До римлян 10
1 Браттє, бажаннє мого сердя і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасеннє. 2 Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму. 3 Не розуміючи бо праведності Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведності Божій не корили ся. 4 Кінець бо закону - Христос, на праведність кожному віруючому. 5 Мойеей пише про праведність, що від закону; що которий чоловік робити ме се, жити ме ним. 6 А та, що од віри, праведність, так говорить: Не кажи в серці твоїм: Хто зійде на небо? (се єсть: Христа звести додолу; ) 7 або: Хто зійде в безодню? (се єсть: Христа з мертвих угору звести.) (Abyssos g12) 8 А що ж глаголе (писаннє)? Близько тебе слово в устах твоїх і в серцї твоїм, се єсть слово віри, що ми проповідуємо; 9 щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся. 10 Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаєть ся на спасеннє. 11 Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся. 12 Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усіх, богатий для всїх, хто призиває Його. 13 Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся. 14 Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого? 15 А як же проповідати муть коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре? 16 Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому? 17 Тим же то віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже. 18 Тільки ж глаголю: Хиба вони не чули? Нї, по всїй землі бо розійшов ся гомін їх і до кінцїв вселенної глаголи їх. 19 І ще питаю: Хиба не розумів Ізраїль? Первий Мойсей глаголе: Завдам вам зависти через (тих, що) не (єсть мій) нарід, народом безумним завдам жалю вам. 20 Ісаїя ж зосьміливсь і глаголе: Знайшли мене ті, що не шукали, обявивсь я тим, що не питали про мене. 21 До Їзраїля ж глаголе: Увесь день простягав я руки мої до людей непокірних і суперетних.
