До римлян 7
1 Хиба не знаєте, браттє (знаючим бо закон глаголю), що закон панує над чоловіком, доки він жив?
An ignoratis fratres (scientibus enim legem loquor) quia lex in homine dominatur quanto tempore vivit?
2 Бо мужня жона з живим мужем звязана законом, як же вмре муж її, тоді вона відзволена від мужа.
Nam quæ sub viro est mulier, vivente viro, alligata est legi: si autem mortuus fuerit vir eius, soluta est a lege viri.
3 Тим же оце, як жив муж, перелюбницею звати меть ся, коли буде (жінкою) иншому чоловікові; коди ж умре муж Її, вільна вона від закону, щоб не бути їй перелюбницею, хоч би була (жінкою) иншому чоловікові.
Igitur, vivente viro, vocabitur adultera si fuerit cum alio viro: si autem mortuus fuerit vir eius, liberata est a lege viri: ut non sit adultera si fuerit cum alio viro.
4 Оце ж, браттє моє, і ви вмерли закону тілом Христовим, щоб бути вам иншому, що встав із мертвих, щоб принесли ми овощ Богові.
Itaque fratres mei et vos mortificati estis legi per corpus Christi: ut sitis alterius, qui ex mortuis resurrexit, ut fructificemus Deo.
5 Як були бо ми в тїдї, страсти гріховні, що були через закон, орудували в членах наших, щоб приносити овощ смерті.
Cum enim essemus in carne, passiones peccatorum, quæ per legem erant, operabantur in membris nostris, ut fructificarent morti.
6 Тепер же ми відзволились од закону умершого, котрим були держані, щоб служити нам (Богові) в обновленню духа, а не у ветхости писання.
nunc autem soluti sumus a lege mortis, in qua detinebamur, ita ut serviamus in novitate spiritus, et non in vetustate litteræ.
7 Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Нї, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай.
Quid ergo dicemus? lex peccatum est? Absit. Sed peccatum non cognovi, nisi per legem: nam concupiscentiam nesciebam, nisi lex diceret: Non concupisces.
8 Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий.
Occasione autem accepta, peccatum per mandatum operatum est in me omnem concupiscentiam. Sine lege enim peccatum mortuum erat.
9 Я ж колись жив окреме закому; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер.
Ego autem vivebam sine lege aliquando. Sed cum venisset mandatum, peccatum revixit.
10 І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть.
Ego autem mortuus sum: et inventum est mihi mandatum, quod erat ad vitam, hoc esse ad mortem.
11 Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене.
Nam peccatum occasione accepta per mandatum, seduxit me, et per illud occidit.
12 Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра.
Itaque lex quidem sancta, et mandatum sanctum, et iustum, et bonum.
13 Хиба ж добро принесло мені смерть? Нехай не буде так. Нї, гріх, щоб явив ся гріхом, добрим завдав менї смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь.
Quod ergo bonum est, mihi factum est mors? Absit. Sed peccatum, ut appareat peccatum, per bonum operatum est mihi mortem: ut fiat supra modum peccans peccatum per mandatum.
14 Знаємо бо, що закон духовний, я ж тілесний, проданий під гріх.
Scimus enim quia lex spiritualis est: ego autem carnalis sum venundatus sub peccato.
15 Що бо роблю, не розумію; не що бо хочу, роблю, а що ненавиджу, те роблю.
Quod enim operor, non intelligo. non enim quod volo bonum, hoc ago: sed quod odi malum, illud facio.
16 Коли ж, чого не хочу, те роблю, то хвалю закон, що добрий.
Si autem quod nolo, illud facio: consentio legi, quoniam bona est.
17 Тепер же вже не я роблю се, а гріх, що домує в мені.
Nunc autem iam non ego operor illud, sed quod habitat in me peccatum.
18 Знаю бо, що не живе в мені (се єсть в тїлї моїм), добре; бо хотіннє є в мене, зробити ж що добре, не знаходжу (способу).
Scio enim quia non habitat in me, hoc est in carne mea, bonum. Nam velle, adiacet mihi: perficere autem bonum, non invenio.
19 Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю.
Non enim quod volo bonum, hoc facio: sed quod nolo malum, hoc ago.
20 Коли ж, чого не хочу, те роблю, то вже. не я те роблю, а гріх, що домує в мені.
Si autem quod nolo, illud facio: iam non ego operor illud, sed quod habitat in me, peccatum.
21 Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе.
Invenio igitur legem, volenti mihi facere bonum, quoniam mihi malum adiacet:
22 Бо я кохаюсь у законі Божому по нутряному чоловікові,
condelector enim legi Dei secundum interiorem hominem:
23 бачу ж иншій закон у членах моїх, що воює проти закону ума мого і иідневолюе мене законові гріха, що в членах моїх.
video autem aliam legem in membris meis, repugnantem legi mentis meæ, et captivantem me in lege peccati, quæ est in membris meis.
24 Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тіла смерти сієї?
Infelix ego homo, quis me liberabit de corpore mortis huius?
25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Оце ж умом сам я служу закону Божому, тілом же закону гріховному.
Gratia Dei per Iesum Christum Dominum nostrum. Igitur ego ipse mente servio legi Dei: carne autem, legi peccati.
