1 до коринтян 10
1 Не хо́чу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були́, — і всі перейшли через море,
For I would not have you ignorant, brethren, that all our fathers were under the cloud, and all passed through the sea,
2 і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея,
and were all baptized to Moses in the cloud and in the sea,
3 і всі їли ту саму пожи́ву духовну,
and all ate the same spiritual food,
4 і пили́ всі той самий духовний напі́й, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля — був Христос!
and all drank the same spiritual drink; for they drank of the spiritual rock that accompanied them; and the rock was Christ;
5 Але їх багатьох не вподо́бав був Бог, бо „понищив Він їх у пустині“.
but with most of them God was not well pleased; for they were laid low in the wilderness.
6 А це були при́клади нам, щоб ми пожадливі на зле не були́, як були пожадливі й вони.
Now these things were warnings for us, in order that we should not lust after evil things, as they lusted.
7 Не будьте також ідоля́нами, як деякі з них, як написано: „Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати“.
And do not ye become idolaters, as some of them did; as it is written: “The people sat down to eat and drink, and rose up to sport.”
8 Не станьмо чинити блу́ду, як деякі з них блудоді́яли, — і полягло їх одно́го дня двадцять три тисячі.
Nor let us commit fornication, as some of them did, and fell in one day three and twenty thousand.
9 Ані не випробо́вуймо Христа, як деякі з них випробо́вували, — та й від змі́їв загинули.
Nor let us tempt Christ, as some of them tempted, and were destroyed by the serpents.
10 Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, — і загинули від погуби́теля.
And do not ye murmur, as some of them murmured, and perished by the Destroyer.
11 Усе це трапилось з ними, як при́клади, а написане нам на науку, бо за нашого ча́су кінець віку прийшов. (aiōn g165)
Now these things happened to them as warnings, and were recorded for our admonition, to whom the ends of the ages have come. (aiōn g165)
12 Тому́ то, хто ду́має, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!
Wherefore let him that thinketh he standeth, take heed lest he fall.
13 Досягла́ вас спроба не інша, тільки лю́дська; але вірний Бог, Який не попу́стить, щоб ви випробо́вувалися більше, ніж можете, але при спробі й поле́гшення дасть, щоб зне́сти могли ви її.
No temptation hath come upon you, but such as is common to man; but God is faithful, who will not suffer you to be tempted beyond what ye are able to endure, but will with the temptation furnish also the way to escape, that ye may be able to endure it.
14 Тому, мої любі, утікайте від служі́ння ідолам.
Wherefore, my beloved, flee from idolatry.
15 Кажу́, як розумним; судіть самі, що кажу́ я.
I speak as to wise men, judge ye what I say.
16 Чаша благослове́ння, яку благословляємо, — чи не спільно́та то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільно́та він тіла Христового?
The cup of blessing which we bless, is it not a partaking of the blood of Christ? the loaf which we break, is it not a partaking of the body of Christ?
17 Тому́ що один хліб, тіло одне — нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.
For we, the many, are one loaf, one body; for we all share in that one loaf.
18 Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники́ вівтаря́?
Look at Israel by natural descent. Have not those who eat of the sacrifices, communion with the altar?
19 Тож що́ я кажу́? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?
What do I say then? That what is offered in sacrifice to idols is anything? Or that an idol is anything?
20 Ні, але те, що в жертву приносять, „де́монам, а не Богові в жертву приносять“. Я ж не хо́чу, щоб ви спільника́ми для де́монів стали.
Nay, but that what they sacrifice, they sacrifice to demons, and not to God; and I would not that ye should have communion with demons.
21 Бо не можете пити чаші Господньої та чаші де́монської; не можете бути спільника́ми Господнього сто́лу й столу де́монського.
Ye cannot drink the cup of the Lord, and the cup of demons; ye cannot be partakers of the Lord's table, and the table of demons.
22 Чи ми дратува́тимем Господа? Хіба ми поту́жніші за Нього?
Shall we provoke the Lord to jealousy? Are we stronger than he?
23 Усе мені можна, — та не все на пожи́ток. Усе мені можна, — та буду́є не все!
All things are lawful, but all things are not profitable; all things are lawful, but all things are not edifying.
24 Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього!
Let no one seek his own pleasure, but the good of others.
25 Їжте все, що на я́тках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, —
Whatever is sold in the market that eat, without asking questions for the sake of conscience;
26 Бо „Господня земля, і все, що на ній“!
for “the earth is the Lord's, and the fullness thereof.”
27 Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти́, — їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.
And if one who is an unbeliever inviteth you to a feast, and ye choose to go, eat whatever is set before you, without asking any questions for the sake of conscience.
28 Коли ж скаже вам хтось: „Це і́дольська жертва“, — не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!
But if any one say to you, This hath been offered in sacrifice to an idol, do not eat of it, on account of him that showed you this, and from a regard to conscience;
29 Говорю́ ж не про власне сумління, але іншого, — чого б моя воля судилась сумлінням чужим?
conscience I mean, not thine own, but that of the other. For why is my liberty to be judged by another conscience [[than my own]]?
30 Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що́ дякую я?
If I partake with thankfulness, why am I to be evil spoken of in a matter for which I give thanks?
31 Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте́, або коли інше що робите, — усе на Божу славу робіть!
Whether therefore ye eat or drink, or whatever ye do, do all to the glory of God.
32 Не робіть спокуси юдеям та ге́лленам, та Церкві Божій,
Give no occasion of stumbling either to Jews or Greeks, or to the church of God;
33 як дого́джую й я всім у всьо́му, не шукаючи в тому пожи́тку свого́, але пожи́тку для багатьох, щоб спасли́ся вони.
as I also strive to please all in all things, not seeking my own advantage, but that of the many; that they may be saved.
