Від Матвія 27
1 Як же настав ранок, зробили раду всі архиєреї й старші людські
Mane autem facto, consilium inierunt omnes principes sacerdotum et seniores populi adversus Jesum, ut eum morti traderent.
2 і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.
Et vinctum adduxerunt eum, et tradiderunt Pontio Pilato præsidi.
3 Тоді, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшині,
Tunc videns Judas, qui eum tradidit, quod damnatus esset, pœnitentia ductus, retulit triginta argenteos principibus sacerdotum, et senioribus,
4 кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що дам до того? ти побачиш.
dicens: Peccavi, tradens sanguinem justum. At illi dixerunt: Quid ad nos? tu videris.
5 І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.
Et projectis argenteis in templo, recessit: et abiens laqueo se suspendit.
6 Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се ціна крові.
Principes autem sacerdotum, acceptis argenteis, dixerunt: Non licet eos mittere in corbonam: quia pretium sanguinis est.
7 Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.
Consilio autem inito, emerunt ex illis agrum figuli, in sepulturam peregrinorum.
8 Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день.
Propter hoc vocatus est ager ille, Haceldama, hoc est, Ager sanguinis, usque in hodiernum diem.
9 Тоді справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, ціну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,
Tunc impletum est quod dictum est per Jeremiam prophetam, dicentem: Et acceperunt triginta argenteos pretium appretiati, quem appretiaverunt a filiis Israël:
10 і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.
et dederunt eos in agrum figuli, sicut constituit mihi Dominus.
11 Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.
Jesus autem stetit ante præsidem, et interrogavit eum præses, dicens: Tu es rex Judæorum? Dicit illi Jesus: Tu dicis.
12 А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нічого.
Et cum accusaretur a principibus sacerdotum et senioribus, nihil respondit.
13 Тоді каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?
Tunc dicit illi Pilatus: Non audis quanta adversum te dicunt testimonia?
14 І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.
Et non respondit ei ad ullum verbum, ita ut miraretur præses vehementer.
15 На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотіли.
Per diem autem solemnem consueverat præses populo dimittere unum vinctum, quem voluissent:
16 Мали ж тоді знаного вязника, на прізвище Вараву.
habebat autem tunc vinctum insignem, qui dicebatur Barabbas.
17 Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?
Congregatis ergo illis, dixit Pilatus: Quem vultis dimittam vobis: Barabbam, an Jesum, qui dicitur Christus?
18 Знав бо, що через зависть видали Його.
Sciebat enim quod per invidiam tradidissent eum.
19 Як же сидів він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через него.
Sedente autem illo pro tribunali, misit ad eum uxor ejus, dicens: Nihil tibi, et justo illi: multa enim passa sum hodie per visum propter eum.
20 Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.
Principes autem sacerdotum et seniores persuaserunt populis ut peterent Barabbam, Jesum vero perderent.
21 Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.
Respondens autem præses, ait illis: Quem vultis vobis de duobus dimitti? At illi dixerunt: Barabbam.
22 Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на призвіще Христом? Кажуть йому всі: Нехай буде рознятий.
Dicit illis Pilatus: Quid igitur faciam de Jesu, qui dicitur Christus?
23 Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде рознятий.
Dicunt omnes: Crucifigatur. Ait illis præses: Quid enim mali fecit? At illi magis clamabant dicentes: Crucifigatur.
24 Бачивши ж Пилат, що нічого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.
Videns autem Pilatus quia nihil proficeret, sed magis tumultus fieret: accepta aqua, lavit manus coram populo, dicens: Innocens ego sum a sanguine justi hujus: vos videritis.
25 І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на діти наші.
Et respondens universus populus, dixit: Sanguis ejus super nos, et super filios nostros.
26 Тоді відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.
Tunc dimisit illis Barabbam: Jesum autem flagellatum tradidit eis ut crucifigeretur.
27 Тоді воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.
Tunc milites præsidis suscipientes Jesum in prætorium, congregaverunt ad eum universam cohortem:
28 І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;
et exuentes eum, chlamydem coccineam circumdederunt ei,
29 і, сплівши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на коліна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!
et plectentes coronam de spinis, posuerunt super caput ejus, et arundinem in dextera ejus. Et genu flexo ante eum, illudebant ei, dicentes: Ave rex Judæorum.
30 І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.
Et exspuentes in eum, acceperunt arundinem, et percutiebant caput ejus.
31 І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпятє.
Et postquam illuserunt ei, exuerunt eum chlamyde, et induerunt eum vestimentis ejus, et duxerunt eum ut crucifigerent.
32 Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,
Exeuntes autem invenerunt hominem Cyrenæum, nomine Simonem: hunc angariaverunt ut tolleret crucem ejus.
33 І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,
Et venerunt in locum qui dicitur Golgotha, quod est Calvariæ locus.
34 дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотів пити.
Et dederunt ei vinum bibere cum felle mistum. Et cum gustasset, noluit bibere.
35 Розпявши ж Його, поділили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Поділили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.
Postquam autem crucifixerunt eum, diviserunt vestimenta ejus, sortem mittentes: ut impleretur quod dictum est per prophetam dicentem: Diviserunt sibi vestimenta mea, et super vestem meam miserunt sortem.
36 І, посідавши, стерегли Його там;
Et sedentes servabant eum.
37 і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.
Et imposuerunt super caput ejus causam ipsius scriptam: Hic est Jesus rex Judæorum.
38 Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.
Tunc crucifixi sunt cum eo duo latrones: unus a dextris, et unus a sinistris.
39 Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,
Prætereuntes autem blasphemabant eum moventes capita sua,
40 і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.
et dicentes: Vah! qui destruis templum Dei, et in triduo illud reædificas: salva temetipsum: si Filius Dei es, descende de cruce.
41 Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:
Similiter et principes sacerdotum illudentes cum scribis et senioribus dicebant:
42 Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;
Alios salvos fecit, seipsum non potest salvum facere: si rex Israël est, descendat nunc de cruce, et credimus ei:
43 Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його, казав бо: Я Син Божий.
confidit in Deo: liberet nunc, si vult eum: dixit enim: Quia Filius Dei sum.
44 Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.
Idipsum autem et latrones, qui crucifixi erant cum eo, improperabant ei.
45 Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.
A sexta autem hora tenebræ factæ sunt super universam terram usque ad horam nonam.
46 Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій. Боже мій, чом мене покинув єси?
Et circa horam nonam clamavit Jesus voce magna, dicens: Eli, Eli, lamma sabacthani? hoc est: Deus meus, Deus meus, ut quid dereliquisti me?
47 Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.
Quidam autem illic stantes, et audientes, dicebant: Eliam vocat iste.
48 І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.
Et continuo currens unus ex eis, acceptam spongiam implevit aceto, et imposuit arundini, et dabat ei bibere.
49 Останні ж казали: Нехай: побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.
Ceteri vero dicebant: Sine, videamus an veniat Elias liberans eum.
50 Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.
Jesus autem iterum clamans voce magna, emisit spiritum.
51 І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;
Et ecce velum templi scissum est in duas partes a summo usque deorsum: et terra mota est, et petræ scissæ sunt,
52 і гроби порозкривались; і многі тіла сьвятих усопших повставали,
et monumenta aperta sunt: et multa corpora sanctorum, qui dormierant, surrexerunt.
53 і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.
Et exeuntes de monumentis post resurrectionem ejus, venerunt in sanctam civitatem, et apparuerunt multis.
54 Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справді, Божий Син був сей.
Centurio autem, et qui cum eo erant, custodientes Jesum, viso terræmotu, et his quæ fiebant, timuerunt valde, dicentes: Vere Filius Dei erat iste.
55 Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.
Erant autem ibi mulieres multæ a longe, quæ secutæ erant Jesum a Galilæa, ministrantes ei:
56 Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.
inter quas erat Maria Magdalene, et Maria Jacobi, et Joseph mater, et mater filiorum Zebedæi.
57 Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.
Cum autem sero factum esset, venit quidam homo dives ab Arimathæa, nomine Joseph, qui et ipse discipulus erat Jesu:
58 Сей, приступивши до Пилата просив тіла Ісусового. Тоді Пилат і звелїв оддати тіло.
hic accessit ad Pilatum, et petiit corpus Jesu. Tunc Pilatus jussit reddi corpus.
59 І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,
Et accepto corpore, Joseph involvit illud in sindone munda,
60 положив його у новім своїм гробі, що висік у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу одійшов.
et posuit illud in monumento suo novo, quod exciderat in petra. Et advolvit saxum magnum ad ostium monumenti, et abiit.
61 Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.
Erant autem ibi Maria Magdalene, et altera Maria, sedentes contra sepulchrum.
62 Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,
Altera autem die, quæ est post Parasceven, convenerunt principes sacerdotum et pharisæi ad Pilatum,
63 кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.
dicentes: Domine, recordati sumus, quia seductor ille dixit adhuc vivens: Post tres dies resurgam.
64 Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.
Jube ergo custodiri sepulchrum usque in diem tertium: ne forte veniant discipuli ejus, et furentur eum, et dicant plebi: Surrexit a mortuis: et erit novissimus error pejor priore.
65 Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.
Ait illis Pilatus: Habetis custodiam, ite, custodite sicut scitis.
66 Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею.
Illi autem abeuntes, munierunt sepulchrum, signantes lapidem, cum custodibus.
