Від Луки 11
1 І сталось, як Він молив ся на одному місці, і як перестав, сказав один з учеників до Него: Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчив учеників своїх.
And it came to pass, in His being in a certain place praying, as He ceased, a certain one of His disciples said to Him, “Lord, teach us to pray, as also John taught his disciples.”
2 Рече ж їм: Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що на небесах! Нехай святить ся імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землї.
And He said to them, “When you may pray, say: Our Father who is in the heavens, hallowed be Your Name; Your kingdom come, Your will come to pass, as in Heaven also on earth;
3 Хлїб наш щоденний дай нам сьогодні.
be giving us daily our appointed bread;
4 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо кожному довжникові нашому; й не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого.
and forgive us our sins, for we also ourselves forgive everyone indebted to us; and may You not bring us into temptation, but deliver us from the evil [one].”
5 І рече до них: Хто з вас мати ме приятеля, і прийде до него о півночі, і скаже йому: Друже, позич менї три хліби,
And He said to them, “Who of you will have a friend, and will go on to him at midnight, and may say to him, Friend, lend me three loaves,
6 бо приятель мій прийшов до мене з дороги, й не маю що поставити перед ним;
seeing a friend of mine came out of the way to me, and I have not what I will set before him,
7 а той із середини, озвавшись, скаже: Не турбуй мене; вже двері зачинені, і діти мої зо мною в постелї; не можу, вставши, дати тобі:
and he from within answering may say, Do not give me trouble, the door has already been shut, and my children are with me in the bed, I am not able, having risen, to give to you.
8 глаголю вам: Хоч і не дасть йому, вставши, що він йому друг, та задля докучання його, вставши, дасть йому, скільки йому треба.
I say to you, even if he will not give to him, having risen, because of his being his friend, yet because of his persistence, having risen, he will give him as many as he needs;
9 І я вам глаголю: Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й одчинить ся вам.
and I say to you, ask, and it will be given to you; seek, and you will find; knock, and it will be opened to you;
10 Кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукав, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють.
for everyone who is asking receives; and he who is seeking finds; and to him who is knocking it will be opened.
11 У которого ж з вас, батьків, просити ме син хліба, чи каменя подасть йому? а як риби, чи замість риби гадюку подасть йому?
And of which of you—the father—[if] the son will ask [for] a loaf, will present to him a stone? And [if] a fish, instead of a fish, will present to him a serpent?
12 Або коли просити ме яйця, чи подасть йому скорпиона?
And [if] he may ask [for] an egg, will present to him a scorpion?
13 Коли ж ви, лихими бувши, знаєте добрі дари давати дїтям вашим, яв же більш Отець із неба, не дасть Духа сьвятого тим, що просять у Него?
If, then, you, being evil, have known to be giving good gifts to your children, how much more will the Father who is from Heaven give the Holy Spirit to those asking Him!”
14 І вигнав біса, а той був нїмий. Стало ся ж, як диявол вийшов, промовив нїмий; і дивувавсь народ.
And He was casting forth a demon, and it was mute, and it came to pass, the demon having gone forth, the mute man spoke, and the multitudes wondered,
15 Деякі ж з них казали: Вельзевулом, князем бісовським, виганяв біси.
and certain of them said, “By Beelzebul, ruler of the demons, He casts forth the demons”;
16 Другі ж, спокушуючи Його, ознаки від Него шукали з неба.
and others, tempting, were asking [for] a sign out of Heaven from Him.
17 Він же, знаючи думки їх, рече їм: Кожне царство, проти себе розділившись, пустіє; і господа - проти господи, падає.
And He, knowing their thoughts, said to them, “Every kingdom having been divided against itself is desolated; and house against house falls;
18 Коли ж і сатана проти себе роздїлить ся, яв устоїть царство його? Бо кажете, що Ведьзевулом виганяю біси.
and if Satan was also divided against himself, how will his kingdom be made to stand? For you say by Beelzebul is My casting forth the demons,
19 Коли ж я Вельзевулом виганяю біси, то сини ваші ким виганяють їх? Тим суддями вашими вони будуть.
but if I, by Beelzebul, cast forth the demons—your sons, by whom do they cast forth? Because of this they will be your judges;
20 Коли ж пальцем Божим виганяю біси, то конче пристигло до вас царство Боже.
but if by the finger of God I cast forth the demons, then the Kingdom of God came unaware on you.
21 Коли ж сильний, в'оружившись, стереже свого двору, то в спокою добро його.
When the strong man may keep his hall armed, his goods are in peace;
22 Коли ж сильнїщий над него, прийшовши, подужав його, то всю зброю його бере, що на неї вповав, та й роздав здобич його.
but when the stronger than he, having come on [him], may overcome him, he takes away his whole armor in which he had trusted, and he distributes his spoils;
23 Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, розсипає.
he who is not with Me is against Me, and he who is not gathering with Me scatters.
24 Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукав по безвіддях, шукаючи впокою, і, не знайшовши, каже: Вернусь до домівки моєї, звідкіля вийшов.
When the unclean spirit may go forth from the man, it walks through waterless places seeking rest, and not finding, it says, I will return to my house from where I came forth;
25 І прийшовши знайде її виметену й прибрану.
and having come, it finds [it] swept and adorned;
26 Тоді йде та бере сім инших духів, злїщих над себе; і, ввійшовши, домують там; і буде останнє чоловіка того гірше першого.
then it goes, and takes to it seven other spirits more evil than itself, and having entered, they dwell there, and the last of that man becomes worse than the first.”
27 Стало ся ж, як промовляв Він се, піднявши одна жінка зміж народу голос, каже Йому: Блаженна утроба, що носила Тебе, й соски, що ссав єси.
And it came to pass, in His saying these things, a certain woman having lifted up the voice out of the multitude, said to Him, “Blessed the womb that carried You, and the breasts that You sucked!”
28 Він же рече: Блаженні ж і ті, що слухають слово Боже, та й хоронять його.
And He said, “Indeed, rather, blessed those hearing the word of God, and keeping [it]!”
29 Як же народ громадив ся, почав глаголати: Кодло се лукаве; воно ознаки шукає, і не дасть ся ознака йому, тільки ознака Йони пророка.
And the multitudes crowding together on Him, He began to say, “This generation is evil, it seeks after a sign, and a sign will not be given to it, except the sign of Jonah the prophet,
30 Бо, як Йона був ознакою Ниневянам, так буде й Син чоловічий кодлу сьому:
for as Jonah became a sign to the Ninevites, so also will the Son of Man be to this generation.
31 Цариця полуденна встане на суд із чоловіками кодла сього, та й осудить їх: бо прийшла вона з краю землі послухати премудростї Соломонової; а ось більший Соломона тут,
A queen of the south will rise up in the judgment with the men of this generation, and will condemn them, because she came from the ends of the earth to hear the wisdom of Solomon; and behold, [One] greater than Solomon [is] here!
32 Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його; бо покаялись по проповіді Йониній; а ось більший Йони тут.
Men of Nineveh will stand up in the judgment with this generation, and will condemn it, because they converted at the proclamation of Jonah; and behold, [One] greater than Jonah [is] here!
33 Ніхто ж, засьвітивши сьвічку, на потайному не ставить, нї під посудину, а на сьвічнику, щоб хто входить, сьвітло бачив.
And no one having lighted a lamp, puts [it] in a secret place, nor under the measure, but on the lampstand, that those coming in may behold the light.
34 Сьвітло тїлу око; коли ж оце тїіо твоє ясне буде, то й все тїло твоє сьвітле: коли ж лихе буде, то й тїло твоє темне.
The lamp of the body is the eye, when then your eye may be simple, your whole body is also lightened; and when it may be evil, your body is also darkened;
35 Гледи ж оце, щоб сьвітло, що в тобі, не була темрява.
take heed, then, lest the light that [is] in you is darkness;
36 Коли ж тїло твоє все сьвітле, не маючи ніякої частини темної, то буде сьвітле все, як би сьвічка сяєвом просьвічувала тебе.
if then your whole body is lightened, not having any part darkened, the whole will be lightened, as when the lamp by the brightness may give you light.”
37 Як же Він промовляв, просив Його Фарисей один, щоб обідав у него; ввійшовши ж, сів за столом.
And in [His] speaking, a certain Pharisee was asking Him that He might dine with him, and having gone in, He reclined,
38 Фарисей же, побачивши, здивував ся, що перше не обмив ся перед обідом.
and the Pharisee having seen, wondered that He did not first immerse Himself before the early meal.
39 Рече ж Господь до него: Тепер ви, Фарисеї, верх чаші і блюда очищаєте; середина ж ваша повна здирства та лукавства.
And the LORD said to him, “Now you, the Pharisees, make the outside of the cup and of the plate clean, but your inward part is full of robbery and wickedness.
40 Безумні! хиба, хто зробив верх, і середини не зробив.
Unthinking [ones]! Did He who made the outside not also make the inside?
41 Тільки давайте милостиню з того, що є, і ось усе чисте вам буде.
But what you have given [as] alms, and behold, all things are clean to you.
42 Та горе вам, Фарисеї! бо даєте десятину з мяти, рути і всякого зїлля, а минаєте суд і любов Божу. Се повинні були чинити, та й того не залишати.
But woe to you, the Pharisees, because you tithe the mint, and the rue, and every herb, and you pass by the judgment and the love of God; these things [you] should do, and those not to be neglecting.
43 Горе вам, Фарисеї! бо любите перві сїдалища по школах і витання на торгах.
Woe to you, the Pharisees, because you love the first seats in the synagogues and the salutations in the marketplaces.
44 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! бо ви мов гроби, що їх невидко, й люде, ходячи поверх них, не знають.
Woe to you, scribes and Pharisees, hypocrites, because you are as the unseen tombs, and the men walking above have not known.”
45 Озвав ся ж один з законників, і каже Йому: Учителю, так говорячи, ти й вас обижаєш.
And one of the lawyers answering, says to Him, “Teacher, saying these things, You also insult us”;
46 Він же рече: І вам, законникам, горе! що накдадуете людям тягарі котрі важко носити, а самі одним пальцем вашим не приторкнетесь до тягарів.
and He said, “And to you, the lawyers, woe! Because you burden men with burdens [too] grievous to bear, and you yourselves do not touch the burdens with one of your fingers.
47 Горе вам! що будуєте гроби пророкам, батьки ж ваші повбивали їх.
Woe to you, because you build the tombs of the prophets, and your fathers killed them.
48 Правдиво ви сьвідкуєте, і любі вам учинки батьків ваших; бо се вони повбивали їх, ви ж будуєте їм гроби.
Then you testify, and are well pleased with the works of your fathers, because they indeed killed them, and you build their tombs;
49 Тим і премудрість Божа глаголе: Пішлю до них пророків та апостолів, і инших з них вони вбивати муть та гонити муть,
because of this also the wisdom of God said: I will send to them prophets, and apostles, and some of them they will kill and persecute,
50 щоб відомстити за кров усїх пророків, пролиту від основання сьвіта кодлу сьому,
that the blood of all the prophets, that is being poured forth from the foundation of the world, may be required from this generation—
51 від крові Авєля аж до крові Захарії, що поліг між жертївнею й храмом. Так, глаголю вам, відомстить ся, кодлу сьому.
from the blood of Abel to the blood of Zacharias, who perished between the altar and the house; yes, I say to you, it will be required from this generation.
52 Горе вам, законники! що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли, й тим, що входять, заборонили.
Woe to you, the lawyers, because you took away the key of the knowledge; you yourselves did not enter; and you hindered those coming in.”
53 Як же промовляв Він се до них, стали письменники та Фарисеї вельми наступати на Него, й допитуватись у Него про многі речі,
And in His speaking these things to them, the scribes and the Pharisees began fearfully to urge and to press Him to speak about many things,
54 чигаючи на Него й шукаючи вхопити що з уст Його, щоб обвинувати Його.
laying wait for Him, and seeking to catch something out of His mouth, that they might accuse Him.
