Від Луки 11
1 І сталось, як Він молив ся на одному місці, і як перестав, сказав один з учеників до Него: Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчив учеників своїх.
One day Jesus was at a certain place praying, and, when he had finished, one of his disciples said to him: “Master, teach us to pray, as John taught his disciples.”
2 Рече ж їм: Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що на небесах! Нехай святить ся імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землї.
“When you pray,” Jesus answered, “say — ‘Father, May thy name be held holy, thy Kingdom come.
3 Хлїб наш щоденний дай нам сьогодні.
Give us each day the bread that we shall need;
4 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо кожному довжникові нашому; й не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого.
and forgive us our sins, for we ourselves forgive every one who wrongs us; and take us not into temptation.’”
5 І рече до них: Хто з вас мати ме приятеля, і прийде до него о півночі, і скаже йому: Друже, позич менї три хліби,
Jesus also said to them: “Suppose that one of you who has a friend were to go to him in the middle of the night and say ‘Friend, lend me three loaves,
6 бо приятель мій прийшов до мене з дороги, й не маю що поставити перед ним;
for a friend of mine has arrived at my house after a journey, and I have nothing to offer him;’
7 а той із середини, озвавшись, скаже: Не турбуй мене; вже двері зачинені, і діти мої зо мною в постелї; не можу, вставши, дати тобі:
And suppose that the other should answer from inside ‘Do not trouble me; the door is already fastened, and my children and I are in bed; I cannot get up and give you anything’;
8 глаголю вам: Хоч і не дасть йому, вставши, що він йому друг, та задля докучання його, вставши, дасть йому, скільки йому треба.
I tell you that, even though he will not get up and give him anything because he is a friend, yet because of his persistence he will rouse himself and give him what he wants.
9 І я вам глаголю: Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й одчинить ся вам.
And so I say to you — Ask, and your prayer shall be granted: search, and you shall find; knock, and the door shall be opened to you.
10 Кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукав, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють.
For he that asks receives, he that searches finds, and to him that knocks the door shall be opened.
11 У которого ж з вас, батьків, просити ме син хліба, чи каменя подасть йому? а як риби, чи замість риби гадюку подасть йому?
What father among you, if his son asks him for a fish, will give him a snake instead,
12 Або коли просити ме яйця, чи подасть йому скорпиона?
or, if he asks for an egg, will give him a scorpion?
13 Коли ж ви, лихими бувши, знаєте добрі дари давати дїтям вашим, яв же більш Отець із неба, не дасть Духа сьвятого тим, що просять у Него?
If you, then, naturally wicked though you are, know how to give good gifts to your children, how much more will the Father in Heaven give the Holy Spirit to those that ask him!”
14 І вигнав біса, а той був нїмий. Стало ся ж, як диявол вийшов, промовив нїмий; і дивувавсь народ.
Once Jesus was driving out a dumb demon, and, when the demon had gone out, the dumb man spoke. The people were amazed at this;
15 Деякі ж з них казали: Вельзевулом, князем бісовським, виганяв біси.
but some of them said: “He drives out demons by the help of Baal-zebub, the chief of the demons”;
16 Другі ж, спокушуючи Його, ознаки від Него шукали з неба.
while others, to test him, asked him for some sign from the heavens.
17 Він же, знаючи думки їх, рече їм: Кожне царство, проти себе розділившись, пустіє; і господа - проти господи, падає.
Jesus himself, however, was aware of what they were thinking, and said to them: “Any kingdom wholly divided against itself becomes a desolation; and a divided house falls.
18 Коли ж і сатана проти себе роздїлить ся, яв устоїть царство його? Бо кажете, що Ведьзевулом виганяю біси.
So, too, if Satan is wholly divided against himself, how can his kingdom last? Yet you say that I drive out demons by the help of Baal-zebub.
19 Коли ж я Вельзевулом виганяю біси, то сини ваші ким виганяють їх? Тим суддями вашими вони будуть.
But, if it is by Baal-zebub’s help that I drive out demons, by whose help is it that your own sons drive them out? Therefore they shall themselves be your judges.
20 Коли ж пальцем Божим виганяю біси, то конче пристигло до вас царство Боже.
But, if it is by the hand of God that I drive out demons, then the Kingdom of God must already be upon you.
21 Коли ж сильний, в'оружившись, стереже свого двору, то в спокою добро його.
When a strong man is keeping guard, fully armed, over his own mansion, his property is in safety;
22 Коли ж сильнїщий над него, прийшовши, подужав його, то всю зброю його бере, що на неї вповав, та й роздав здобич його.
but, when one still stronger has attacked and overpowered him, he takes away all the weapons on which the other had relied, and divides his spoil.
23 Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, розсипає.
He who is not with me is against me, and he who does not help me to gather is scattering.
24 Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукав по безвіддях, шукаючи впокою, і, не знайшовши, каже: Вернусь до домівки моєї, звідкіля вийшов.
No sooner does a foul spirit leave a man, than it passes through places where there is no water, in search of rest; and finding none, it says ‘I will go back to the home which I left’;
25 І прийшовши знайде її виметену й прибрану.
but, on coming there, it finds it unoccupied, swept, and put in order.
26 Тоді йде та бере сім инших духів, злїщих над себе; і, ввійшовши, домують там; і буде останнє чоловіка того гірше першого.
Then it goes and brings with it seven other spirits more wicked than itself, and they go in, and make their home there; and the last state of that man proves to be worse than the first.”
27 Стало ся ж, як промовляв Він се, піднявши одна жінка зміж народу голос, каже Йому: Блаженна утроба, що носила Тебе, й соски, що ссав єси.
As Jesus was saying this, a woman in the crowd, raising her voice, exclaimed: “Happy was the mother who bore you and nursed you!”
28 Він же рече: Блаженні ж і ті, що слухають слово Боже, та й хоронять його.
But Jesus replied: “Rather, happy are those who listen to God’s Message and keep it.”
29 Як же народ громадив ся, почав глаголати: Кодло се лукаве; воно ознаки шукає, і не дасть ся ознака йому, тільки ознака Йони пророка.
As the crowds increased, Jesus began to speak: “This generation is a wicked generation. It is asking a sign, but no sign shall be given it except the sign of Jonah.
30 Бо, як Йона був ознакою Ниневянам, так буде й Син чоловічий кодлу сьому:
For, as Jonah became a sign to the people of Nineveh, so shall the Son of Man be to this generation.
31 Цариця полуденна встане на суд із чоловіками кодла сього, та й осудить їх: бо прийшла вона з краю землі послухати премудростї Соломонової; а ось більший Соломона тут,
At the Judgment the Queen of the South will rise up with the men of this generation, and will condemn them, because she came from the very ends of the earth to listen to the wisdom of Solomon; and here is more than a Solomon!
32 Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його; бо покаялись по проповіді Йониній; а ось більший Йони тут.
At the Judgment the men of Nineveh will stand up with this generation, and will condemn it, because they repented at Jonah’s proclamation; and here is more than a Jonah!
33 Ніхто ж, засьвітивши сьвічку, на потайному не ставить, нї під посудину, а на сьвічнику, щоб хто входить, сьвітло бачив.
No one sets light to a lamp, and then puts it in the cellar or under the corn-measure, but he puts it on the lamp-stand, so that any one who comes in may see the light.
34 Сьвітло тїлу око; коли ж оце тїіо твоє ясне буде, то й все тїло твоє сьвітле: коли ж лихе буде, то й тїло твоє темне.
The lamp of the body is your eye. When your eye is unclouded, your whole body, also, is lit up; but, as soon as your eye is diseased, your body, also, is darkened.
35 Гледи ж оце, щоб сьвітло, що в тобі, не була темрява.
Take care, therefore, that the inner Light is not darkness.
36 Коли ж тїло твоє все сьвітле, не маючи ніякої частини темної, то буде сьвітле все, як би сьвічка сяєвом просьвічувала тебе.
If, then, your whole body is lit up, and no corner of it darkened, the whole will be lit up, just as when a lamp gives you light by its brilliance.”
37 Як же Він промовляв, просив Його Фарисей один, щоб обідав у него; ввійшовши ж, сів за столом.
As Jesus finished speaking, a Pharisee asked him to breakfast with him, and Jesus went in and took his place at table.
38 Фарисей же, побачивши, здивував ся, що перше не обмив ся перед обідом.
The Pharisee noticed, to his astonishment, that Jesus omitted the ceremonial washing before breakfast.
39 Рече ж Господь до него: Тепер ви, Фарисеї, верх чаші і блюда очищаєте; середина ж ваша повна здирства та лукавства.
But the Master said to him: “You Pharisees do, it is true, clean the outside of the cup and of the plate, but inside you yourselves are filled with greed and wickedness.
40 Безумні! хиба, хто зробив верх, і середини не зробив.
Fools! did not the maker of the outside make the inside too?
41 Тільки давайте милостиню з того, що є, і ось усе чисте вам буде.
Only give away what is in them in charity, and at once you have the whole clean.
42 Та горе вам, Фарисеї! бо даєте десятину з мяти, рути і всякого зїлля, а минаєте суд і любов Божу. Се повинні були чинити, та й того не залишати.
But alas for you Pharisees! You pay tithes on mint, rue, and herbs of all kinds, and pass over justice and love to God. These last you ought to have put into practice without neglecting the first.
43 Горе вам, Фарисеї! бо любите перві сїдалища по школах і витання на торгах.
Alas for you Pharisees! You delight to have the front seat in the Synagogues, and to be greeted in the markets with respect.
44 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! бо ви мов гроби, що їх невидко, й люде, ходячи поверх них, не знають.
Alas for you! You are like unsuspected graves, over which men walk unawares.”
45 Озвав ся ж один з законників, і каже Йому: Учителю, так говорячи, ти й вас обижаєш.
Here one of the Students of the Law interrupted him by saying: “Teacher, when you say this, you are insulting us also.”
46 Він же рече: І вам, законникам, горе! що накдадуете людям тягарі котрі важко носити, а самі одним пальцем вашим не приторкнетесь до тягарів.
But Jesus went on: “Alas for you, too, you Students of the Law! You load men with loads that are too heavy to carry, but do not, yourselves, touch them with one of your fingers.
47 Горе вам! що будуєте гроби пророкам, батьки ж ваші повбивали їх.
Alas for you! You build the monuments of the Prophets whom your ancestors killed.
48 Правдиво ви сьвідкуєте, і любі вам учинки батьків ваших; бо се вони повбивали їх, ви ж будуєте їм гроби.
You are actually witnesses to your ancestors’ acts and show your approval of them, because, while they killed the Prophets, you build tombs for them.
49 Тим і премудрість Божа глаголе: Пішлю до них пророків та апостолів, і инших з них вони вбивати муть та гонити муть,
That is why the Wisdom of God said — “I will send to them Prophets and Apostles,
50 щоб відомстити за кров усїх пророків, пролиту від основання сьвіта кодлу сьому,
some of whom they will persecute and kill, in order that the ‘blood’ of all the prophets ‘that has been spilt’ since the creation of the world may be exacted from this generation —
51 від крові Авєля аж до крові Захарії, що поліг між жертївнею й храмом. Так, глаголю вам, відомстить ся, кодлу сьому.
From the blood of Abel down to the blood of Zechariah, who was slain between the altar and the House of God.” Yes, I tell you, it will be exacted from this generation.
52 Горе вам, законники! що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли, й тим, що входять, заборонили.
Alas for you Students of the Law! You have taken away the key of the door of Knowledge. You have not gone in yourselves and you have hindered those who try to go in.”
53 Як же промовляв Він се до них, стали письменники та Фарисеї вельми наступати на Него, й допитуватись у Него про многі речі,
When Jesus left the house, the Teachers of the Law and the Pharisees began to press him hard and question him closely upon many subjects,
54 чигаючи на Него й шукаючи вхопити що з уст Його, щоб обвинувати Його.
laying traps for him, so as to seize upon anything that he might say.
