A ako Krist nije uskrsnuo, uzaludna je vjera vaša, još ste u grijesima.
18 тоді то загинули й ті, що в Христі упоко́їлись!
Onda i oni koji usnuše u Kristu, propadoše.
19 Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей!
Ako se samo u ovom životu u Krista ufamo, najbjedniji smo od svih ljudi.
20 Та нині Христос воскрес із мертвих, - пе́рвісток серед покі́йних.
Ali sada: Krist uskrsnu od mrtvih, prvina usnulih!
21 Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих.
Doista po čovjeku smrt, po Čovjeku i uskrsnuće od mrtvih!
22 Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
Jer kao što u Adamu svi umiru, tako će i u Kristu svi biti oživljeni.
23 кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу.
Ali svatko u svom redu: prvina Krist, a zatim koji su Kristovi, o njegovu Dolasku;
24 А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу.
potom - svršetak, kad preda kraljevstvo Bogu i Ocu, pošto obeskrijepi svako Vrhovništvo, svaku Vlast i Silu.
25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“
Doista, on treba da kraljuje dok ne podloži sve neprijatelje pod noge svoje.
26 Як ворог останній - смерть зни́щиться,
Kao posljednji neprijatelj bit će obeskrijepljena Smrt
27 бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все.
jer sve podloži nogama njegovim. A kad veli: Sve je podloženo, jasno - sve osim Onoga koji mu je sve podložio.
28 А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все.
I kad mu sve bude podloženo, tada će se i on sam, Sin, podložiti Onomu koji je njemu sve podložio da Bog bude sve u svemu.
29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться?
Što onda čine oni koji se krste za mrtve? Ako mrtvi uopće ne uskršavaju, što se krste za njih?
30 Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки?
Što se onda i mi svaki čas izlažemo pogiblima?
31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
Dan za danom umirem, tako mi slave vaše, braćo, koju imam u Kristu Isusu, Gospodinu našem!
32 Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“
Ako sam se po ljudsku borio sa zvijerima u Efezu, kakva mi korist? Ako mrtvi ne uskršavaju, jedimo i pijmo jer sutra nam je umrijeti.
33 Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї!
Ne varajte se: “Zli razgovori kvare dobre običaje.”
34 Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором!
Otrijeznite se kako valja i ne griješite jer neki, na sramotu vam kažem, ne znaju za Boga.
35 Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“
Ali reći će netko: Kako uskršavaju mrtvi? I s kakvim li će tijelom doći?
36 Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре.
Bezumniče! Što siješ, ne oživljuje ako ne umre.
37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого,
I što siješ, ne siješ tijelo buduće, već golo zrno, pšenice - recimo - ili čega drugoga.
38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його.
A Bog mu daje tijelo kakvo hoće, i to svakom sjemenu svoje tijelo.
39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб.
Nije svako tijelo isto tijelo; drugo je tijelo čovječje, drugo tijelo stoke, drugo tijelo ptičje, a drugo riblje.
40 Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним.
Ima tjelesa nebeskih i tjelesa zemaljskih, ali drugi je sjaj nebeskih, a drugi zemaljskih.
41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою!
Drugi je sjaj sunca, drugi sjaj mjeseca i drugi sjaj zvijezda; jer zvijezda se od zvijezde razlikuje u sjaju.
42 Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає,
Tako i uskrsnuće mrtvih: sije se u raspadljivosti, uskršava u neraspadljivosti;
43 сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає,
sije se u sramoti, uskršava u slavi; sije se u slabosti, uskršava u snazi;
44 сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
sije se tijelo naravno, uskršava tijelo duhovno. Ako ima tijelo naravno, ima i duhovno.
45 Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий.
Tako je i pisano: Prvi čovjek, Adam, postade živa duša, posljednji Adam - duh životvorni.
46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
Ali ne bi najprije duhovno, nego naravno pa onda duhovno.
47 Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь.
Prvi je čovjek od zemlje, zemljan; drugi čovjek - s neba.
48 Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
Kakav je zemljani takvi su i zemljani, a kakav je nebeski takvi su i nebeski.
49 І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити.
I kao što smo nosili sliku zemljanoga, nosit ćemo i sliku nebeskoga.
50 І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
A ovo, braćo, tvrdim: tijelo i krv ne mogu baštiniti kraljevstva Božjega i raspadljivost ne baštini neraspadljivosti.
51 Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, —
Evo otajstvo vam kazujem: svi doduše nećemo usnuti, ali svi ćemo se izmijeniti.
52 раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!
Odjednom, u tren oka, na posljednju trublju - jer zatrubit će - i mrtvi će uskrsnuti neraspadljivi i mi ćemo se izmijeniti.
53 Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
Jer ovo raspadljivo treba da se obuče u neraspadljivost i ovo smrtno da se obuče u besmrtnost.
54 А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!
A kad se ovo raspadljivo obuče u neraspadljivost i ovo smrtno obuče u besmrtnost, tada će se obistiniti riječ napisana: Pobjeda iskapi smrt.
Gdje je, smrti, pobjeda tvoja? Gdje je, smrti, žalac tvoj? (Hadēs g86)
56 Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н.
Žalac je smrti grijeh, snaga je grijeha Zakon.
57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
A hvala Bogu koji nam daje pobjedu po Gospodinu našem Isusu Kristu!
58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь за́вжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марно́тна у Господі!
Tako, braćo moja ljubljena, budite postojani, nepokolebljivi, i obilujte svagda u djelu Gospodnjem znajući da trud vaš nije neplodan u Gospodinu.
