Від Луки 24
1 Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
A hét első napján kora reggel elmentek a sírhoz, és magukkal vitték az elkészített keneteket.
2 Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
A követ a sírról elhengerítve találták,
3 І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
és amikor bementek, nem találták az Úr Jézus testét.
4 І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
Történt, hogy amikor ők ezen megdöbbentek, íme, két férfiú állt melléjük fényes öltözetben.
5 Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
Ők pedig megrémülve arcukat a földre hajtották, azok ezt mondták nekik: „Miért keresitek a holtak között az élőt?
6 Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
Nincs itt, hanem feltámadott. Emlékezzetek rá, hogyan beszélt nektek, amikor még Galileában volt:
7 глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.
Az Emberfiának bűnös emberek kezébe kell adatnia, és megfeszíttetnie, és a harmadik napon feltámadnia.“
8 І згадали слова Його,
Ekkor visszaemlékeztek az ő szavaira,
9 і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
és visszatérve a sírtól, elmondták mindezt a tizenegynek és a többieknek.
10 Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се.
Velük volt a magdalai Mária, Johanna és a Jakab anyja Mária és más asszonyok is, akik mindezt elmondták az apostoloknak.
11 І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
De az ő szavukat csak üres beszédnek tartották, és nem hittek nekik.
12 Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
Péter azonban felkelt, elfutott a sírhoz, és behajolva látta, hogy csak a lepedők vannak ott. Erre elment, és magában csodálkozott a történteken.
13 І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
Tanítványai közül ketten ugyanazon a napon egy faluba mentek, amely Jeruzsálemtől hatvan futamnyira volt, amelynek neve: Emmaus.
14 І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
Maguk között arról beszélgettek, amik történtek.
15 І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
És történt, hogy amint beszélgettek, és egymástól kérdezősködtek, maga Jézus hozzájuk szegődött, és velük együtt ment az úton.
16 Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
De látásukat mintha valami akadályozta volna, nem ismerték fel őt.
17 Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
Ő pedig ezt mondta nekik: „Miről beszélgettek egymással útközben?“Erre szomorúan megálltak.
18 Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
Megszólalt az egyik, akinek neve Kleopás, és ezt mondta neki: „Csak te vagy egyedül jövevény Jeruzsálemben, aki nem tudja, hogy mi történt ott ezekben a napokban?“
19 І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом,
Ő így szólt: „Mi történt?“Azok ezt mondták neki: „Az, ami a názáreti Jézussal történt, aki próféta volt, cselekedetben és beszédben hatalmas Isten, és az egész nép előtt,
20 як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його.
és mi módon adták őt a főpapok és főembereink halálos ítéletre, és megfeszítették őt.
21 Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся;
Pedig mi azt reméltük, hogy ő az, aki meg fogja váltani Izraelt. De mindezek már három napja történtek.
22 тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі
Ezenfelül néhány közülünk való asszony is megrémített minket, akik kora reggel a sírnál voltak,
23 і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
és amikor nem találták ott a testét, hazajöttek, és azt mondták, hogy angyalok jelenését látták, akik azt mondták, hogy ő él.
24 І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
El is mentek néhányan, akik velünk voltak, a sírhoz, és úgy találták, ahogy az asszonyok mondták. Őt azonban nem látták.“
25 І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
Akkor ő így szólt hozzájuk: „Ó, balgatagok és rest szívűek arra, hogy elhiggyétek, amiket a próféták szóltak!
26 Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
Hát nem ezeket kellett szenvednie a Krisztusnak, és így megdicsőülnie?“
27 І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него.
És Mózestől meg valamennyi prófétától kezdve elmagyarázta nekik mindazt, ami az Írásokban felőle megírattak.
28 І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі.
Így értek el ahhoz a faluhoz, amelybe igyekeztek. Ő azonban úgy tett, mintha továbbmenne.
29 Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
De azok unszolták, és kérték: „Maradj velünk, mert immár beesteledik, és a nap is lehanyatlott már.“Bement tehát, hogy velük maradjon.
30 І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм.
És történt, amikor leült velük, vette a kenyeret, megáldotta és megszegte, és nekik adta.
31 їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
Erre megnyílt a szemük, és felismerték őt, de ő eltűnt előlük.
32 І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
Ekkor ezt mondták egymásnak: „Nem melegedett-e fel szívünk, amikor beszélt hozzánk az úton, és magyarázta nekünk az Írásokat?“
33 І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними,
Még abban az órában útra keltek, és visszatértek Jeruzsálembe, és egybegyűlve találták a tizenegyet és azokat, akik velük voltak.
34 як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові.
Akik ezt mondták: „Valóban feltámadott az Úr, és megjelent Simonnak.“
35 І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
Erre ők is elbeszélték, mi történt az úton, és hogyan ismerték őt fel a kenyér megszegéséről.
36 Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
Miközben erről beszélgettek, Jézus maga megállt közöttük, és ezt mondta nekik: „Békesség néktek!“
37 Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
Rémületükben és félelmükben azt hitték, hogy valami szellemet látnak.
38 І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
Ezt mondta nekik: „Miért rémültetek meg, és miért támad kétség szívetekben?
39 Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
Nézzétek meg kezemet és lábamat, hogy valóban én vagyok. Tapintsatok meg, és lássatok, mert a szellemnek nincs húsa, csontja, s amint látjátok, nekem van!“
40 І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
Ezeket mondva megmutatta nekik kezét és lábát.
41 Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
Amikor pedig még mindig nem hittek örömükben, és csodálkoztak, ezt mondta nekik: „Van-e valami ennivalótok?“
42 Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
Ők pedig adtak neki egy darab sült halat.
43 І взявши, їв перед ними.
Elvette, és előttük megette.
44 Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
Ezután ezt mondta nekik: „Ezek azok a beszédek, amelyeket szóltam nektek, amíg veletek voltam: Be kell teljesedni mindannak, amik megírattak énfelőlem Mózes törvényében, a prófétáknál és a zsoltárokban.“
45 Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
Akkor megnyitotta értelmüket, hogy megértsék az Írásokat.
46 і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
És ezt mondta nekik: „Így van megírva, így kellett szenvedni a Krisztusnak, és feltámadni a halálból harmadnapon.
47 і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
És hirdetni kell az ő nevében a megtérést és a bűnbocsánatot minden népnek, Jeruzsálemtől elkezdve.
48 Ви ж сьвідки сього.
Ti vagytok ennek tanúi.
49 І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
És íme, én elküldöm nektek, akit Atyám ígért, ti pedig maradjatok Jeruzsálem városában, míg fel nem ruháztattok mennyei erővel.“
50 І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
Ezután kivezette őket Betániáig, és felemelte kezét, és megáldotta őket.
51 І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
És történt, hogy miközben áldotta őket, elszakadt tőlük, és felvitetett a mennybe.
52 Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
Ők pedig imádták őt, és visszatértek nagy örömmel Jeruzsálembe.
53 і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
És mindenkor a templomban voltak, dicsérve és áldva Istent. Ámen.
