1 хроніки 16
1 І прине́сли вони Божого ковчега, і поставили його в сере́дині скинії, що розтягну́в для нього Давид, і прине́сли цілопа́лення та мирні жертви перед Божим лицем.
De førte så Guds Pagts Ark ind og stillede den midt i det Telt, David havde rejst den; og de ofrede Brændofre og Takofre for Guds Åsyn.
2 І покінчи́в Давид прино́сити цілопа́лення та мирні же́ртви, та й поблагослови́в наро́д Ім'я́м Господнім.
Og da David var færdig med Brændofrene og Takofrene, velsignede han Folket i HERRENs Navn
3 І він поділив для всякого Ізраїлевого му́жа, від чоловіка й аж до жінки, кожному по буханце́ві хліба, і по кава́лкові м'яса та по виноградному калаче́ві.
og uddelte til hver enkelt Israelit, både Mand og Kvinde, en Brødskive, et Stykke Kød og en Rosinkage.
4 І він попризна́чував перед Господнім ковчегом із Левитів слу́жачих, щоб вони визнава́ли, і прославляли, і хвалили Господа, Бога Ізраїлевого:
Foran HERRENs Ark stillede han nogle af Leviterne til at gøre Tjeneste og til at takke, love og prise HERREN, Israels Gud;
5 Асаф був головою, а другий по ньому — Захарій, Єіїл, і Шемірамот, і Хіїл, і Маттітія, і Еліяв, і Беная, і Овед-Едом, і Єіїл — на знаря́ддях цитр та на арфах, а Асаф голосно грав на цимба́лах.
Asaf var Leder, og næst efter ham kom Zekarja, så Uzziel, Sjemiramot, Jehiel, Mattitja, Eliab, Benaja, Obed-Edom og Je'iel med Harper og Citre, medens Asaf lod Cymblerne klinge,
6 А священики Беная та Яхазіїл — на су́рмах, за́вжди перед ковчегом Божого заповіту.
og Præsterne Benaja og Jahaziel stadig blæste i Trompeterne foran Guds Pagts Ark.
7 Того дня, тоді Давид дав уперше псалма на подя́ку Господе́ві через Асафа та братів його:
Den Dag, ved den Lejlighed, overdrog David for første Gang Asaf og hans Brødre at lovsynge HERREN.
8 „Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його, серед наро́дів звіщайте про вчи́нки Його́!
Pris HERREN, påkald hans Navn, gør hans Gerninger kendte blandt Folkeslag!
9 Співайте Йому́, грайте Йому́, говоріть про всі чу́да Його!
Syng og spil til hans Pris, tal om alle hans Undere,
10 Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шукаючих Господа!
ros jer af hans hellige Navn, eders Hjerte glæde sig, I, som søger HERREN,
11 Пошу́куйте Господа й силу Його́, лице Його́ за́вжди шукайте!
spørg efter HERREN og hans Magt, søg bestandig hans Åsyn;
12 Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його
kom i Hu de Undere, han øved, hans Tegn og hans Munds Domme,
13 ви, насіння Ізраїля, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!
I, hans Tjener, Israels Sæd. hans udvalgte, Jakobs Sønner!
14 Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!
Han, HERREN, er vor Gud, hans Domme når ud over Jorden;
15 Пам'ятайте наві́ки Його заповіта, слово, яке наказав Він на тисячу ро́дів,
han ihukommer for evigt sin Pagt, i tusind Slægter sit Tilsagn,
16 що склав Він Його з Авраамом, і прися́гу Його — для Ісака.
Pagten. han slutted med Abraham, Eden, han tilsvor Isak:
17 І Він поставив його за Зако́на для Якова, Ізра́їлеві — заповітом навіки,
han holdt dem i Hævd som Ret for Jakob, en evig Pagt for Israel,
18 говорячи: „Дам тобі край ханаа́нський, як наділ спна́дщини для вас!“
idet han sagde: "Dig giver jeg Kana'ans Land som eders Arvelod."
19 Тоді їх було невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на і́ншій землі,
Da de kun var en liden Hob, kun få og fremmede der,
20 і від наро́ду ходили вони до наро́ду, і від царства до іншого люду.
og vandred fra Folk til Folk, fra et Rige til et andet,
21 Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:
tillod han ingen at volde dem Men, men tugted for deres Skyld Konger:
22 „Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робіте лихо́го!“
"Rør ikke mine Salvede, gør ikke mine Profeter ondt!"
23 Господе́ві співайте, вся зе́мле, з дня-на-день сповіщайте спасі́ння Його!
Syng for HERREN, al Jorden, fortæl om hans Frelse Dag efter dag;
24 Розповідайте про славу Його між пога́нами, про чу́да Його — між усіма наро́дами.
kundgør hans Ære blandt Folkene, hans Undere blandt alle Folkeslag!
25 Бо великий Господь і просла́влений ве́льми, і Він найгрізні́ший над бо́гів усіх!
Thi stor og højlovet er HERREN, forfærdelig over alle Guder;
26 Бо всі бо́ги наро́дів — божки́, а Господь небеса́ сотворив!
thi alle Folkeslagenes Guder er Afguder, HERREN er Himlens Skaber.
27 Слава та ве́лич — перед лицем Його, сила та радість — на місці Його.
For hans Åsyn er Højhed og Hæder, Pris og Fryd i hans Helligdom.
28 Дайте Господу, ро́ди наро́дів, дайте Господу славу та силу,
Giv HERREN, I Folkeslags Slægter, giv HERREN Ære og Pris,
29 дайте Господу славу Йме́ння Його, прино́сьте дарунка й прихо́дьте перед лице Його! Кланяйтеся Господе́ві в вели́ччі святому!
giv HERREN hans Navns Ære, bring Gaver og kom for hans Åsyn, tilbed HERREN i helligt Skrud,
30 Перед лицем Його затремти́, уся зе́мле, — бо міцно поста́влений все́світ, щоб не захита́вся!
bæv for hans Åsyn, al Jorden! Han grundfæsted Jorden, den rokkes ikke.
31 Хай небо радіє, і хай весели́ться земля, і хай серед наро́дів говорять: „Царю́є Госпо́дь!“
Himlen glæde sig Jorden juble, det lyde blandt Folkene: "HERREN har vist, han er Konge!"
32 Нехай гримить море й його повнота́, нехай поле радіє та все, що на ньо́му!
Havet med dets Fylde bruse, Marken juble og alt, hvad den bærer.
33 Тоді перед Господнім лицем дере́ва лісні́ заспівають, бо землю судити йде Він.
Da fryder sig Skovens Træer for HERRENs Åsyn, thi han kommer, han kommer at dømme Jorden.
34 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя!
Lov HERREN, thi han er god, og hans Miskundhed varer evindelig!
35 І промовте: Спаси нас, о Боже спасі́ння нашого, і збери нас, і нас урятуй від наро́дів, щоб дякувати Йме́нню святому Твоє́му, щоб Твоєю хвалитися славою!
Og sig: "Frels os, vor Frelses Gud, saml os og fri os fra Folkene, at vi må love dit hellige Navn; med Stolthed synge din Pris!"
36 Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, від віку й навіки!“А наро́д увесь сказав: „Амінь“і „Хвала́ Господе́ві!“
Lovet være HERREN, Israels Gud, fra Evighed og til Evighed! Da sagde hele Folket: "Amen!" og: "Lov HERREN!"
37 І Давид позоставив там перед ковчегом Господнього заповіту Асафа та братів його, щоб за́вжди служили перед ковчегом, що́ в якій день треба було́,
Så lod han Asaf og hans Brødre blive der foran HERRENs Pagts Ark for altid at gøre Tjeneste foran Arken efter hver Dags Behov;
38 і Овед-Едома та братів його, шістдеся́т і вісьмо́х; а Овед-Едома, Єдутунового сина, та Хоса — за придве́рних;
og Obed-Edom, Jedituns Søn, og Hosa med deres Brødre, i alt otte og tresindstyve, lod han blive som Dørvogtere.
39 а священика Садока та братів його священиків — перед Господнім наметом на па́гірку, що в Ґів'оні,
Men Præsten Zadok og hans Brødre Præsterne lod han blive foran HERRENs Bolig på Oerhøjen i Gibeon
40 щоб прино́сити цілопа́лення для Господа на же́ртівнику цілопа́лення, за́вжди ра́нком та вве́чорі, та на все інше, що написане в Зако́ні Господа, що наказав був Ізраїлеві.
for daglig, både Aften og Morgen, at ofre HERREN Brændofre på Brændofferalteret ganske som det er foreskrevet i den Lov, HERREN havde pålagt Israel;
41 А з ними Геман та Єдутун, та решта ви́браних, що були́ докла́дно зазначені поіменно, щоб „Дякувати Господе́ві, бо навіки Його милосе́рдя!“
og sammen med dem Heman og Jedutun og de øvrige før nævnte udvalgte Mænd til at love HERREN med Ordene "thi hans Miskundhed varer evindelig!"
42 А з ними су́рми та цимба́ли для тих, що грають, та знаря́ддя для Божої пісні. А сини Єдутунові — сторожі до брами.
Og de havde hos sig Trompeter og Cymbler til dem, der spillede, og instrumenter til Guds Sange; men Jedutuns Sønner var Dørvogtere.
43 І порозхо́дився ввесь народ, кожен до дому свого. А Давид вернувся, щоб поблагословити свій дім.
Derpå gik alt Folket hver til sit, og David vendte hjem for at velsigne sit Hus.
