Від Луки 24
1 Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
Men den fyrste dagen i vika, tidleg i otta, kom dei til gravi, og hadde med seg kryddorne som dei hadde laga til.
2 Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
Då fekk dei sjå at steinen var velt ifrå gravi;
3 І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
dei gjekk inn, men fann ikkje likamen åt Herren Jesus.
4 І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
Dei visste ikkje kva dei skulde tenkja um dette; då stod det med ein gong tvo menner i skinande klæde innmed deim,
5 Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
og med dei fulle av otte stirde nedfyre seg, sagde mennerne til deim: «Kvi leitar de etter den livande millom dei daude?
6 Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
Han er ikkje her; han hev stade upp att. Kom i hug kva han sagde med dykk då han endå var i Galilæa,
7 глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.
at Menneskjesonen skulde gjevast i henderne på synduge menneskje og krossfestast, og standa upp att tridje dagen!»
8 І згадали слова Його,
Då kom dei i hug ordi hans,
9 і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
og dei gjekk burt att frå gravi, og fortalde alt dette til dei elleve og alle dei andre.
10 Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се.
Det var Maria Magdalena og Johanna og Jakobs-Maria og dei hine kvinnorne i fylgjet deira - dei sagde dette med apostlarne;
11 І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
men dei tenkte det var noko vas dei for med, og trudde deim ikkje.
12 Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
Peter sprang like vel av stad til gravi, og då han lutte seg ned, såg han ikkje anna enn likklædi; so gjekk han burt att, og undrast med seg yver det som var hendt.
13 І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
Same dagen gjekk tvo av deim utetter til ein liten by som heiter Emmaus, og ligg ei mil frå Jerusalem,
14 І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
og på vegen tala dei med einannan um alt det som nyst hadde hendt.
15 І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
Med dei no gjekk og tala og dryfte det med kvarandre, kom Jesus sjølv innåt og slo fylgje med deim;
16 Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
men augo deira var fjetra, so dei kjende honom ikkje.
17 Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
«Kva er det for ting de røder so um, med de gjeng etter vegen?» spurde han. Då stana dei, og det var sjåande til at dei sturde.
18 Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
Og den eine av deim - han heitte Kleopas - tok til ords og sagde til honom: «Du må visst vera den einaste som held til i Jerusalem og ikkje veit kva som hev hendt der desse dagarne!»
19 І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом,
«Kva for noko?» spurde han. «Det med Jesus frå Nasaret, » svara dei, «han som var ein profet, megtig i gjerning og ord for Gud og alt folket,
20 як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його.
korleis øvsteprestarne og rådsherrarne våre fekk dømt honom frå livet og krossfeste honom.
21 Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся;
Og me vona at han var den som skulde løysa ut Israel. Og med alt det so er det no på tridje dagen sidan dette gjekk fyre seg.
22 тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі
Men so hev og nokre kvinnor i flokken vår sett oss i uro og undring; dei var i otta ved gravi,
23 і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
og fann ikkje likamen hans, men kom og fortalde at dei hadde set ei syn av englar, og at englarne hadde sagt at han liver.
24 І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
Nokre av felagerne våre gjekk då ut til gravi, og fann det heiltupp so som kvinnorne hadde sagt, men honom såg dei ikkje.»
25 І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
«Å, for uvituge de er, » svara han, «og for seinhuga til å tru alt det som profetarne hev tale!
26 Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
Laut ikkje Messias lida dette, fyrr han kunde ganga inn til sin herlegdom?»
27 І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него.
So tok han til frå Moses og alle profetarne, og i alle skrifterne lagde han ut for deim det som er sagt um honom der.
28 І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі.
Då dei var tett innmed den byen dei skulde til, lest han vilja ganga lenger.
29 Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
Men dei nøydde honom og sagde: «Ver hjå oss! Det lid til kvelds, og dagen hallar.» So gjekk han inn og var hjå deim.
30 І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм.
Som han no sat til bords med deim, tok han brødet og velsigna det, og braut det og gav deim.
31 їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
Då vart augo deira upplatne, so dei kjende honom att; men i det same kvarv han burt for augo deira.
32 І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
Då sagde dei med einannan: «Brann ikkje hjarta i oss då han tala med oss på vegen, då han lagde ut skrifterne åt oss?»
33 І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними,
Og dei tok ut i same stund, og gjekk attende til Jerusalem. Dei fann dei elleve og felagarne deira samla, og dei sagde:
34 як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові.
«Herren hev sanneleg stade upp att, og hev synt seg for Simon.»
35 І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
Og sjølve fortalde dei um det som hadde hendt på vegen, og korleis dei hadde kjent honom då han braut brødet.
36 Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
Best dei tala um dette, stod han sjølv midt ibland deim og sagde: «Fred vere med dykk!»
37 Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
Dei kvakk og vart rædde, og trudde det var ei ånd dei såg.
38 І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
Då sagde han til deim: «Kvi er de so forstøkte, og kvifor vaknar det tvil i hjarta dykkar?
39 Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
Sjå henderne og føterne mine, at det er eg sjølv! Kjenn på meg og sjå! Ei ånd hev då’kje kjøt og bein, som de ser eg hev.»
40 І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
Då han hadde sagt det, synte han deim henderne og føterne sine.
41 Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
Då dei endå ikkje kunde tru for gleda, men berre undra seg, sagde han: «Hev de noko etande her?»
42 Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
Dei gav han eit stykke steikt fisk og noko av ei honningkaka,
43 І взявши, їв перед ними.
og han tok det og åt det for augo deira.
44 Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
So sagde han til deim: «Dette var det eg tala til dykk um då eg endå var i lag med dykk, at alt som er skrive um meg i Moselovi og profetarne og salmarne, laut sannast.»
45 Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
So let han upp for tankarne deira, so dei kunde skyna skrifterne.
46 і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
«So stend skrive, » sagde han, «at Messias skal lida og standa upp frå dei daude tridje dagen,
47 і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
og i hans namn skal umvending og syndeforlating ropast ut for alle folkeslag; frå Jerusalem skal det ganga ut.
48 Ви ж сьвідки сього.
De skal sjølve vitna um dette.
49 І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
Og no vil eg senda yver dykk det som far min hev lova; men de skal halda dykk rolege i byen, til de vert budde med kraft frå det høge.»
50 І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
Sidan tok han deim med seg ut or byen, til burt imot Betania, og han lyfte upp henderne og velsigna deim.
51 І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
Og med han lyste velsigningi, skildest han frå deim og for upp til himmelen.
52 Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
Og dei kasta seg på kne og tilbad honom. So gjekk dei attende til Jerusalem i stor gleda,
53 і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
og sidan var dei allstødt i templet og lova og prisa Gud.
