Від Луки 14
1 І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.
And it occurred, that, as he entered the house of one of the chief Pharisees to eat bread, on the sabbath day, they watched him.
2 І ось один чоловік у водянці (у водяній пухлинї) був перед Ним.
And lo, a dropsical man was before him.
3 І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?
And Jews answered, and said to the Scribes and Pharisees: Is it lawful to heal on the sabbath?
4 Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.
And they were silent. And he took him, and healed him, and dismissed him.
5 І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?
And he said to them: Which of you, if his son or his ox fall into a pit on the sabbath day, doth not immediately lift and draw him out?
6 І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.
And they could give him no answer to that.
7 Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:
And he spoke a similitude to the guests that were present, as he noticed how they chose places on the highest couches.
8 Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сідай на первому місці, щоб часом поважнїший тебе не був запрошений від него,
When thou art invited by any one to a house of feasting, go not and recline on the highest couch; lest there should be invited there, one more honorable than thou;
9 і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.
and he that invited both him and thee come and say to thee, Give place to this man; and thou be ashamed, when thou risest, and takest a lower couch.
10 Нї, коди ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місці, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.
But when thou art invited, go and recline on the lowest couch; that when he who invited thee come, he may say to thee: My friend, come up higher and recline. And thou wilt have honor, before all that recline with thee.
11 Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.
For, every one that exalteth himself, will be humbled: and every one that humbleth himself, will be exalted.
12 Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.
And he said to him that invited him: When thou makest a dinner or a supper, invite not thy friends, nor thy brothers, nor thy relatives, nor thy rich neighbors; lest they also invite thee, and thou have this recompense.
13 Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;
But when thou makest a feast, invite the poor, the maimed, the lame, the blind.
14 то будеш блажен бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі увоскресенню праведних.
And thou wilt be blessed. For they cannot recompense thee; but thy recompense will be at the resurrection of the just.
15 Почувши ж се один з сидячихз Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.
And when one of those reclining heard these things, he said to him: Blessed is he that shall eat bread in the kingdom of God.
16 Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;
Jesus said to him: A certain man made a great supper, and invited many.
17 і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.
And at the time for supper, he sent his servant to say to those invited: Lo, every thing is ready for you; come.
18 І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу шити та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.
And they all to a man, began to excuse themselves. The first said to him: I have bought a field, and am constrained to go out and see it. I pray thee, allow me to be excused.
19 А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прощу тебе, вибач мені.
Another said: I have bought five yoke of oxen, and I go to inspect them. I pray thee, allow me to be excused.
20 А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.
Another said: I have married a wife, and on this account I cannot come.
21 І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнівившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.
And the servant came, and told his lord these things. Then the lord of the house was angry: and he said to his servant, Go out quickly into the market-places and streets of the city, and bring in hither the poor, and the diseased, and the lame, and the blind.
22 І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще в місце.
And the servant said: My lord, it is done as thou commandedst; and still there is room.
23 І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та силуй увійти, щоб повна була господа моя.
And the lord said to his servant: Go out to the by-paths, and among the hedges, and constrain them to come in; that my house may be filled.
24 Глаголю бо вам, що ніхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.
For I declare to you, that not one of those men that were invited, shall taste of my supper.
25 Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:
And when great multitudes were travelling with him, he turned himself, and said to them:
26 Коли хто приходить до мене й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й діти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.
He that cometh to me, and hateth not his father and his mother, and his brothers and his sisters, and his wife and his children, and his own life also, cannot become a disciple to me.
27 І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.
And he that doth not take up his cross and come after me, cannot become a disciple to me.
28 Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?
For, which of you, wishing to build a tower, doth not first sit down and compute the expense, whether he have the means to complete it?
29 щоб часом, як положить він основину, та, не спроможеть ся скінчити, всі, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:
lest, when he hath laid the foundation, and is unable to finish, all that see it begin to deride him;
30 Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.
and say: This man began to build, and was unable to finish.
31 Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.
Or what king, that is going to contend in battle with his neighbor king, doth not first consider, whether he is able, with ten thousand, to meet him that is coming against him with twenty thousand?
32 Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.
and if not; while he is yet far from him, he sendeth envoys, and sueth for peace.
33 Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути,
So every one of you who doth not give up all his possessions, cannot be my disciple.
34 Добро сіль; коли ж сіль вітріє, то чим приправити?
Salt is a good thing: but if the salt itself hath become insipid, wherewith shall it be salted?
35 Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.
It is fit for neither the earth, nor the dunghill. They cast it away. He that hath ears to hear, let him hear.
