До римлян 9
1 Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкуе менї (й) совість моя Духом сьвятим,
I speak the truth in Christ, I lie not, my conscience bearing me witness in the Holy Ghost,
2 що великий мені смуток, і без устання болесть серцю моєму.
that there is great sorrow to me and incessant grief to my heart.
3 Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по тїлу;
For I would pray, that I myself might be an offering from Christ; in behalf of my brethren, my kindred according to the flesh:
4 вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
who are Israelites, of whom is the adoption of sons, and the glory, and the covenants, and the giving of the law, and the service, and the promises:
of whom are the fathers, and of whom is Christ according to the flesh. Who is over all, God blessed forever: amen. (aiōn g165)
6 Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всі ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
But not as that the word of God has been a failure. For these are not all Israel who are of Israel;
7 анї всі дїти, тим що вони насіннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насіннє.
neither are the children all the seed of Abraham; but in Isaac shall thy seed be called;
8 Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полічені в насіннє.
that is the children of the flesh the same are not the children of God; but the children of the promise are counted for the seed.
9 Слово бо обітування таке! Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
For this is the word of the promise, About this time I will come, and there shall be a son to Sarah.
10 Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
Not only so; but Rebecca also having cohabitation of one, our father Isaac;
11 ще бо не родились, анї зробили нічого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе).
for the children not having been born, neither having done anything good or evil, in order that the purpose of God might stand according to election not of works, but of him that calleth,
12 сказано їй, що більший служити ме меншому,
and it was said to her, The elder shall serve the younger:
13 яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидів.
as has been written, Jacob have I loved, but Esau have I hated.
14 Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
Then what shall we say? Is there unrighteousness with God? It could not be so.
15 Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
For he says to Moses, I will have mercy on whom I do have mercy, and I will commiserate whom I do commiserate.
16 Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
Then it is not of him that willeth, nor him that runneth, but of God who shows mercy.
17 Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя мов по всій землі.
For the scripture says to Pharaoh, For this very thing have I raised you up, that I may show forth my power in you, and that my name may be proclaimed in all the earth.
18 Тим ж то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
Then therefore he has mercy on whom he will, and whom he will he hardens.
19 Скажеш же мені: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
Then thou wilt say to me, Why does he yet find fault? For who has resisted his will?
20 Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо вробив єси мене так?
O man, who art thou that repliest against God? Whether shall the thing formed say to him that formed it. Why did you make me thus?
21 Або не має впасти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
Has not the potter the right of the clay, from the same lump to make one part a vessel unto honor, and another unto dishonor?
22 Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
But if God, wishing to show forth his indignation and make his power known, endured with much longsuffering the vessels of indignation having been perfected unto destruction:
23 і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
and in order that he might make known the riches of his glory on the vessels of mercy, which he before prepared unto glory?
24 як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
whom he called, even us, not only of the Jews, but also of the Gentiles:
25 Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
as he says in Hosea, I will call them my people, who are not my people; and her beloved, who is not beloved:
26 І буде на місцї, де сказано їм: не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
and it shall come to pass, in the place in which it was said to them, You are not my people, there they shall be called the sons of the living God:
27 Ісаія ж покликує про Ізраїля: Хочби було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
but Isaiah cries out in behalf of Israel, Though the number of sons of Israel may be as the sand of the sea, a remnant shall be saved.
28 скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землі.
For perfecting the word and cutting it short, will the Lord do a complete work on the earth:
29 І яко ж прорік Ісаія: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
and as Isaiah has before spoken; Unless the Lord of Sabaoth left to us a seed, we would have become as Sodom, and would have been made like unto Gomorrah:
30 Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
Then what shall we say? That the Gentiles, not pursuing righteousness, received righteousness, and the righteousness which is from faith:
31 Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
but Israel, following after the law, did not attain unto the law of righteousness.
32 Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.
Why? Because they sought it not from faith, but as it were from works: they stumbled over the stone of stumbling,
33 Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірув в Него, не осоромить ся.
as has been written, Behold, I lay in Zion a stone of stumbling and a rock of offence: and he that believeth on him shall not be ashamed.
