До римлян 9
1 Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкуе менї (й) совість моя Духом сьвятим,
I am speaking the truth in Christ, it is no lie. My conscience bears me witness in the Holy Spirit that I have deep sorrow
2 що великий мені смуток, і без устання болесть серцю моєму.
and incessant anguish in my heart.
3 Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по тїлу;
For I was on the point of praying to be accursed from Christ on behalf of my brothers, my kinsmen according to the flesh.
4 вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
For they are Israelites; to them belong the sonship, the Shekinah glory, the covenants, the giving of the Law; the service of the temple, and the promises;
theirs are the patriarchs, and of them, as concerning the flesh, is Christ, who is over all, God, blessed forever, Amen. (aiōn g165)
6 Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всі ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
It is not, however, as though God’s word had failed! For they are not all Israel who have sprung from Israel;
7 анї всі дїти, тим що вони насіннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насіннє.
they are not all children of Abraham because they are Abraham’s descendants. The promise was, In Isaac shall thy posterity be called.
8 Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полічені в насіннє.
That is, it is not the children of the flesh who are children of God; but the children of the promise are counted as his posterity.
9 Слово бо обітування таке! Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
For thus is the word of promise, According to this season I will come, and Sarah shall bear a son.
10 Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
And not only so, but when Rebecca was pregnant by our forefather Isaac, though one man was the father of both children,
11 ще бо не родились, анї зробили нічого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе).
and even though they were still unborn, and had done nothing either good or bad, in order that the purpose of God might stand according to election, not of works, but of Him who called,
12 сказано їй, що більший служити ме меншому,
it was said to her, The elder shall serve the younger.
13 яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидів.
As it is written, Jacob have I loved, but Esau have I hated.
14 Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
What shall we say then? that there is injustice with God? No indeed.
15 Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
His words to Moses are. I will have mercy on whom I choose to have mercy; I will have compassion on whom I choose to have compassion.
16 Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
So then it is not a question of him who wills, nor of him who runs, but of God who has mercy.
17 Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя мов по всій землі.
For the Scripture says to Pharaoh, It is for this very purpose that I have raised you up, To show in you my power, And to proclaim my name far and wide, in all the earth.
18 Тим ж то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
So then he has mercy on whom he will, and whom he will, he hardens.
19 Скажеш же мені: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
Then you will say to me. "Why does he still go on finding fault? Who can withstand his will?"
20 Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо вробив єси мене так?
"Nay, but who are you, O man, that replies to God? Shall the thing formed say unto him who formed it, "Why did you do me like this?"
21 Або не має впасти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
Or has not the potter power over the clay, to make out of the same lump one vessel for noble, and another for ignoble uses?
22 Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
But what if God, while intending to show forth his wrath, and to make known his power, yet endured, with much long-suffering, vessels of wrath, fitted to destruction?
23 і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
And what if he thus purposed to make known the riches of his glory upon vessels of mercy, which he had before prepared for glory?
24 як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
Now such are we whom he has called, not only from among the Jews, but also from among the Gentiles.
25 Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
As he also said in Hosea. Those who were not my people I will call "my people," And her "beloved" who was not beloved;
26 І буде на місцї, де сказано їм: не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
And in that very spot where it was told them, "You are not my people," There they shall be called "Sons of the living God."
27 Ісаія ж покликує про Ізраїля: Хочби було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
And in regard to Israel, Isaiah exclaims. Though the number of the sons of Israel be like the sands of the sea, it is but a remnant of those who shall be saved;
28 скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землі.
for the Lord will execute his word upon the earth, finishing it and cutting it short.
29 І яко ж прорік Ісаія: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
Even as in an earlier passage, Isaiah says, Except the Lord of Sabbath had us some few descendants, we should have become like Sodom, and should have fared like Gomorrah.
30 Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
What then shall we say? That Gentiles who never pursed righteousness have overtaken it, even the righteousness of faith?
31 Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
But that the descendants of Israel, who were in pursuit of a law of righteousness, did not arrive at that law?
32 Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.
And why? Because they sought it not by faith, but thought to gain it by works. They stumbled at the stone of stumbling;
33 Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірув в Него, не осоромить ся.
even as it is written. Behold, I lay in Zion a stone of stumbling and a rock of offense; but he that believes on Him shall not be put to shame.
