< Від Луки 2 >
1 Стало ся ж тими днями, вийшло повелїннє від кесаря Августа переписати всю вселенну.
2 Ся перепись була перва за правлення Киринея в Сириї.
3 Ійшли всі записуватись, кожен у свій город.
4 Пійшов же й Йосиф із Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветь ся Витлеєм: (був бо він з дому й роду Давидового)
5 вписатись із Мариєю, зарученою йому жінкою, що була тяжка.
6 Стало ж ся, як були вони там, сповнились днї родити їй.
7 І вродма Сина свого перворідня, і сповила Його, й положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинницї.
8 І були пастухи в сторонї тій, що ночлїгували та стерегли сторожею в ночі отари своєї.
9 І ось ангел Господень став коло них, і слава Господня осияла їх; і полякались страхом великим.
10 І рече їм ангел: Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всім людям.
11 Бо народивсь вам сьогодні Спас, що єсть Христос Господь, у городі Давидовому.
12 І се вам ознака: Знайдете дитинку сповиту, лежачу в яслах.
13 І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи:
14 Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє.
15 І сталось, як пійшли від них на небо ангели, пастухи казали один до одного: Ходїмо ж аж у Витлеєм, та побачимо слово се, що сталось, що Господь обявив нам.
16 І пійшли з поспіхом, та й знайшли Марию і Йосифа, й дитинку лежачу в яслах.
17 І побачивши, обявили слово, сказане їм про хлопятко се.
18 І всї, слухаючи, дивувались тим, що розказували пастухи перед ними.
19 Мария ж ховала всї слова сї, роздумуючи в серці своїм.
20 І вернулись пастухи, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як казано до них.
21 І як сповнилось вісїм днів, щоб обрізати хлопятко, наречено Йому імя Ісус, наречене від ангела, перш ніж зачавсь Він в утробі.
22 І, як сповнились дні очищення п по закону Мойсейовому, понесли Його в Єрусалим, поставити перед Господом,
23 як написано в законі Господньому: Що всяке мужеське, відчинивши утробу, сьвяте Господеві звати меть ся;
24 і принесли жертву, по сказаному в законї Господньому: Пару горлиць або двоє голубенят.
25 І ось був чоловік у Єрусалимі на ймя Симеон; і чоловік сей праведний та побожний сподівавсь потіхи Ізраїлеві; й Дух сьвятий був на йому.
26 І було йому сповіщено від Духа сьвятого, що не бачити ме він смерти, перш нїж побачить Христа Господнього.
27 І прийшов він Духом у церкву; й, як принесли батько-мати хлопятко Ісуса, щоб зробити їм, що треба, по звичаю законному для Него,
28 узяв він Його на руки свої, і благословив Бога, і сказав:
29 Нині відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм:
30 бо виділи очі мої спасеннє твоє
31 що приготовив єси перед лицем усіх людей,
32 сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля.
33 І дивувавсь Йосиф і мати Його тим, що сказано про Него.
34 І благословив їх Симеон, і рече до Мариї, матери Його: Ось Сей лежить на паданнє і вставаннє многих в Ізраїлі і на ознаку, проти котрої говорити муть,
35 (і тобі самій перейде душу меч, ) щоб відкрились многих сердець думки.
36 І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асирового; ся зістарілась у днях многих, живши з чоловіком сім років од дівування свого;
37 і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день.
38 І вона тієї ж години прийшовши, оддала хвалу Господеві, й говорила про Него всім, що сподївали ся збавлення в Єрусалимі.
39 І, як скінчили все по закону Господньому, вернулись у Галилею, у город свій Назарет.
40 Хлопятко ж росло й міцніло духом, сповняючись премудростю; і благодать Божа була на Ньому; ,
41 І ходили батько-мати Його щороку в Єрусалим у сьвято пасхи.
42 І як було Йому дванайцять років, пійшли вони в Єрусалим сьвятковим звичаєм,
43 і, сповнивши дні, як вертались, зостав ся хлопчик Ісус у Єрусалимі, й не знав Йосиф і мати Його,
44 а думаючи, що Він між товариством, увійшли на день ходи; й шукали Його між родиною та знакомими.
45 І, не знайшовши Його, вернулись у Єрусалим, шукаючи Його.
46 І сталось, через три дні знайшли Його в церкві, сидячого серед учителїв, і слухаючого їх, і питаючого.
47 Дивували ся ж усї, хто, слухав Його, розумом і відповідями Його.
48 І, побачивши Його, здивувались вони, й сказала мати Його до Него: Дитино, що се зробив єси з нами? ось батько Твій і я, болїючи, шукали Тебе.
49 І рече Він до них: Чого ж шукали мене? хиба ж не знали, що в тому, що єсть Отця мого, треба бути мені?
50 Та й вони не зрозуміли слова, що промовив їм,
51 І пійшов з ними, й прийшов у Назарет, і був слухняний їм; і мати Його ховала всі слова тиї в серці своїм.
52 І виростав Ісус премудростю й станом, у ласцї в Бога і в людей.
