Від Луки 8
1 І сталось опісля, проходив Він городи й села, проповідуючи й благовіствуючи царство Боже; а дванайцять з ним,
And it came to pass afterwards that He went through every city and village, preaching and declaring the good tidings of the kingdom of God: and the twelve were with Him;
2 і деякі жінки, що були спїлені од духів лихих і недуг: Мария, на прізвище Магдалина, що з неї сїм бісів вийшло,
and some women that had been cured of evil spirits and other infirmities, as Mary Magdalene, out of whom were cast seven demons,
3 і Йоанна, жінка Хузана, Іродового приставника, й Сусанна, й инших багато, що послугували Йому з добра свого.
and Joanna the wife of Chuza Herod's steward, and Susanna, and many others, who assisted Him with their substance.
4 Як же зійшлось багато народу та з усяких городів поприходили до Него, промовив приповістю:
And when a great multitude was gathered together, of those that came to Him out of every city, He spake a parable saying,
5 Вийшов сїяч сїяти насїннє своє; і, як він сїяв, инше впало край шляху; й попритоптувано його, й птаство небесне пожерло його.
A sower went out to sow his seed, and as he was sowing, some fell by the way-side, and was trodden down, and the birds of the air devoured it.
6 А инше впало на камінь; і посходивши, посохло, бо не мало вогкости.
And some fell upon stony ground, and as soon as it sprung up, it withered away, because it had no moisture.
7 А инше впало між тернину; й розвившись тернина в ним, поглушила його.
And some fell among thorns, and the thorns sprang up with it and choked it.
8 А инше впало на землю добру, й, зійшовши, дало овощ у сотеро. Се промовивши, покликнув: Хто має уші слухати, нехай слухає.
But some fell on good ground, and sprang up and yielded fruit an hundred-fold. And as He said these things He cried out, "He that hath ears to hear, let him hear."
9 Питали ж Його упеники Його, кажучи: Що се за приповість оця?
And his disciples asked Him, what might be the meaning of this parable.
10 Він же рече: Вам дано знати тайни царства Божого, другим же в приповістях, щоб дивлячись не бачили, й слухаючи не розуміли.
And He said, To you it is granted to know the mysteries of the kingdom of God: but I speak to others in parables, that in seeing they may not see, and hearing they may not understand.
11 Єсть же ся приповість: Насіннє, се слово Боже.
Now this is the meaning of the parable, The seed is the word of God:
12 Ті, що край шляху, се, що слухають; опісля ж приходить диявол, та й забирав слово з серця їх, щоб віруючи не спасли ся.
and those by the way-side, are such as hear indeed; but then the devil cometh and taketh away the word from their hearts, least they should believe and be saved.
13 Що ж на каменї, се, що, вислухавши, з радістю приймають слово, та сї кореня не мають; до часу вірують, а під час спокуси відпадають.
And those on stony-ground are such as when they hear, receive the word with joy; but have no root, and so believe only for a while, and in the time of trial fall away.
14 Що ж між тернину впало, се, ті, що вислухавши, відходять, і журбою, та багацтвом, та роскошами життя поглушені, не дають овощу.
And that which fell among thorns, are those who when they have heard the word go away and are choked with the cares and riches, and pleasures of life, and bring no fruit to perfection.
15 Що ж у добрій землї, се ті, що, вислухавши слово, в серцї щирому й доброму держять, і дають овощ у терпінню.
But that on the good ground, are those who having heard the word, retain it in a good and honest heart, and bring forth fruit with patience.
16 Нїхто ж, засьвітивши сьвічку, не покрива її посудиною, або під ліжко її ставить; тільки ж на сьвічнику ставлять, щоб входячі бачили сьвітло.
No man when he hath lighted a candle covereth it with a vessel, or putteth it under a couch; but setteth it on a candlestick, that they who come in may see the light.
17 Нема бо нічого тайного, що не виявить ся, і нїчого втаєного, що не взнавть ся і на яв не вийде.
(For there is nothing secret, that shall not be made manifest: nor any thing concealed, which shall not be made known and come to light.)
18 Вважайте оце, як слухаєте: хто бо має, дасть ся тому; а хто не мав і що, здаєть ся, мав, візьметь ся від него.
Take heed therefore how ye hear: for whosoever improveth what he hath, to him shall more be given; and whosoever hath not, even what he seemeth to have shall be taken from him.
19 Прийшла ж тодї до Него мати й брати Його, та й не могли зійтись із Ним за народом.
Now his mother and his brethren came to Him, and could not come at Him for the croud:
20 І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя та брати Твої стоять надворі: хочуть Тебе бачити.
and it was told Him, Thy mother and thy brethren stand without desiring to see thee.
21 Він же, озвавшись, рече до них: Мати моя та брати мої ті, хто слово Боже слухав і чинить його.
And He answered and said unto them, My mother and my brethren are these that hear the word of God and do it.
22 Стало ся ж одного дня, увійшов Він у човен, і ученики Його; й рече до них: Попливемо на той бік озера. І відчалили.
And it came to pass on one of the days that He went into a ship, Himself and his disciples, and He said to them, Let us go over to the other side of the lake.
23 Як же плилн, заснув Він; і найшла буря вітряна на озеро, й заливало їх, і були вони в опасностї.
And they launched forth: but as they were failing, He fell asleep: and a storm of wind came down upon the lake, and they were filled with water, and were in great danger.
24 Приступивши ж розбудили Його, кажучи: Наставниче, наставниче, погибаємо! Він же вставши, погрозив вітрові та буянню води; й з'пинились, і настала тишина.
And they came to Him and awoke Him, saying, Master, master, we are perishing. Then He arose and rebuked the wind, and the raging of the water, and they ceased, and there was a calm.
25 Рече ж їм: Де ж віра ваша? Вони ж полякані дивувались, кажучи один до одного: Хто ж оце сей, що й вітрам повелівав, і водї, і слухають Його?
And He said unto them, Where is your faith? But they were struck with awe and amazement, and said one to another, who is this? for He commandeth even the winds and the sea, and they obey Him.
26 І переплюш в землю Гадаринську, що по тім боцї Галилеї.
And they sailed to the country of the Gadarenes, which is over against Galilee.
27 Як же вийшов Він на землю, зустрів Його один чоловік з города, що мав біса з давнього часу, й одежі не вдягав, і в хатї не пробував, тільки по гробах.
And when He was landed, there met Him a man out of the city, who had been possessed by demons a long while, and wore no clothes, and abode in no dwelling but the tombs.
28 Побачивши ж Ісуса і закричавши, припав до Него, й голосом великим промовив: Що менї і Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? благаю Тебе, щоб мене не мучив.
But when he saw Jesus, he cried out and fell down to Him, and said with a loud voice, What have I to do with thee, Jesus, thou Son of the most high God? I beseech thee, do not torment me.
29 Повелів бо духові нечистому вийти з чоловіка: почасту бо схоплював його; й заковувано його в заліза та пута, й стережено; й, розбиваючи о-кови, бував гнаний од біса в пустиню.
(For He commanded the impure spirit to come out of the man; which had oftentimes seized him so violently, that tho' he was bound with chains and fetters, yet he broke the bands asunder, and was driven by the demon into those lonely places.)
30 Питав же його Ісус, глаголючи: Яке тобі імя? Він же каже: Легион; бо бісів багато ввійшло в него.
And Jesus asked him, saying, What is thy name? and he said, Legion: because many demons were entred into him.
And they besought Him that He would not command them to go into the abyss: (Abyssos g12)
32 Був же там великий гурт свиней, що пас ся на горі; і благали Його, щоб дозволив їм в них увійти. І дозволив їм.
but as there was there an herd of many swine feeding on the mountain, they intreated Him that He would suffer them to enter into them, and He permitted them.
33 Вийшовши ж біси з чоловіка, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в озеро, та й потонув.
So the demons went out of the man and entred into the swine: and the herd ran violently down the hill into the lake and were drowned.
34 Побачивши ж пастухи, що сталось, повтікали, й, пійшовши, сповістили по городах і по селах.
And when those that looked after them saw what was done they fled; and went and told it in city and country:
35 Повиходили ж дивитись, що сталось, і прийшли до Ісуса, й знайшли сидячого чоловіка, що з него біси вийшли, одягненого й при розумі, в ногах у Ісуса, й злякались.
and the people went out to see what was done, and came to Jesus; and found the man, from whom the demons were gone out, sitting at the feet of Jesus, clothed and in his right mind:
36 Сповістили ж їх і ті, що бачили, як спас ся біснуватий.
and they were afraid, for those that saw it told them how the demoniac was healed.
37 І благав Його ввесь народ околиці Гадаринської вийти від них, бо страх великий обняв їх; Він же, ввійшовши в човен, вернув ся.
And all the people of the country round about the Gadarenes desired Him to depart from them; for they were seized with great fear: and He went into the ship and returned.
38 Благав же Його чоловік, з котрого вийшли біси. Щоб бути з Ним; відпустив же його Ісус, глаголючи:
Now the man from whom the demons were gone out, prayed Him to let him be with Him: but Jesus sent him away,
39 Вернись до дому твого та розкажи, скільки зробив тобі Господь. І пійшов він по всьому городу, проповідуючи, скільки зробив йому Ісус.
saying, Return home, and relate what God hath done for thee. So he went away publishing through the whole city what great things Jesus had done to him.
40 Стало ся ж, як вернувсь Ісус, прийняв Його народ: всі бо дожидали Його.
And when Jesus returned, a great multitude of people received Him; for they were all waiting for Him.
41 І ось прийшов чоловік, котрому ймя Яір (а сей був старшиною над школою), і, припавши до ніг Ісусові, благав Його, щоб увійшов у господу його.
And behold there came a man whose name was Jairus, a ruler of the synagogue, and he fell at the feet of Jesus, and intreated Him to come into his house:
42 Бо дочка єдина була в него літ дванайцяти, і та вмирала. Як же йшов Він, народ тиснув ся до Него;
for he had an only daughter, about twelve years old, and she was dying. (But as He was going, the people crouded Him:
43 і одна жінка, бувши в кровотічі років дванайцять, котра, на лїкарів витративши ввесь прожиток, не могла нї від кого вигоїтись,
and a woman who had been in a flux twelve years, and had spent her whole livelyhood upon physicians,
44 і, приступивши ззаду, приторкнулась до краю одежі Його, й зараз перестала кровотіч її.
but could not be healed by any, came close behind Him and touched the hem of his garment, and immediately her flux was stopt.
45 І рече Ісус: Хто приторкнув ся до мене? Як же всї відпирались, сказав Петр і ті, що з Ним: Наставниче, народ товпить ся та тиснеть ся до Тебе, а Ти кажеш: Хто приторкнувсь до мене?
And Jesus said, Who touched me? When all denied it, Peter, and those that were with him, said, Sir, the multitudes throng and press thee, and dost thou ask, Who was it that touched me?
46 Ісус же рече: Приторкнув ся до мене хтось; я бо чув, що сила вийшла з мене.
And Jesus said, Somebody hath touched me: for I perceive a peculiar virtue is gone out of me.
47 Бачивши ж жінка, що не втаїть ся, трясучись приступила й, припавши перед Ним, з якої причини приторкнулась до Него, сповістила Його перед усім народом, і як одужала зараз.
And when the woman saw that she was not concealed, she came trembling, and fell down to Him, and declared before all the people, for what reason she had touched Him, and how she was healed immediately.
48 Він же рече їй: Бодрись, дочко: віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
And He said unto her, Daughter, be comforted, thy faith has healed thee, go in peace.)
49 Ще Він промовляв, приходить один від шкільного старшини, кажучи Мому: Вмерла дочка твоя; не труди учителя.
While He was yet speaking, there cometh one from the ruler of the synagogue's, and said to Him, Thy daughter is dead, trouble not the Master.
50 Ісус же, дочувши, озвав ся до него, глаголючи: Не бійся; тільки віруй, то й спасеть ся.
But Jesus hearing it, answered saying, Fear not, only believe, and she shall be recovered.
51 Увійшовши ж у господу, не пустив увійти нїкого, тільки Петра, та Якова, таЙоана, та батька дитини й матір.
And when He came to the house, He suffered none to go in but Peter, and James, and John, and the father and mother of the child.
52 Плакали ж усї й голосили по нїй; Він же рече: Не плачте; не вмерла, а спить.
And they were all weeping and bewailing her: but He said, Weep not; she is not dead, but sleepeth.
53 І сьміялись вони з Него, знаючи, що вмерла.
And they laughed at Him, knowing that she was dead.
54 Він же, випровадивши надвір усїх, і взявши за руку її, покликнув, глаголючи: Дївчинко, встань.
But He turned them all out, and taking hold of her hand, called to her, saying, Child, arise.
55 І вернув ся дух її, і встала зараз; і звелїв їй дати їсти.
And her spirit returned, and immediately she stood up: and He ordered something to be given her to eat.
56 І дивувались родителї її; Він же заповів їм нікому не казати, що сталось.
And her parents were exceedingly astonished: but He charged them to tell no one what was done.
