До римлян 6
1 Що ж скажемо? чи зостанемось у грісі, щоб благодать помножилась? Нехай не буде (так).
What should we say then? Should we continue in sin, that grace may abound?
2 Ми, що померли гріхом, як ще жити мем в йому?
Absolutely not. We who died to sin, how could we live in it any longer?
3 Хиба не знаєте, що скільки нас у Христа Ісуса охрестилось, у смерть Його охрестились?
Or do you not know that all we who were baptized into Christ Jesus were baptized into his death?
4 Бо погреблись ми з Ним через хрещеннє у смерть, щоб, як Христос устав із мертвих славою Отця, так і ми в обновленню життя ходили.
We were buried therefore with him through baptism to death, that just like Christ was raised from the dead through the glory of the Father, so we also might walk in newness of life.
5 Коли бо ми з'єднані (з Ним) подобиєм смерти Його, то й (подобиєм) воскресення будемо,
For if we have become united with him in the likeness of his death, we will also be part of his resurrection;
6 знаючи, що давнього нашого чоловіка з Ним розпято, щоб зникло тїло гріховне, щоб не служити нам більш гріху.
knowing this, that our old self was crucified with him, that the body of sin might be done away with, so that we would no longer be in bondage to sin.
7 Хто бо вмер, той визволивсь од гріха.
For he who has died has been freed from sin.
8 Коли ж ми вмерли з Христом, віруємо, що й жити мем з Ним,
But if we died with Christ, we believe that we will also live with him;
9 знаючи, що Христос, уставши з мертвих, уже більш не вмре: смерть над Ним більш не панує.
knowing that Christ, being raised from the dead, dies no more. Death no more has dominion over him.
10 Бо що вмер, за гріх вмер Він раз, а що живе, Богові живе.
For the death that he died, he died to sin one time; but the life that he lives, he lives to God.
11 Так само й ви думайте, що ви мертві вже гріху, живі ж Богові, у Христі Ісусі, Господі нашім.
In the same way, consider yourselves dead to sin, but alive to God in Christ Jesus.
12 Нехай же не царює гріх у смертному вашому тїлї, так щоб коритись йому в похотях його;
Therefore do not let sin reign in your mortal body, that you should obey it in its lusts.
13 анї оддавайте членів ваших гріху, (яко) знаряддє неправді, а оддавайте себе Богові, яко з мертвих оживших, і члени ваші, (яко) знаряддє правди, Богові.
Neither present your members to sin as instruments of unrighteousness, but present yourselves to God, as alive from the dead, and your members as instruments of righteousness to God.
14 Гріх бо над вами нехай не панує; не під законом бо ви, а під благодаттю.
For sin will not have dominion over you. For you are not under law, but under grace.
15 Що ж? чи будемо грішити, що ми не під законом, а під благодаттю? Нехай не буде.
What then? Should we sin because we are not under law, but under grace? Absolutely not.
16 Хиба не знаєте, що кому оддаєте себе в слуги на послух, того ви й слуги, кого слухаєте: чи то гріха на смерть, чи слухання на праведність?
Do you not know that when you present yourselves to someone as obedient slaves, you are slaves of the one whom you obey, whether of sin, which leads to death, or of obedience, which leads to righteousness?
17 Дяка ж Богові, що ви були слугами гріха, та послухали від серця тої науки, якій і піддались.
But thanks be to God, that, whereas you were slaves of sin, you became obedient from the heart to that form of teaching to which you were entrusted.
18 Визволивши ся ж од гріха, зробились ви слугами правди.
Being made free from sin, you became slaves of righteousness.
19 По чоловічи глаголю ради немочи тіла вашого: як ви оддавали члени ваші в слуги нечистоті і беззаконню на беззаконнє, так тепер оддайте члени ваші в слуги правді на сьвятість.
I speak in human terms because of the weakness of your flesh, for as you presented your members as slaves to uncleanness and to wickedness upon wickedness, even so now present your members as slaves to righteousness for sanctification.
20 Коли бо ви були слугами гріха, вільні (нагі) були від праведності.
For when you were slaves of sin, you were free in regard to righteousness.
21 Який же тоді мали ви овощ з того, чого тепер соромитесь? конець бо того - смерть.
What fruit then did you have at that time in the things of which you are now ashamed? For the end of those things is death.
