1 до коринтян 12
1 А щодо духовних да́рів, то не хо́чу я, браття, щоб не відали ви.
περι δε των πνευματικων αδελφοι ου θελω υμας αγνοειν
2 Знаєте, що коли ви поганами були́, то ходили до німих ідолів, ніби воджено вас.
οιδατε οτι οτε εθνη ητε προς τα ειδωλα τα αφωνα ως αν ηγεσθε απαγομενοι
3 Тому́ то кажу́ вам, що ніхто, хто говорить Духом Божим, не скаже: „Нехай ана́тема буде на Ісуса“, і не може сказати ніхто: „Ісус — то Госпо́дь“, як тільки Духом Святим.
διο γνωριζω υμιν οτι ουδεις εν πνευματι θεου λαλων λεγει αναθεμα ιησουν και ουδεις δυναται ειπειν κυριον ιησουν ει μη εν πνευματι αγιω
4 Є різниця між да́рами ми́лости, Дух же той Самий.
διαιρεσεις δε χαρισματων εισιν το δε αυτο πνευμα
5 Є й різниця між служі́ннями, та Господь той же Самий.
και διαιρεσεις διακονιων εισιν και ο αυτος κυριος
6 Є різниця й між ді́ями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе.
και διαιρεσεις ενεργηματων εισιν ο δε αυτος εστιν θεος ο ενεργων τα παντα εν πασιν
7 І кожному дається ви́явлення Духа на ко́ристь.
εκαστω δε διδοται η φανερωσις του πνευματος προς το συμφερον
8 Одно́му бо Духом дається слово мудрости, а дру́гому слово знання́ тим же Духом,
ω μεν γαρ δια του πνευματος διδοται λογος σοφιας αλλω δε λογος γνωσεως κατα το αυτο πνευμα
9 а іншому віра тим же Духом, а іншому да́ри вздоро́влення тим же Духом,
ετερω δε πιστις εν τω αυτω πνευματι αλλω δε χαρισματα ιαματων εν τω αυτω πνευματι
10 а іншому ро́блення чуд, а іншому пророкува́ння, а іншому розпізнава́ння ду́хів, а тому різні мови, а іншому вия́снення мов.
αλλω δε ενεργηματα δυναμεων αλλω δε προφητεια αλλω δε διακρισεις πνευματων ετερω δε γενη γλωσσων αλλω δε ερμηνεια γλωσσων
11 А все оце чинить один і той Самий Дух, уділя́ючи кожному осібно, як Він хоче.
παντα δε ταυτα ενεργει το εν και το αυτο πνευμα διαιρουν ιδια εκαστω καθως βουλεται
12 Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж чле́ни ті́ла, хоч їх багато, то тіло одне, — так і Христос.
καθαπερ γαρ το σωμα εν εστιν και μελη εχει πολλα παντα δε τα μελη του σωματος του ενος πολλα οντα εν εστιν σωμα ουτως και ο χριστος
13 Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, — чи то юдеї, чи ге́ллени, чи раби, чи то вільні, — і всі ми напо́єні Духом одним.
και γαρ εν ενι πνευματι ημεις παντες εις εν σωμα εβαπτισθημεν ειτε ιουδαιοι ειτε ελληνες ειτε δουλοι ειτε ελευθεροι και παντες εις εν πνευμα εποτισθημεν
14 Бо тіло не є один член, а багато.
και γαρ το σωμα ουκ εστιν εν μελος αλλα πολλα
15 Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, — то хіба через це не від тіла вона?
εαν ειπη ο πους οτι ουκ ειμι χειρ ουκ ειμι εκ του σωματος ου παρα τουτο ουκ εστιν εκ του σωματος
16 І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, — то хіба через це не від тіла воно?
και εαν ειπη το ους οτι ουκ ειμι οφθαλμος ουκ ειμι εκ του σωματος ου παρα τουτο ουκ εστιν εκ του σωματος
17 Коли б оком було ці́ле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх?
ει ολον το σωμα οφθαλμος που η ακοη ει ολον ακοη που η οσφρησις
18 Та нині Бог розкла́в чле́ни в тілі, кожного з них, як хотів.
νυνι δε ο θεος εθετο τα μελη εν εκαστον αυτων εν τω σωματι καθως ηθελησεν
19 Якби всі одним чле́ном були́, — то де тіло було б?
ει δε ην τα παντα εν μελος που το σωμα
20 Отож, тепер чле́нів багато, — та тіло одне.
νυν δε πολλα μεν μελη εν δε σωμα
21 Бо око не може сказати руці: „Ти мені непотрібна“; або голова знов нога́м: „Ви мені непотрібні“.
ου δυναται δε ο οφθαλμος ειπειν τη χειρι χρειαν σου ουκ εχω η παλιν η κεφαλη τοις ποσιν χρειαν υμων ουκ εχω
22 Але чле́ни тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні.
αλλα πολλω μαλλον τα δοκουντα μελη του σωματος ασθενεστερα υπαρχειν αναγκαια εστιν
23 А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу,
και α δοκουμεν ατιμοτερα ειναι του σωματος τουτοις τιμην περισσοτεραν περιτιθεμεν και τα ασχημονα ημων ευσχημοσυνην περισσοτεραν εχει
24 а нашим пристойним того не — потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові,
τα δε ευσχημονα ημων ου χρειαν εχει αλλ ο θεος συνεκερασεν το σωμα τω υστερουντι περισσοτεραν δους τιμην
25 щоб поді́лення в тілі не було́, а щоб чле́ни одна́ково дбали один про о́дного.
ινα μη η σχισμα εν τω σωματι αλλα το αυτο υπερ αλληλων μεριμνωσιν τα μελη
26 І коли те́рпить один член, то всі чле́ни з ним те́рплять; і коли один член пошано́ваний, то всі члени з ним тішаться.
και ειτε πασχει εν μελος συμπασχη παντα τα μελη ειτε δοξαζεται εν μελος συγχαιρη παντα τα μελη
27 І ви — тіло Христове, а зосібна — ви чле́ни!
υμεις δε εστε σωμα χριστου και μελη εκ μερους
28 А інших поставив Бог у Церкві поперше — апо́столами, подруге — проро́ками, потрете — учителя́ми, потім дав сили, також да́ри вздоро́влення, допомо́ги, управлі́ння, різні мови.
και ους μεν εθετο ο θεος εν τη εκκλησια πρωτον αποστολους δευτερον προφητας τριτον διδασκαλους επειτα δυναμεις ειτα χαρισματα ιαματων αντιληψεις κυβερνησεις γενη γλωσσων
29 Чи ж усі апо́столи? Чи ж усі пророки? Чи ж усі вчителі? Чи ж усі сили чудодійні?
μη παντες αποστολοι μη παντες προφηται μη παντες διδασκαλοι μη παντες δυναμεις
30 Чи ж усі мають да́ри вздоро́влення? Чи ж мовами всі розмовляють? Чи ж усі виясня́ють?
μη παντες χαρισματα εχουσιν ιαματων μη παντες γλωσσαις λαλουσιν μη παντες διερμηνευουσιν
31 Тож дбайте ре́вно про ліпші да́ри́, а я вам покажу́ путь іще кращу!
ζηλουτε δε τα χαρισματα τα κρειττονα και ετι καθ υπερβολην οδον υμιν δεικνυμι
