Від Луки 10
1 Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.
After this, the Master appointed seventy-two other disciples, and sent them on as his messengers, two and two, in advance, to every town and place that he was himself intending to visit.
2 Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.
“The harvest,” he said, “is abundant, but the laborers are few. Therefore pray to the owner of the harvest to send laborers to gather in his harvest.
3 Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.
Now, go. Remember, I am sending you out as my messengers like lambs among wolves.
4 Не носіть калитки, нї торбини, ні обувя, і нїкого в дорозі не витайте.
Do not take a purse with you, or a bag, or sandals; and do not stop to greet anyone on your journey.
5 У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;
Whatever house you go to stay at, begin by praying for a blessing on it.
6 і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.
Then, if anyone there is deserving of a blessing, your blessing will rest on him; but if not, it will come back on yourselves.
7 У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що в в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.
Remain at that same house, and eat and drink whatever they offer you; for the worker is worth their wages. Do not keep changing from one house to another.
8 І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед, вами,
Whatever town you visit, if the people welcome you, eat what is set before you;
9 і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть ім: Наближилось до вас царство Боже.
cure the sick there, and tell people that the kingdom of God is close at hand.
10 У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:
But, whatever town you go to visit, if the people do not welcome you, go out into its streets and say
11 І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.
‘We wipe off the dust of your town which has clung to Our feet; still, be assured that the kingdom of God is close at Hand.’
12 Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, ніж городові тому.
I tell you that the doom of Sodom will be more bearable on that day than the doom of that town.
13 Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.
Alas for you, Chorazin! Alas for you, Bethsaida! For, if the miracles which have been done in you had been done in Tyre and Sidon, they would have sat in sackcloth and ashes and repented long ago.
14 Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, ніж вам.
Yet the doom of Tyre and Sidon will be more bearable at the judgment than yours.
And you, Capernaum! Will you exalt yourself to heaven? You will be flung down to Hades. (Hadēs g86)
16 Хто слухав вас, мене слухав; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.
Anyone who listens to you is listening to me, and anyone who rejects you is rejecting me; while the person who rejects me is rejecting him who sent me as his messenger.”
17 І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.
When the seventy-two returned, they exclaimed joyfully, “Master, even the demons submit to us when we use your name.”
18 Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.
And Jesus replied, “I have had visions of Satan, fallen, like lightning from the heavens.
19 Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й ніщо вам не шкодити ме.
Remember, I have given you the power to trample on snakes and scorpions, and to meet all the strength of the Enemy. Nothing will ever harm you in any way.
20 Тільки ж бо сим не втішайтесь, що духи вам корять ся; втішайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.
Yet do not rejoice in the fact that the spirits submit to you, but rejoice that your names have been enrolled in heaven.”
21 Того часу зрадїв духом Ісус, і рече; Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недоліткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось, перед Тобою.
At that same time, moved to exultation by the Holy Spirit, Jesus said: “I thank you, Father, Lord of heaven and earth, that, though you have hidden these things from the wise and learned, you have revealed them to the childlike! Yes, Father, I thank you that this has seemed good to you.
22 Усе передане мені від Отця; і нїхто не знав, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.
Everything has been committed to me by my Father; nor does anyone know who the Son is, except the Father, or who the Father is, except the Son and those to whom the Son may choose to reveal him.”
23 І, обернувшись до учеників на самоті, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:
Then, turning to his disciples, Jesus said to them alone, “Blessed are the eyes that see what you are seeing;
24 глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотіли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.
for, I tell you, many prophets and kings wished for the sight of the things which you are seeing, yet never heard them.”
25 І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічне насліджу? (aiōnios g166)
Just then a student of the Law came forward to test Jesus further. “Teacher,” he said, “what must I do if I am to gain eternal life?” (aiōnios g166)
26 Він же рече до него: В законі що написано? як читаєш?
“What is said in the Law?” answered Jesus. “What do you read there?”
27 Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.
His reply was – “You must love the Lord your God with all your heart, and with all your soul, and with all your strength, and with all your mind; and your neighbor as you love yourself.”
28 Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.
“You have answered right,” said Jesus, “Do that, and you will live.”
29 Він же, хотївши справдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближній?
But the man, wanting to justify himself, said to Jesus, “And who is my neighbor?”
30 Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один йшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, дійшли, зоставивши півмертвого.
To which Jesus replied, “A man was once going down from Jerusalem to Jericho when he fell into the hands of robbers, who stripped him of everything, and beat him, and went away leaving him half dead.
31 Случаєм ійшов якийсь священик дорогою цією, і, побачивши його, пройшов мимо.
As it chanced, a priest was going down by that road. He saw the man, but passed by on the opposite side.
32 Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.
A Levite, too, did the same; he came up to the spot, but, when he saw the man, passed by on the opposite side.
33 Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,
But a Samaritan, traveling that way, came upon the man, and, when he saw him, he was moved with compassion.
34 і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;
He went to him and bound up his wounds, dressing them with oil and wine, and then put him on his own mule, and brought him to an inn, and took care of him.
35 а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.
The next day he took out two silver coins and gave them to the innkeeper. ‘Take care of him,’ he said, ‘and whatever more you may spend I will myself repay you on my way back.’
36 Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?
Now which, do you think, of these three men,” asked Jesus, “proved himself a neighbor to the man who fell into the robbers’ hands?”
37 Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тоді йому Ісус: Їди й ти чини так.
“The one that took pity on him,” was the answer; at which Jesus said, “Go and do the same yourself.”
38 Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він у в одно село, жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.
As they continued their journey, Jesus came to a village, where a woman named Martha welcomed him to her house.
39 А була в неї сестра, звана Мария, котра, сівши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.
She had a sister called Mary, who seated herself at the Master’s feet, and listened to his teaching;
40 Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.
but Martha was distracted by the many preparations that she was making. So she went up to Jesus and said, “Master, do you approve of my sister’s leaving me to make preparations alone? Tell her to help me.”
41 Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,
“Martha, Martha,” replied the Master, “you are anxious and trouble yourself about many things;
42 одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.
but only a few are necessary, or rather one. Mary has chosen the good part, and it will not be taken away from her.”
