1 хроніки 16
1 І прине́сли вони Божого ковчега, і поставили його в сере́дині скинії, що розтягну́в для нього Давид, і прине́сли цілопа́лення та мирні жертви перед Божим лицем.
Portarono dunque l’arca di Dio e la collocarono in mezzo al padiglione che Davide aveva rizzato per lei; e si offrirono olocausti e sacrifizi di azioni di grazie dinanzi a Dio.
2 І покінчи́в Давид прино́сити цілопа́лення та мирні же́ртви, та й поблагослови́в наро́д Ім'я́м Господнім.
E quando Davide ebbe finito d’offrire gli olocausti e i sacrifizi di azioni di grazie, benedisse il popolo nel nome dell’Eterno;
3 І він поділив для всякого Ізраїлевого му́жа, від чоловіка й аж до жінки, кожному по буханце́ві хліба, і по кава́лкові м'яса та по виноградному калаче́ві.
e distribuì a tutti gl’Israeliti, uomini e donne, un pane per uno, una porzione di carne, e un dolce d’uva secca.
4 І він попризна́чував перед Господнім ковчегом із Левитів слу́жачих, щоб вони визнава́ли, і прославляли, і хвалили Господа, Бога Ізраїлевого:
Poi stabilì davanti all’arca dell’Eterno alcuni di fra i Leviti per fare il servizio per ringraziare, lodare e celebrare l’Eterno, l’Iddio d’Israele.
5 Асаф був головою, а другий по ньому — Захарій, Єіїл, і Шемірамот, і Хіїл, і Маттітія, і Еліяв, і Беная, і Овед-Едом, і Єіїл — на знаря́ддях цитр та на арфах, а Асаф голосно грав на цимба́лах.
Erano: Asaf, il capo; Zaccaria, il secondo dopo di lui; poi Jeiel, Scemiramoth, Jehiel, Mattithia, Eliab, Benaia, Obed-Edom e Jeiel. Essi sonavano saltèri e cetre, e Asaf sonava i cembali;
6 А священики Беная та Яхазіїл — на су́рмах, за́вжди перед ковчегом Божого заповіту.
i sacerdoti Benaia e Jahaziel sonavano del continuo la tromba davanti all’arca del patto di Dio.
7 Того дня, тоді Давид дав уперше псалма на подя́ку Господе́ві через Асафа та братів його:
Allora, in quel giorno, Davide diede per la prima volta ad Asaf e ai suoi fratelli l’incarico di cantare le lodi dell’Eterno:
8 „Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його, серед наро́дів звіщайте про вчи́нки Його́!
“Celebrate l’Eterno, invocate il suo nome; fate conoscere le sue gesta fra i popoli.
9 Співайте Йому́, грайте Йому́, говоріть про всі чу́да Його!
Cantategli, salmeggiategli, meditate su tutte le sue maraviglie.
10 Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шукаючих Господа!
Gloriatevi nel santo suo nome; si rallegri il cuore di quelli che cercano l’Eterno!
11 Пошу́куйте Господа й силу Його́, лице Його́ за́вжди шукайте!
Cercate l’Eterno e la sua forza, cercate del continuo la sua faccia!
12 Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його
Ricordatevi delle maraviglie ch’egli ha fatte, de’ suoi miracoli e de’ giudizi della sua bocca,
13 ви, насіння Ізраїля, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!
o voi, progenie d’Israele, suo servitore, figliuoli di Giacobbe, suoi eletti!
14 Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!
Egli, l’Eterno, è l’Iddio nostro; suoi giudizi s’esercitano su tutta la terra.
15 Пам'ятайте наві́ки Його заповіта, слово, яке наказав Він на тисячу ро́дів,
Ricordatevi in perpetuo del suo patto, della parola da lui data per mille generazioni,
16 що склав Він Його з Авраамом, і прися́гу Його — для Ісака.
del patto che fece con Abrahamo, che giurò ad Isacco,
17 І Він поставив його за Зако́на для Якова, Ізра́їлеві — заповітом навіки,
e che confermò a Giacobbe come uno statuto, ad Israele come un patto eterno,
18 говорячи: „Дам тобі край ханаа́нський, як наділ спна́дщини для вас!“
dicendo: “Io ti darò il paese di Canaan per vostra parte di eredità”.
19 Тоді їх було невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на і́ншій землі,
Non erano allora che poca gente, pochissimi e stranieri nel paese,
20 і від наро́ду ходили вони до наро́ду, і від царства до іншого люду.
e andavano da una nazione all’altra, da un regno a un altro popolo.
21 Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:
Egli non permise che alcuno li opprimesse; anzi, castigò dei re per amor loro,
22 „Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робіте лихо́го!“
dicendo: “Non toccate i miei unti, e non fate alcun male ai miei profeti”.
23 Господе́ві співайте, вся зе́мле, з дня-на-день сповіщайте спасі́ння Його!
Cantate all’Eterno, abitanti di tutta la terra, annunziate di giorno in giorno la sua salvezza!
24 Розповідайте про славу Його між пога́нами, про чу́да Його — між усіма наро́дами.
Raccontate la sua gloria fra le nazioni e le sue maraviglie fra tutti i popoli!
25 Бо великий Господь і просла́влений ве́льми, і Він найгрізні́ший над бо́гів усіх!
Perché l’Eterno è grande e degno di sovrana lode; gli è tremendo sopra tutti gli dèi.
26 Бо всі бо́ги наро́дів — божки́, а Господь небеса́ сотворив!
Poiché tutti gli dèi dei popoli son idoli vani, ma l’Eterno ha fatto i cieli.
27 Слава та ве́лич — перед лицем Його, сила та радість — на місці Його.
Splendore e maestà stanno dinanzi a lui, forza e gioia sono nella sua dimora.
28 Дайте Господу, ро́ди наро́дів, дайте Господу славу та силу,
Date all’Eterno, o famiglie dei popoli, date all’Eterno gloria e forza.
29 дайте Господу славу Йме́ння Його, прино́сьте дарунка й прихо́дьте перед лице Його! Кланяйтеся Господе́ві в вели́ччі святому!
Date all’Eterno la gloria dovuta al suo nome, portategli offerte e venite in sua presenza. Prostratevi dinanzi all’Eterno vestiti di sacri ornamenti,
30 Перед лицем Його затремти́, уся зе́мле, — бо міцно поста́влений все́світ, щоб не захита́вся!
tremate dinanzi a lui, o abitanti di tutta la terra! Il mondo è stabile e non sarà smosso.
31 Хай небо радіє, і хай весели́ться земля, і хай серед наро́дів говорять: „Царю́є Госпо́дь!“
Si rallegrino i cieli e gioisca la terra; dicasi fra le nazioni: “L’Eterno regna”.
32 Нехай гримить море й його повнота́, нехай поле радіє та все, що на ньо́му!
Risuoni il mare e quel ch’esso contiene; festeggi la campagna e tutto quello ch’è in essa.
33 Тоді перед Господнім лицем дере́ва лісні́ заспівають, бо землю судити йде Він.
Gli alberi delle foreste dian voci di gioia nel cospetto dell’Eterno, poich’egli viene a giudicare la terra.
34 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя!
Celebrate l’Eterno, perch’egli è buono, perché la sua benignità dura in perpetuo.
35 І промовте: Спаси нас, о Боже спасі́ння нашого, і збери нас, і нас урятуй від наро́дів, щоб дякувати Йме́нню святому Твоє́му, щоб Твоєю хвалитися славою!
E dite: “Salvaci, o Dio della nostra salvezza! Raccoglici di fra le nazioni e liberaci, affinché celebriamo il tuo santo nome e mettiamo la nostra gloria nel lodarti”.
36 Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, від віку й навіки!“А наро́д увесь сказав: „Амінь“і „Хвала́ Господе́ві!“
Benedetto sia l’Eterno, l’Iddio d’Israele, d’eternità in eternità!” E tutto il popolo disse: “Amen”, e lodò l’Eterno.
37 І Давид позоставив там перед ковчегом Господнього заповіту Асафа та братів його, щоб за́вжди служили перед ковчегом, що́ в якій день треба було́,
Poi Davide lasciò quivi, davanti all’arca del patto dell’Eterno, Asaf e i suoi fratelli perché fossero del continuo di servizio davanti all’arca, secondo i bisogni d’ogni giorno.
38 і Овед-Едома та братів його, шістдеся́т і вісьмо́х; а Овед-Едома, Єдутунового сина, та Хоса — за придве́рних;
Lasciò Obed-Edom e Hosa e i loro fratelli, in numero di sessantotto: Obed-Edom, figliuolo di Jeduthun, e Hosa, come portieri.
39 а священика Садока та братів його священиків — перед Господнім наметом на па́гірку, що в Ґів'оні,
Lasciò pure il sacerdote Tsadok e i sacerdoti suoi fratelli davanti al tabernacolo dell’Eterno, sull’alto luogo che era a Gabaon,
40 щоб прино́сити цілопа́лення для Господа на же́ртівнику цілопа́лення, за́вжди ра́нком та вве́чорі, та на все інше, що написане в Зако́ні Господа, що наказав був Ізраїлеві.
perché offrissero del continuo all’Eterno olocausti, mattina e sera, sull’altare degli olocausti, ed eseguissero tutto quello che sta scritto nella legge data dall’Eterno ad Israele.
41 А з ними Геман та Єдутун, та решта ви́браних, що були́ докла́дно зазначені поіменно, щоб „Дякувати Господе́ві, бо навіки Його милосе́рдя!“
E con essi erano Heman, Jeduthun, e gli altri ch’erano stati scelti e designati nominatamente per lodare l’Eterno, perché la sua benignità dura in perpetuo.
42 А з ними су́рми та цимба́ли для тих, що грають, та знаря́ддя для Божої пісні. А сини Єдутунові — сторожі до брами.
Heman e Jeduthun eran con essi, con trombe e cembali per i musici, e con degli strumenti per i cantici in lode di Dio. I figliuoli di Jeduthun erano addetti alla porta.
43 І порозхо́дився ввесь народ, кожен до дому свого. А Давид вернувся, щоб поблагословити свій дім.
Tutto il popolo se ne andò, ciascuno a casa sua, e Davide se ne ritornò per benedire la propria casa.
