1 до коринтян 10
1 Не хо́чу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були́, — і всі перейшли через море,
| ולא אכחד מכם אחי אשר אבותינו היו כלם תחת הענן וכלם עברו בתוך הים׃ |
2 і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея,
| וכלם נטבלו למשה בענן ובים׃ |
3 і всі їли ту саму пожи́ву духовну,
| וכלם אכלם מאכל אחד רוחני׃ |
4 і пили́ всі той самий духовний напі́й, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля — був Христос!
| וכלם שתו משקה אחד רוחני כי שתו מן הצור הרוחני ההלך עמהם והצור ההוא היה המשיח׃ |
5 Але їх багатьох не вподо́бав був Бог, бо „понищив Він їх у пустині“.
| אבל ברבם לא רצה האלהים ופגריהם נפלו במדבר׃ |
6 А це були при́клади нам, щоб ми пожадливі на зле не були́, як були пожадливі й вони.
| וכל זאת היתה לנו למופת לבלתי התאות לרעה כאשר התאוו גם המה׃ |
7 Не будьте також ідоля́нами, як деякі з них, як написано: „Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати“.
| ולא תהיו עבדי אלילים כאשר היו מקצתם כמו שכתוב וישב העם לאכל ושתו ויקמו לצחק׃ |
8 Не станьмо чинити блу́ду, як деякі з них блудоді́яли, — і полягло їх одно́го дня двадцять три тисячі.
| ולא נהיה זנים כאשר זנו מקצתם ויפלו ביום אחד שלשה ועשרים אלף איש׃ |
9 Ані не випробо́вуймо Христа, як деякі з них випробо́вували, — та й від змі́їв загинули.
| ולא ננסה את המשיח כאשר נסוהו מקצתם ויאבדום הנחשים׃ |
10 Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, — і загинули від погуби́теля.
| גם לא תלינו כאשר הלינו מקצתם וימותו ביד המשחית׃ |
11 Усе це трапилось з ними, як при́клади, а написане нам на науку, бо за нашого ча́су кінець віку прийшов. (aiōn g165)
| כל זאת מצאתם להיות למופת ותכתב למוסר לנו אשר הגיעו אלינו קצי העולמים׃ (aiōn g165) |
12 Тому́ то, хто ду́має, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!
| לכן החשב שהוא נצב ירא פן יפול׃ |
13 Досягла́ вас спроба не інша, тільки лю́дська; але вірний Бог, Який не попу́стить, щоб ви випробо́вувалися більше, ніж можете, але при спробі й поле́гшення дасть, щоб зне́сти могли ви її.
| עדין לא בא עליכם נסיון אחר בלתי אם נסיון בני אדם כי נאמן הוא האלהים אשר לא יניח לנסות אתכם למעלה מיכלתכם כי אם יתן עם הנסיון גם תוצאתיו כדי שתוכלו שאת׃ |
14 Тому, мої любі, утікайте від служі́ння ідолам.
| על כן חביבי נוסו מעבודת אלילים׃ |
15 Кажу́, як розумним; судіть самі, що кажу́ я.
| כמו אל נבונים מדבר אנכי ושפטו אתם את אשר אמר׃ |
16 Чаша благослове́ння, яку благословляємо, — чи не спільно́та то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільно́та він тіла Христового?
| כוס הברכה אשר אנחנו מברכים הלא היא התחברות דם המשיח והלחם אשר אנחנו בצעים הלא הוא התחברות גוף המשיח׃ |
17 Тому́ що один хліб, тіло одне — нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.
| כי לחם אחד הוא לכן גם נוף אחד אנחנו הרבים באשר לכלנו חלק בלחם האחד׃ |
18 Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники́ вівтаря́?
| ראו את ישראל לפי הבשר הלא אכלי הזבחים חברי המזבח המה׃ |
19 Тож що́ я кажу́? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?
| ועתה מה אמר היש ממש באליל אם יש ממש בזבחי אלילים׃ |
20 Ні, але те, що в жертву приносять, „де́монам, а не Богові в жертву приносять“. Я ж не хо́чу, щоб ви спільника́ми для де́монів стали.
| אלא את אשר יזבחו הגוים לשדים הם זבחים ולא לאלהים ואני לא אחפץ היתכם חברים לשדים׃ |
21 Бо не можете пити чаші Господньої та чаші де́монської; не можете бути спільника́ми Господнього сто́лу й столу де́монського.
| לא תוכלו לשתות יחד כוס אדנינו וגם כוס השדים ולא תוכלו להתחבר אל שלחן אדנינו וגם אל שלחן השדים׃ |
22 Чи ми дратува́тимем Господа? Хіба ми поту́жніші за Нього?
| הנעז להקניא את אדנינו הכי חזקים אנחנו ממנו׃ |
23 Усе мені можна, — та не все на пожи́ток. Усе мені можна, — та буду́є не все!
| הכל ברשותי אבל אין הכל מועיל הכל ברשותי אבל אין הכל בנה׃ |
24 Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього!
| איש איש אל יבקש את תועלת עצמו כי אם את תועלת רעהו׃ |
25 Їжте все, що на я́тках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, —
| כל הנמכר במקולין אתו תאכלו ואל תחקרו מפני מכשל הלב׃ |
26 Бо „Господня земля, і все, що на ній“!
| כי ליהוה הארץ ומלואה׃ |
27 Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти́, — їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.
| ואם יקרא אתכם איש מאשר אינם מאמינים ותרצו ללכת אליו אכול תאכלו מכל אשר ישימו לפניכם ואל תחקרו מפני מכשול הלב׃ |
28 Коли ж скаже вам хтось: „Це і́дольська жертва“, — не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!
| ואיש כי יאמר אליכם זה הוא זבח אלילים אל תאכלו בעבור המודיע ומפני מכשול הלב כי ליהוה הארץ ולמואה׃ |
29 Говорю́ ж не про власне сумління, але іншого, — чого б моя воля судилась сумлінням чужим?
| והלב אשר אני אמר לא לבך כי אם לב רעך כי למה זה תשפט חרותי על ידי לב האחר׃ |
30 Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що́ дякую я?
| ואם אכל אני בתודה למה אהיה מגדף על הדבר אשר אני מודה עליו׃ |
31 Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте́, або коли інше що робите, — усе на Божу славу робіть!
| לכן אם תאכלו או אם תשתו או כל אשר תעשו את הכל עשו לכבוד אלהים׃ |
32 Не робіть спокуси юдеям та ге́лленам, та Церкві Божій,
| ואל תתנו מכשול לא ליהודים ולא ליונים ולא לקהלת אלהים׃ |
33 як дого́джую й я всім у всьо́му, не шукаючи в тому пожи́тку свого́, але пожи́тку для багатьох, щоб спасли́ся вони.
| כאשר גם אנכי מבקש להיות רצוי לכל בכל ולא אבקש תועלת עצמי כי אם של הרבים למען יושעו׃ |
