Від Матвія 13
1 Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.
Y aquel día, saliendo Jesús de casa, se sentó junto a la mar.
2 І зібралось до Него багато, народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.
Y se allegaron a él grandes multitudes; y entrándose él en una nave, se sentó, y toda la multitud estaba en la ribera.
3 І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти;
Y les habló muchas cosas por parábolas, diciendo: He aquí, el que sembraba salió a sembrar.
4 і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетіло птаство, та й повизбирувало його.
Y sembrando, parte de la simiente cayó junto al camino, y vinieron las aves, y la comieron.
5 Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;
Y parte cayó en pedregales, donde no tenía mucha tierra; y nació luego, porque no tenía tierra profunda:
6 як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.
Mas en saliendo el sol, se quemó, y se secó, porque no tenía raíz.
7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.
Y parte cayó entre espinas, y las espinas crecieron, y la ahogaron.
8 Инше яг упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
Y parte cayó en buena tierra, y dio fruto; uno de a ciento, y otro de a sesenta, y otro de a treinta.
9 Хто мав уші слухати, нехай слухав.
Quien tiene oídos para oír, oiga.
10 І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?
Entonces llegándose los discípulos, le dijeron: ¿Por qué les hablas por parábolas?
11 Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.
Y él respondiendo, les dijo: Porque a vosotros es concedido saber los misterios del reino de los cielos, mas a ellos no es concedido.
12 Хто бо мав, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не мав, в того візьметь ся й те, що мав;
Porque a cualquiera que tiene, se le dará, y tendrá más; mas al que no tiene, aun lo que tiene le será quitado.
13 Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.
Por eso les hablo por parábolas; porque viendo no ven, y oyendo no oyen, ni entienden.
14 І справджуєть ся на них пророцтво Ісаії, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.
De manera que se cumple en ellos la profecía de Isaías, que dice: De oído oiréis, y no entenderéis; y viendo veréis, y no percibiréis.
15 Затверділо бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инкоди не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.
Porque el corazón de este pueblo está engrosado, y de los oídos oyen pesadamente, y de sus ojos guiñan; para que no vean de los ojos, y oigan de los oídos, y del corazón entiendan, y se conviertan, y yo los sane.
16 Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і уші ваші, бо чують.
Mas bienaventurados vuestros ojos, porque ven; y vuestros oídos, porque oyen.
17 Істино бо глаголю вам: Що многі пророки а праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.
Porque de cierto os digo, que muchos profetas y justos desearon ver lo que vosotros veis, y no lo vieron; y oír lo que vosotros oís, y no lo oyeron.
18 Оце ж послухайте приповістї про сїяча.
Oíd pues vosotros la parábola del que siembra.
19 Коли хто чує слово царства, й не зрозумів, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се - засїяний край шляху.
Oyendo cualquiera la palabra del reino, y no entendiéndo la, viene el Malo, y arrebata lo que fue sembrado en su corazón. Este es el que fue sembrado junto al camino.
20 А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:
Y el que fue sembrado en pedregales, éste es el que oye la palabra, y luego la recibe con gozo.
21 тільки же не мав він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.
Mas no tiene raíz en sí, antes es temporal; porque venida la aflicción o la persecución por la palabra, luego se ofende.
22 А засіяний в тернинї, се той, що чув слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним. (aiōn g165)
Y el que fue sembrado en espinas, éste es el que oye la palabra; mas la congoja de este siglo y el engaño de las riquezas ahogan la palabra, y viene a quedar sin fruto. (aiōn g165)
23 Засіяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дав овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
Mas el que fue sembrado en buena tierra, éste es el que oye y entiende la palabra, el que también da el fruto; y lleva uno a ciento, y otro a sesenta, y otro a treinta.
24 Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїв добре насіннє на ниві своїй;
Otra parábola les propuso, diciendo: El reino de los cielos es semejante a un hombre que siembra buena simiente en su campo.
25 як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й піишов.
Mas durmiendo los hombres, vino su enemigo, y sembró cizaña entre el trigo, y se fue.
26 Як же зійшов засїв, та приніс овощ, показавсь тоді й кукіль.
Y como la yerba salió, e hizo fruto, entonces la cizaña apareció también.
27 І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сіяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль?
Y llegándose los siervos del padre de familias, le dijeron: Señor, ¿no sembraste buena simiente en tu campo? ¿Pues de donde tiene cizaña?
28 Він же рече Їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?
Y él les dijo: Algún enemigo ha hecho esto. Y los siervos le dijeron: ¿Pues quieres que vayamos, y la cojamos?
29 Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали.
Y él dijo: No; porque cogiendo la cizaña, no arranquéis también con ella el trigo.
30 Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.
Dejád crecer juntamente lo uno y lo otro hasta la siega; y al tiempo de la siega yo diré a los segadores: Cogéd primero la cizaña, y atádla en manojos para quemarla; mas el trigo allegádlo en mi alfolí.
31 Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посіяв на ниві своїй.
Otra parábola les propuso, diciendo: El reino de los cielos es semejante al grano de mostaza, que tomándolo alguno lo sembró en su campo:
32 Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.
El cual a la verdad es el más pequeño de todas las simientes; mas cuando ha crecido, es el mayor de todas las hortalizas; y se hace árbol, que vienen las aves del cielo, y hacen nidos en sus ramas.
33 Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощиаить ним три мірки борошна (муки), нова все вкисне.
Otra parábola les dijo: El reino de los cielos es semejante a la levadura, que tomándola una mujer, la esconde en tres medidas de harina, hasta que todo se leude.
34 Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:
Todo esto habló Jesús por parábolas a la multitud; y nada les habló sin parábolas;
35 щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.
Para que se cumpliese lo que fue dicho por el profeta, que dijo: Abriré en parábolas mi boca: rebosaré cosas escondidas desde la fundación del mundo.
36 Тоді одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.
Entonces, enviadas las multitudes, Jesús se vino a casa; y llegándose a él sus discípulos, le dijeron: Decláranos la parábola de la cizaña del campo.
37 Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насіннє, се Син чоловічий;
Y respondiendo él, les dijo: El que siembra la buena simiente es el Hijo del hombre.
38 а нива, се сьвіт; добре ж насіннє, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;
El campo es el mundo; la buena simiente son los hijos del reino; y la cizaña son los hijos del Malo;
El enemigo que la sembró, es el diablo; la siega es el fin del mundo; y los segadores son los ángeles. (aiōn g165)
40 Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінці сьвіта сього: (aiōn g165)
De manera que como es cogida la cizaña, y quemada a fuego, así será en el fin de este siglo. (aiōn g165)
41 Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всіх, що роблять беззаконнє,
Enviará el Hijo del hombre sus ángeles, y cogerán de su reino todos los estorbos, y los que hacen iniquidad;
42 та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
Y los echarán en el horno de fuego: allí será el lloro, y el crujir de dientes.
43 Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.
Entonces los justos resplandecerán, como el sol, en el reino de su Padre. El que tiene oídos para oír, oiga.
44 Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радіючи, йде та й продав все, що має, та й купує ту ниву.
También el reino de los cielos es semejante al tesoro escondido en un campo, el cual hallado, el hombre lo encubre; y de gozo de él, va, y vende todo lo que tiene, y compra aquel campo.
45 Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перед;
Asimismo el reino de los cielos es semejante a un hombre tratante, que busca buenas perlas:
46 і знайшовши він одну перлу дорогоцінну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.
Que hallando una preciosa perla, fue, y vendió todo lo que tenía, y la compró.
47 Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;
También el reino de los cielos es semejante a una red, que echada en la mar, coge de todas suertes:
48 як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.
La cual siendo llena, la sacaron a la orilla; y sentados cogieron lo bueno en vasijas, y lo malo echaron fuera.
Así será en el fin del siglo: saldrán los ángeles, y apartarán a los malos de entre los justos, (aiōn g165)
50 та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
Y los echarán en el horno del fuego: allí será el lloro, y el crujir de dientes.
51 І рече Ісус до них: Чи зрозуміли ви все? Кажуть вони Йому: Так, Господи.
Díceles Jesús: ¿Habéis entendido todas estas cosas? Ellos responden: Si, Señor.
52 Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.
Y él les dijo: Por eso todo escriba docto en el reino de los cielos es semejante a un padre de familia, que saca de su tesoro cosas nuevas y cosas viejas.
53 І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.
Y aconteció que acabando Jesús estas parábolas, pasó de allí.
54 І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?
Y venido a su tierra, les enseñó en la sinagoga de ellos, de tal manera que ellos estaban fuera de sí, y decían: ¿De dónde tiene éste esta sabiduría, y estas maravillas?
55 Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветься Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?
¿No es éste el hijo del carpintero? ¿No se llama su madre María; y sus hermanos, Santiago, y Joses, y Simón, y Júdas?
56 хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него?
¿Y no están todas sus hermanas con nosotros? ¿De dónde pues tiene éste todo esto?
57 І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.
Y se escandalizaban en él; mas Jesús les dijo: No hay profeta sin honra, sino en su tierra, y en su casa.
58 І не зробив там многих чудес через недовірство їх.
Y no hizo allí muchas maravillas, a causa de la incredulidad de ellos.
