Від Марка 6
1 І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слідом за Ним ученики Його.
And He came out thence and comes into His own country; and His disciples follow Him:
2 І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум, даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?
and it being the Sabbath day, He began to preach in the synagogue: and many hearing were astonished, saying, Whence are these things to this one? and, What wisdom is given unto Him? Such miracles are wrought by His hands.
3 Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.
Is not this the carpenter, the son of Mary? the brother of James, and Joses, and Simon, and Judas? Are not His sisters here with us? And they were offended in Him.
4 Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країні своїй, та в родині, і в домівці своїй.
And Jesus said to them; A prophet is not without honor except in his own country, and among his relatives, and in his own house.
5 І не міг там ніякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.
And He was not able to do any miracle there, except laying hands on a few sick people, He healed them.
6 І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
And He was astonished on account of their unbelief. And He went about the villages in a circuit teaching.
7 І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
And He calls the twelve to Him, and began to send them out two by two; and He gave them authority over unclean spirits.
8 і звелїв їм, щоб нічого не брали на дорогу, тільки одну палицю: ні торбини, нї хліба, ні у черес грошей,
And He commanded them that they should take nothing for the way except staff only; no valise, no bread, no money in the girdle;
9 щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині.
but having put on your sandals: and put not on two coats.
10 І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.
And He said to them, Into whatsoever house you may enter, there abide until you may go out from thence.
11 А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому.
And whatsoever place may not receive you nor hear you, going forth thence, shake off the dust which is beneath your feet for a testimony unto them.
12 І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.
And having gone out they preached that they must repent;
13 І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.
and they cast out many demons; and anointed many sick with oil, and healed them.
14 І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.
And king Herod heard; for His name became known: and said, John the Baptist is risen from the dead, and therefore mighty works are wrought in Him.
15 Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.
And others continued to say, That He is Elijah; and others continued to say that He is a prophet, indeed one of the prophets.
16 Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.
But Herod hearing said, That, He is John, whom I beheaded; He is risen from the dead.
17 Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.
For Herod himself having sent, arrested John, and bound him in prison on account of Herodias, the wife of his brother Philip: because he married her.
18 Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
For John said to Herod, It is not lawful for thee to have the wife of thy brother.
19 Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла.
And Herodias hated him, and wished to kill him; and was not able;
20 Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
for Herod was afraid of John, knowing him to be a just and holy man, and he continued to hold him in prison: and hearing him, he continued to do many things, and he was hearing him gladly.
21 Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
And it being a high day, when Herod on his birthday made a feast to his mighty men, and chiliarchs, and the first men of Galilee;
22 і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
and the daughter of Herodias herself, having come in and danced, and pleased Herod and those sitting with him; the king said to the damsel. Ask what you may wish, and I will give it to you.
23 І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого.
And he promised her, I will give you whatsoever you may ask, even unto the half of my kingdom.
24 Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
And having gone out, she said to her mother, What shall I ask And she said, The head of John the Baptist.
25 І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, шоб менї дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя.
And she having come in to the king, immediately with haste asked him, saying; I wish, that you may give to me immediately, the head of John the Baptist in a charger.
26 І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити.
And the king being grieved exceedingly; on account of his oaths, and those sitting with him, was not willing to reject her.
27 І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці.
And the king immediately sending forth a soldier of his guard, commanded that his head should be brought.
28 І приніс голову його на блюдї, і дав її дівиці, а дївиця дала її матері своїй.
And having departed, he beheaded him in prison: and brought his head in a charger, and gave it to the damsel, and the damsel gave it to her mother.
29 І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі.
And his disciples having heard, came and took his body, and put it in a sepulcher.
30 І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
The apostles return to Jesus, and related unto Him all things, even so many as they did, and so many as they taught.
31 І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти.
And He said to them, Come ye privately into a desert place, and rest a little while. For many were coming and going, neither had they leisure even to eat.
32 І поплили в пусте місце човном, окроме.
And they came away into a desert place privately in a ship.
33 І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
And the multitudes saw them going, and many recognized them, and they ran together thither on foot from many cities, and came before them and came together to Him.
34 І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато.
And Jesus having come out saw a great multitude, and was moved with compassion in their behalf, because they were as sheep having no shepherd: and He began to teach them many things.
35 І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -
And already the hour being late, His disciples coming to Him, say, That it is a desert place, and the hour is already late:
36 відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
send them away, that having gone into the surrounding country and the villages, they may purchase for themselves bread: for they have not what they may eat.
37 Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
And responding He said to them, You give to them to eat. And they say to Him, Having gone away must we purchase the loaves of two hundred denaria, and give them to eat?
38 Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі.
And He says to them; How many loaves have you? go and see. And having ascertained, they say, five loaves and two fishes.
39 І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві,
And He commanded them all to sit down in companies on the green grass.
40 і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
And they sat down in ranks, about one hundred, and about fifty.
41 І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм.
And taking the five loaves and the two fishes, looking up to heaven, He blessed them; and broke the loaves, and gave them to His disciples, that they should dispense to them; and He divided the two fishes among all.
42 І їли всі, й наситились.
And they all ate, and were filled;
43 І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
and they took up the fragments, twelve baskets full, and from the fishes.
44 А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
And those eating the bread were five thousand men.
45 І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
And immediately He constrained His disciples to embark into the ship, and go before Him to the other side to Bethsaida, until He shall send away the multitude.
46 І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.
And having dismissed them, He went away into the mountain to pray.
47 І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі.
And it being evening, the ship was in the middle of the sea; and He was alone upon the land.
48 І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.
And He seeing them toiling in rowing; for the wind was contrary to them, and about the fourth watch of the night He comes to them, walking on the sea; and He wished to pass by them.
49 Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
But they, seeing Him walking on the sea, thought it was a specter, and cried out.
50 всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
For they all saw Him, and were alarmed. And immediately He spoke with them, and says to them, Be of good cheer; I am He; be not afraid.
51 І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
And He went up to them into the ship; and the wind ceased. And they were exceedingly much astonished among themselves, and continued to marvel.
52 Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене.
For they did not understand concerning the loaves, for their heart was hardened.
53 І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
And having crossed over, they came to the land of Gennesaret; and they disembarked.
54 І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
And they having come out from the ship, immediately recognizing Him,
55 кинулись по всій тій околиці, та й почади приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
they were running round all that country, and they began to carry the sick on beds, when they heard that He is there.
56 І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.
And when He departed into the villages, or cities, or countries, they placed the sick in the forums, and call upon Him, and continued to intreat Him that they should touch the hem of His garment: and so many as touched Him were saved.
