1 до коринтян 13
1 Коли я говорю́ мовами лю́дськими й а́нгольськими, та любови не маю, — то став я як мідь та дзвінка́ або бу́бон гудя́чий!
Though I speak in the tongues of men and of angels, but have no love, I am become a clanging brass, or a clashing cymbal.
2 І коли маю дара пророкува́ти, і знаю всі таємни́ці й усе знання́, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставля́ти, та любови не маю, — то я ніщо!
Though I have the gift of prophecy and understand all mysteries and all knowledge, and have all faith, so that I could remove mountains, but have not love, I am nothing.
3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я відда́м своє тіло на спа́лення, та любови не маю, — то пожитку не матиму жа́дного!
And though I sell all my goods to feed the poor, and though I give my body to be burned, but have not love, it avails me nothing.
4 Любов довготе́рпить, любов милосе́рдствує, не за́здрить, любов не величається, не надима́ється,
Love suffers long and is kind; love envies not; love makes no parade, is not puffed up,
5 не пово́диться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не ду́має лихо́го,
is not rude, nor selfish, nor easily provoked. Love bears no malice, never rejoices over wrong-doing,
6 не радіє з неправди, але тішиться правдою,
but rejoices when the truth rejoices.
7 усе зно́сить, вірить у все, сподіва́ється всього, усе те́рпить!
It knows how to be silent, it is trustful, hopeful, patient, enduring.
8 Ніко́ли любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, — та припи́няться, хоч мови існують, — замо́вкнуть, хоч існує знання́, — та скасу́ється.
Love never fails; but though there are prophecies, they will fail; though there are tongues, they will cease; though there is knowledge, it will be superseded.
9 Бо ми знаємо части́нно, і пророкуємо частинно;
For our knowing is imperfect, and our prophesying is imperfect;
10 коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.
but when the perfect is come, then the perfect will be done away.
11 Коли я дити́ною був, то я говорив, як дити́на, як дити́на я ду́мав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитя́че.
When I was a child I spoke like a child, felt like a child, thought like a child; now that I am become a man, I have done with childish things.
12 Отож, тепер бачимо ми ніби у дзе́ркалі, у за́гадці, але по́тім — обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а по́тім пізна́ю, як і пі́знаний я.
For now we see as in a mirror, and are baffled, but then face to face; now I know in fragments, but then shall I understand even as I also have been understood.
13 А тепер залиша́ються віра, надія, любов, — оці три. А найбільша між ними — любов!
Faith, Hope, Love endure - these three; but the greatest of these is Love.
