Від Луки 1
1 Яко ж бо многі заходились опоряджувати повість про добре знані нам речі,
Forasmuch as many have taken in hand to set forth in order a declaration of those things which are most surely believed among us,
2 як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
Even as they delivered them to us, who from the beginning were eye-witnesses, and ministers of the word;
3 то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
It seemed good to me also, having had perfect understanding of all things from the very first, to write to thee in order, most excellent Theophilus,
4 щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
That thou mayest know the certainty of those things in which thou hast been instructed.
5 Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
There was in the days of Herod the king of Judea, a certain priest named Zacharias, of the course of Abia: and his wife [was] of the daughters of Aaron, and her name [was] Elisabeth.
6 Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всіх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
And they were both righteous before God, walking in all the commandments and ordinances of the Lord blameless.
7 і не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
And they had no child, because Elisabeth was barren, and they both were far advanced in years.
8 Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
And it came to pass, that, while he executed the priests' office before God in the order of his course,
9 то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
According to the custom of the priests' office, his lot was to burn incense when he went into the temple of the Lord.
10 А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
And the whole multitude of the people were praying without, at the time of incense.
11 Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
And there appeared to him an angel of the Lord, standing on the right side of the altar of incense.
12 І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
And when Zacharias saw [him], he was troubled, and fear fell upon him.
13 Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
But the angel said to him, Fear not, Zacharias: for thy prayer is heard; and thy wife Elisabeth shall bear thee a son, and thou shalt call his name John.
14 І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
And thou shalt have joy and gladness, and many shall rejoice at his birth.
15 Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
For he shall be great in the sight of the Lord, and shall drink neither wine nor strong drink; and he shall be filled with the Holy Spirit, even from his mother's womb.
16 І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
And many of the children of Israel shall he turn to the Lord their God.
17 І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
And he shall go before him in the spirit and power of Elijah, to turn the hearts of the fathers to the children, and the disobedient to the wisdom of the just; to make ready a people prepared for the Lord.
18 І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
And Zacharias said to the angel, By what shall I know this? for I am an old man, and my wife far advanced in years.
19 І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
And the angel answering, said to him, I am Gabriel, who stand in the presence of God; and am sent to speak to thee, and to show thee these glad tidings.
20 І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
And behold, thou shalt be dumb, and not able to speak, until the day that these things shall be performed, because thou believest not my words which shall be fulfilled in their season.
21 І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
And the people waited for Zacharias, and marveled that he tarried so long in the temple.
22 Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
And when he came out, he could not speak to them: and they perceived that he had seen a vision in the temple; for he beckoned to them, and remained speechless.
23 І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
And it came to pass, that as soon as the days of his ministration were accomplished, he departed to his own house.
24 Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи:
And after those days his wife Elisabeth conceived, and secluded herself five months, saying,
25 Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
Thus hath the Lord dealt with me in the days in which he looked on [me], to take away my reproach among men.
26 Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
And in the sixth month, the angel Gabriel was sent from God to a city of Galilee, named Nazareth,
27 до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
To a virgin espoused to a man whose name was Joseph, of the house of David; and the virgin's name [was] Mary.
28 І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами.
And the angel came to her, and said, Hail, [thou that art] highly favored, the Lord [is] with thee: blessed [art] thou among women.
29 Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
And when she saw [him], she was troubled at his saying, and cast in her mind what manner of salutation this should be.
30 І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
And the angel said to her, Fear not, Mary: for thou hast found favor with God.
31 І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
And behold, thou shalt conceive in thy womb, and bring forth a son, and shalt call his name JESUS.
32 Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
He will be great, and will be called the Son of the Highest; and the Lord God will give to him the throne of his father David.
And he will reign over the house of Jacob for ever, and of his kingdom there will be no end. (aiōn g165)
34 Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
Then said Mary to the angel, How shall this be, seeing I know not a man?
35 І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
And the angel answered and said to her, The Holy Spirit will come upon thee, and the power of the Highest will overshadow thee: therefore also that holy thing which shall be born of thee shall be called the Son of God.
36 І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною.
And behold, thy cousin Elisabeth, she hath also conceived a son in her old age; and this is the sixth month with her who was called barren:
37 Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
For with God nothing will be impossible.
38 Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
And Mary said, Behold the handmaid of the Lord, be it to me according to thy word. And the angel departed from her.
39 Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
And Mary arose in those days, and went into the hill-country with haste, into a city of Judah,
40 і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
And entered into the house of Zacharias, and saluted Elisabeth.
41 І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
And it came to pass, that when Elisabeth heard the salutation of Mary, the babe leaped in her womb: and Elisabeth was filled with the Holy Spirit.
42 і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
And she spoke with a loud voice, and said, Blessed [art] thou among women, and blessed [is] the fruit of thy womb.
43 І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
And whence [is] this to me, that the mother of my Lord should come to me?
44 Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
For lo, as soon as the voice of thy salutation sounded in my ears, the babe leaped in my womb for joy.
45 І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
And blessed [is] she that believed that there will be a performance of those things which were told her from the Lord.
46 І рече Мария: Величає душа моя Господа,
And Mary said, My soul doth magnify the Lord,
47 і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
And my spirit hath rejoiced in God my Savior.
48 що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
For he hath regarded the low estate of his handmaiden: for behold, from henceforth all generations will call me blessed.
49 бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
For he that is mighty hath done to me great things, and holy [is] his name.
50 І милості Його від роду до роду на боячих ся Його.
And his mercy [is] on them that fear him, from generation to generation.
51 Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх;
He hath shown strength with his arm; he hath scattered the proud in the imagination of their hearts.
52 поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
He hath put down the mighty from [their] seats, and exalted them of low degree.
53 голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
He hath filled the hungry with good things, and the rich he hath sent away empty.
54 прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
He hath sustained his servant Israel, in remembrance of [his] mercy;
As he spoke to our fathers, to Abraham, and to his seed for ever. (aiōn g165)
56 Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
And Mary abode with her about three months, and returned to her own house.
57 Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
Now Elisabeth's full time came that she should be delivered; and she brought forth a son.
58 І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
And her neighbors and her cousins heard that the Lord had shown great mercy upon her; and they rejoiced with her.
59 І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією.
And it came to pass, that on the eighth day they came to circumcise the child; and they called him Zacharias, after the name of his father.
60 І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
And his mother answered and said, Not [so]; but he shall be called John.
61 І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим.
And they said to her, There is none of thy kindred that is called by this name.
62 Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його.
And they made signs to his father, how he would have him called.
63 І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
And he asked for a writing-table, and wrote, saying, His name is John. And they all wondered.
64 Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
And his mouth was opened immediately, and his tongue [loosed], and he spoke, and praised God.
65 І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
And fear came on all that dwelt around them; and all these sayings were noised abroad throughout all the hill-country of Judea.
66 І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
And all they that had heard [them], laid [them] up in their hearts, saying, What manner of child will this be! And the hand of the Lord was with him.
67 І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
And his father Zacharias was filled with the Holy Spirit, and prophesied, saying,
68 Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
Blessed [be] the Lord God of Israel; for he hath visited and redeemed his people.
69 і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
And hath raised up a horn of salvation for us, in the house of his servant David:
As he spoke by the mouth of his holy prophets, who have been since the world began: (aiōn g165)
71 спасеннє од ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших,
That we should be saved from our enemies, and from the hand of all that hate us;
72 щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
To perform the mercy [promised] to our fathers, and to remember his holy covenant:
73 клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
The oath which he swore to our father Abraham,
74 та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
That he would grant to us, that we being delivered out of the hand of our enemies, might serve him without fear,
75 служити Йому в сьвятостї та праведності перед Ним, по всі днї життя нашого.
In holiness and righteousness before him, all the days of our life.
76 А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його;
And thou, child, shalt be called the prophet of the Highest, for thou shalt go before the face of the Lord to prepare his ways;
77 щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
To give knowledge of salvation to his people, by the remission of their sins,
78 по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
Through the tender mercy of our God; by which the day-spring from on high hath visited us,
79 щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертній, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
To give light to them that sit in darkness and [in] the shades of death, to guide our feet into the way of peace.
80 Хлопятко ж росло та міцніло духом, і пробувало в пустині аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.
And the child grew, and became strong in spirit, and was in the deserts till the day of his showing to Israel.
