Від Луки 14
1 І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.
Одного разу в Суботу Він прийшов пообідати в дім одного з фарисейських старшин. Вони уважно слідкували за Ним.
2 І ось один чоловік у водянці (у водяній пухлинї) був перед Ним.
І ось перед Ним був чоловік, який хворів на водянку.
3 І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?
Ісус запитав учителів Закону та фарисеїв: ―Чи дозволено зцілювати в Суботу?
4 Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.
Але вони мовчали. Тоді [Ісус], доторкнувшись до чоловіка, зцілив його та відпустив.
5 І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?
До них же промовив: ―Якщо в когось із вас син або віл впаде в колодязь, хіба ви не витягнете його навіть у день Суботній?
6 І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.
Вони не змогли Йому нічого на це відповісти.
7 Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:
Помітивши, як запрошені обирають собі перші місця, Ісус розповів їм притчу:
8 Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сідай на первому місці, щоб часом поважнїший тебе не був запрошений від него,
«Коли хтось запросить тебе на весілля, не сідай на почесне місце, щоб не сталося так, що серед запрошених буде хтось поважніший за тебе.
9 і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.
Тоді прийде той, хто запросив тебе, та скаже: „Поступися місцем іншому“. І тоді доведеться тобі із соромом зайняти останнє місце.
10 Нї, коди ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місці, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.
Натомість коли будеш запрошений, прийди та сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав: „Друже, пересядь на краще місце!“Тоді буде тобі честь перед усіма запрошеними.
11 Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.
Бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений».
12 Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.
Потім промовив до того, хто запросив Його: «Коли ти влаштовуєш обід або вечерю, не запрошуй своїх друзів, ні своїх братів, ні своїх родичів, ані багатих сусідів, щоби й вони не запросили тебе, і ти не одержав взаємної відплати.
13 Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;
Але коли влаштовуєш вечерю, запрошуй бідних, покалічених, кульгавих та сліпих.
14 то будеш блажен бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі увоскресенню праведних.
І блаженний будеш, бо вони не мають, чим відплатити тобі, а твоя винагорода буде при воскресінні праведних».
15 Почувши ж се один з сидячихз Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.
Почувши це, один із тих, що обідав разом із Ним, промовив: ―Блаженний той, хто буде їсти хліб у Царстві Божому.
16 Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;
Ісус у відповідь сказав: ―Один чоловік приготував велику вечерю й запросив багатьох.
17 і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.
Коли прийшов час, він надіслав свого раба сказати запрошеним: «Приходьте, бо все вже готове».
18 І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу шити та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.
Але всі, один за одним, почали відмовлятися. Перший сказав: «Я придбав поле, і мені треба піти й оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!»
19 А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прощу тебе, вибач мені.
Другий сказав: «Я придбав п’ять пар волів та йду випробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!»
20 А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.
Третій сказав: «Я щойно одружився й тому не можу прийти!»
21 І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнівившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.
Раб повернувся й про все доповів господареві. Тоді розлютився господар і сказав своєму рабу: «Іди швидко на вулиці й провулки міста та приведи сюди бідних, покалічених, сліпих та кульгавих».
22 І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще в місце.
І відповів раб: «Господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місця».
23 І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та силуй увійти, щоб повна була господа моя.
Тоді господар сказав рабу: «Вийди на дороги й стежки та переконай усіх, кого зустрінеш, прийти, щоб дім мій наповнився.
24 Глаголю бо вам, що ніхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.
Кажу вам: ніхто з тих, кого було запрошено, не їстиме на моїй вечері».
25 Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:
Разом з Ісусом ішло багато людей, та Він, обернувшись, промовив до них:
26 Коли хто приходить до мене й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й діти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.
«Якщо хтось приходить до Мене й не зненавидить свого батька та матері, дружини, дітей, братів та сестер, і навіть свого життя, не може бути Моїм учнем.
27 І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.
Хто не несе хреста свого й не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учнем.
28 Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?
Бо хто з вас, бажаючи збудувати вежу, спочатку не сяде та не порахує всіх витрат, чи має він чим закінчити.
29 щоб часом, як положить він основину, та, не спроможеть ся скінчити, всі, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:
Щоб, коли покладе основу та не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього,
30 Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.
кажучи: „Цей чоловік почав будувати, але не зміг закінчити!“
31 Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.
Або який цар, збираючись на війну проти іншого царя, не сяде та не роздумає, чи зможе з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами?
32 Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.
Якщо ні, то поки той ще далеко, надішле послів до нього просити про мир.
33 Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути,
Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути Моїм учнем.
34 Добро сіль; коли ж сіль вітріє, то чим приправити?
Сіль – добра річ, але якщо й сіль втратить солоність, то чим повернути її смак?
35 Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.
Вона вже не придатна ні для землі, ні для добрива, її викидають геть. Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!»
