Від Матвія 22
1 І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
And Jesus answered and spake unto them again by parables, and said,
2 Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
The kingdom of heaven is like unto a certain king, which made a marriage for his son,
3 і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
And sent forth his servants to call them that were bidden to the wedding: and they would not come.
4 Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідіть на весїллє.
Again, he sent forth other servants, saying, Tell them which are bidden, Behold, I have prepared my dinner: my oxen and [my] fatlings [are] killed, and all things [are] ready: come unto the marriage.
5 Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
But they made light of [it], and went their ways, one to his farm, another to his merchandise:
6 а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
And the remnant took his servants, and entreated them spitefully, and slew [them].
7 Цар же, почувши, прогнівив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
But when the king heard [thereof], he was wroth: and he sent forth his armies, and destroyed those murderers, and burned up their city.
8 Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
Then saith he to his servants, The wedding is ready, but they which were bidden were not worthy.
9 Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
Go ye therefore into the highways, and as many as ye shall find, bid to the marriage.
10 І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
So those servants went out into the highways, and gathered together all as many as they found, both bad and good: and the wedding was furnished with guests.
11 Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїлню одежу;
And when the king came in to see the guests, he saw there a man which had not on a wedding garment:
12 і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїлньої одежі? Він же мовчав,
And he saith unto him, Friend, how camest thou in hither not having a wedding garment? And he was speechless.
13 Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
Then said the king to the servants, Bind him hand and foot, and take him away, and cast [him] into outer darkness; there shall be weeping and gnashing of teeth.
14 Багато бо званих, мало ж вибраних.
For many are called, but few [are] chosen.
15 Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
Then went the Pharisees, and took counsel how they might entangle him in [his] talk.
16 І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий вси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
And they sent out unto him their disciples with the Herodians, saying, Master, we know that thou art true, and teachest the way of God in truth, neither carest thou for any [man]: for thou regardest not the person of men.
17 Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
Tell us therefore, What thinkest thou? Is it lawful to give tribute unto Caesar, or not?
18 Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокутуєте, лицеміри?
But Jesus perceived their wickedness, and said, Why tempt ye me, [ye] hypocrites?
19 Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
Shew me the tribute money. And they brought unto him a penny.
20 І рече до них: Чиє обличче се й надпись?
And he saith unto them, Whose [is] this image and superscription?
21 Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
They say unto him, Cæsar’s. Then saith he unto them, Render therefore unto Cæsar the things which are Cæsar’s; and unto God the things that are God’s.
22 І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
When they had heard [these words], they marvelled, and left him, and went their way.
23 Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
The same day came to him the Sadducees, which say that there is no resurrection, and asked him,
24 говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
Saying, Master, Moses said, If a man die, having no children, his brother shall marry his wife, and raise up seed unto his brother.
25 Було ж у нас сім братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши васїння, покинув жінку свою братові своєму;
Now there were with us seven brethren: and the first, when he had married a wife, deceased, and, having no issue, left his wife unto his brother:
26 так само й другий брат, і третїй аж до семого.
Likewise the second also, and the third, unto the seventh.
27 Опісля ж усїх умерла й жінка.
And last of all the woman died also.
28 Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
Therefore in the resurrection whose wife shall she be of the seven? for they all had her.
29 Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання анї сили Божої.
Jesus answered and said unto them, Ye do err, not knowing the scriptures, nor the power of God.
30 Бо в воскресенню не женять ся нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
For in the resurrection they neither marry, nor are given in marriage, but are as the angels of God in heaven.
31 Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
But as touching the resurrection of the dead, have ye not read that which was spoken unto you by God, saying,
32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob? God is not the God of the dead, but of the living.
33 І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
And when the multitude heard [this], they were astonished at his doctrine.
34 Фарисеї ж, почувши, що Вів примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
But when the Pharisees had heard that he had put the Sadducees to silence, they were gathered together.
35 І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
Then one of them, [which was] a lawyer, asked [him a question], tempting him, and saying,
36 Учителю, котора заповідь велика в законі?
Master, which [is] the great commandment in the law?
37 Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
Jesus said unto him, Thou shalt love the Lord thy God with all thy heart, and with all thy soul, and with all thy mind.
38 Се перва й велика заповідь.
This is the first and great commandment.
39 Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
And the second [is] like unto it, Thou shalt love thy neighbour as thyself.
40 На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
On these two commandments hang all the law and the prophets.
41 Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
While the Pharisees were gathered together, Jesus asked them,
42 глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
Saying, What think ye of Christ? whose son is he? They say unto him, [The Son] of David.
43 Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
He saith unto them, How then doth David in spirit call him Lord, saying,
44 Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
The LORD said unto my Lord, Sit thou on my right hand, till I make thine enemies thy footstool?
45 Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
If David then call him Lord, how is he his son?
46 І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його ніколи.
And no man was able to answer him a word, neither durst any [man] from that day forth ask him any more [questions.]
