< До Филимона 1 >
1 Павел, вязник Ісуса Христа, та Тимотей брат, Филимонові, нашому любому і помічникові,
2 та любій Апфиї, та Архипові, товаришеві воїну нашому і домашній твоїй церкві:
3 Благодать вам і мир од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
4 Дякую Богу моєму всякого часу, згадуючи тебе в молитвах моїх,
5 чуючи про любов твою та віру, що маєш до Господа Ісуса і до всїх сьвятих,
6 щоб спільність віри твоя була дїйственна в розумінню всякого добра, яке в вас є через Христа Ісуса.
7 Велику бо маємо радість і утїху з любови твоєї, бо серця сьвятих пізнали одради через тебе, брате.
8 Тим, хоч велику сьміливость маю в Христї, наказувати тобі, що треба,
9 та ради дюбови лучче благаю, бувши таким, як Павел, старець, тепер же і вязник Ісуса Христа;
10 благаю тебе про мого сина, котрого я породив у кайданах моїх, Онисима,
11 колись тобі непотрібного, тепер же тобі й менї вельми потрібного, котрого я послав,
12 ти ж його, чи то серце моє, прийми.
13 Хотїв був я при собі держати його, щоб замість тебе служив менї в кайданах благовістя;
14 та без твоєї волї не хотів я нічого зробити, щоб не мов по неволі добро твоє було, а по волї.
15 Бо може тому розлучивсь на час, щоб на віки прийняв єси його, (aiōnios )
16 вже не яко слугу, а вище слуги, яко брата любого, найбільше менї, скілько ж більше тобі, і по тілу, і в Господї.
17 Коди ж маєш мене за спільника, прийми його, як мене.
18 Коли ж чим обидив тебе, або (чим) винуватий, на менї те полїчи.
19 Я, Павел, написав рукою моєю: я оддам, щоб не казати тобі, що і сам себе менї завинуватив.
20 Так, брате, нехай маю потіху з тебе в Господї, звесели серце моє в Господї.
21 Надіявшись на слухняність твою, написав я тобі, знаючи, що і більш, ніж говорю, зробиш.
22 Разом же наготов менї і господу, надіюсь бо, що молитвами вашими буду дарований вам.
23 Витають тебе Єпафрас, товариш, неволї моєї в Христї Ісусї,
24 Марко, Аристарх, Димас, Лука, помічники мої.
25 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим. Амінь.
