1 хроніки 19
1 І сталося по то́му, і помер Нахаш, цар аммонітський, а замість нього зацарював син його Ханун.
And it came to pass, after this, that Nahash king of the sons of Ammon died, —and Hanun his son reigned in his stead.
2 І сказав Давид: „Зроблю́ я ми́лість Ханунові, Нахашевому синові, як ба́тько його зробив був ми́лість мені“. І Давид послав послів, щоб потішити його за його ба́тька. І прибули́ Давидові раби до аммонітського кра́ю, до Хануна, щоб потішити його́.
Then said David—I will show lovingkindness unto Hanun, son of Nahash, —for his father shewed unto me lovingkindness. So David sent messengers to console him concerning his father, —and the servants of David came into the land of the sons of Ammon unto Hanun, to console him.
3 А начальники аммонітян сказали до Хануна: „Чи Давид ша́нує батька твого в оча́х твоїх тим, що послав тобі потіши́телів? Чи ж раби його прийшли до тебе не на те, щоб ви́відати, і щоб зни́щити, і щоб ви́шпигувати край?“
Then said the rulers of the sons of Ammon unto Hanun, Doth David honour thy father in thine eyes, that he hath sent to thee comforters? Is it not, for the sake of exploring and overthrowing, and spying out the land, that his servants have come to thee?
4 І взяв Ханун Давидових рабів та й оголив їх, й обрізав їхню оде́жу в половині аж до сиді́ння, та й відпустив їх...
So Hanun took the servants of David, and shaved them, and cut off their upper garments in the middle, as far as their parts of shame, —and let them go.
5 І пішли й доне́сли Давидові про тих мужів, а він послав навпро́ти них, бо ті мужі були дуже осоро́млені. І цар їм сказав: „Сидіть в Єрихо́ні, аж поки відросте́ вам борода, потім пове́рнетесь“.
And people went and told David, concerning the men, so he sent to meet them, because the men were greatly ashamed, —and the king said—Tarry at Jericho, until your beards be grown, and then return.
6 І побачили аммоні́тяни, що вони знена́виджені в Давида. І послав Ханун та аммоні́тяни тисячу тала́нтів срібла, щоб ви́найняти собі колесни́ці та верхівці́в з Араму двох річок і з Араму Маахи та з Цови.
And, when the sons of Ammon saw, that they had made themselves odious with David, Hanun and the sons of Ammon sent a thousand talents of silver, to hire for themselves—out of Mesopotamia, and out of Aram-maacah, and out of Zobah, —chariots, and horsemen.
7 І найняли вони собі тридцять і дві тисячі колесни́ць, і царя Мааих та наро́д його, — і прийшли й таборува́ли перед Медевою. Також аммоні́тяни зібралися зо своїх міст і прийшли до бо́ю.
So they hired for themselves thirty-two thousand chariots, and the king of Maacah, and his people, who came and pitched before Medeba, —and the sons of Ammon gathered themselves together out of their cities, and entered into the war.
8 А коли Давид прочув про це, то послав Йоава та все ві́йсько ли́царів.
Now, when David heard, he sent Joab and all the army of heroes.
9 І повихо́дили аммоні́тяни, і вставилися до бо́ю при вході до міста. А царі, що прийшли, — вони самі були на полі.
And the sons of Ammon came out, and set in array for the battle, at the opening of the city, —whereas, the kings who had come, were by themselves, in the field.
10 І побачив Йоа́в, що бойови́й фронт став на нього спе́реду та поза́ду, то вибрав зо всього ви́браного в Ізраїлі, та й установи́в їх навпроти сирі́ян.
So, when Joab saw that the battle confronted him, before and behind, —he chose out of all the choice in Israel, and set in array to meet the Syrians;
11 А решту наро́ду дав під ру́ку свого брата Ав'шая, й їх установи́ли навпроти аммоні́тян,
and, the rest of the people, delivered he into the hand of Abishai his brother, —and they set in array, to meet the sons of Ammon.
12 і сказав: „Якщо сирі́яни бу́дуть сильніші від мене, то будеш мені на поміч, а якщо аммоні́тяни будуть сильніші від тебе, то допоможу́ тобі.
And he said—If, too strong for me, be the Syrians, then shalt thou come to my help, —but, if, the sons of Ammon, be too strong for thee, then will I help thee.
13 Будь мужній, і стіймо міцно за наро́д наш та за міста́ нашого Бога, а Господь нехай зробить, що́ добре в оча́х Його́!“
Be strong, and let us put forth our strength, for the sake of our people, and for the sake of the cities of our God, —and let, Yahweh, do, what is good in his own eyes.
14 А коли Йоав та народ, що був із ним, підійшов перед сирі́ян до бо́ю, то ті повтікали перед ним.
Then did Joab, and all the people who were with him, draw near before the Syrians unto the battle, —and they fled from before him.
15 А аммоні́тяни побачили, що повтікали сирі́яни, то й вони повтікали перед братом його Ав'шаєм, і ввійшли до міста, а Йоа́в прибув до Єрусалиму.
And, when, the sons of Ammon, saw that the Syrians had fled, then fled, they also, from before Abishai his brother, and entered the city, —and Joab came to Jerusalem.
16 А коли побачили сирі́яни, що вони побиті Ізраїлем, то послали послів, і привели́ сиріян, що з другого боку Річки, а Шофах, зверхник Гадад'езерового ві́йська, був перед ними.
And when the Syrians saw that they had been defeated before Israel, then sent they messengers, and brought out the Syrians who were Beyond the River, —with Shophach captain of the army of Hadarezer, before them.
17 І було доне́сено Давидові, і він зібрав усього Ізраїля, і перейшов Йорда́н та прийшов до них, і вста́вився проти них. І встанови́вся Давид на бій проти сиріян, і вони воювали з ним.
And it was told David, and he gathered together all Israel, and crossed the Jordan, and came unto them, and set in array against them, —and, when David had set in array against the Syrians for battle, they fought with him.
18 І побігли сирі́яни перед Ізраїлем, а Давид повбивав із сирі́ян сім тисяч колесни́ць та сорок тисяч пішого люду. І вбив він Шофаха, зверхника ві́йська...
And the Syrians fled from before Israel, and David slew of the Syrians [the men of] seven thousand chariots, and forty thousand footmen, —and, Shophach captain of the army, he put to death.
19 А коли Гадад'езерові раби побачили, що вони побиті Ізраїлем, то замири́лися з Давидом і служили йому. І сиріяни вже не хотіли допомагати аммоні́тянам.
And, when the servants of Hadarezer saw that they were defeated before Israel, they made peace with David and served him, —neither would the Syrians help the sons of Ammon any more.
