Від Луки 1
1 Яко ж бо многі заходились опоряджувати повість про добре знані нам речі,
Vážený Teofile! Mnozí přede mnou se snažili pravdivě vylíčit život a dílo Ježíše Krista na základě spolehlivých zpráv jeho žáků a jiných očitých svědků.
2 як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
3 то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
Nyní jsem se tedy rozhodl i já důkladně přezkoumat, utřídit a sepsat veškeré dostupné zprávy. Vznikl tento spisek, který ti věnuji,
4 щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
abys nabyl jistoty, že to, o čem ses již leccos dověděl, je pravda.
5 Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
Začnu tím, co se přihodilo židovskému knězi Zachariášovi, který žil v době vlády judského krále Heroda. Zachariáš byl členem jedné ze čtyřiadvaceti kněžských skupin, jejichž povinností bylo dvakrát do roka, vždy po celý týden, přisluhovat při bohoslužbách v jeruzalémském chrámu. Jeho manželka Alžběta pocházela z kněžského rodu Árónova.
6 Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всіх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
Oba byli upřímně zbožní a řídili se svědomitě všemi Božími příkazy a předpisy.
7 і не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
Byli to již starší lidé a zůstali bezdětní, protože Alžběta byla neplodná.
8 Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
Jednoho dne šel Zachariáš do chrámu, aby tam splnil svoji kněžskou povinnost.
9 то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
Tentokrát byl vylosován, aby vstoupil do svatyně a tam na oltáři pálil kadidlo.
10 А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
Zatím se venku shromáždění lidé modlili, jak bylo v té hodině zvykem.
11 Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
Tu se knězi po pravé straně oltáře ukázala postava.
12 І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
Zachariáš se vyděsil.
13 Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
Boží posel ho však uklidňoval: „Neboj se, Zachariáši! Přišel jsem ti oznámit, že Bůh vyslyšel tvé modlitby. Tvoje manželka porodí syna, kterému dáte jméno Jan (Bůh je milostivý).
14 І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
Přinese ti mnoho radosti a mnozí budou vděčni, že se narodil.
15 Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
Stane se jedním z velkých Božích mužů. Nedotkne se nikdy vína ani opojného nápoje. Duch svatý ho naplní hned od narození.
16 І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
Mnohé z židů přivede zpět k Bohu, jejich skutečnému Pánu.
17 І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
Svou duchovní mocí a horlivostí bude připomínat proroka Elijáše. Smíří otce se syny a vzpurným otevře oči pro pravdu. Jako královský posel připraví lidi na příchod Božího vládce.“
18 І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
Zachariáš namítl: „Jak tomu mohu věřit? Vždyť jsem už starý a moje žena také není mladá.“
19 І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
Anděl ho pokáral: „Já jsem Gabriel a přijímám rozkazy přímo od Boha. On sám mě poslal, abych ti vyřídil tyto radostné zprávy.
20 І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
Protože jsi však neuvěřil, budeš němý, dokud se má slova ve svůj čas nesplní.“
21 І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
Lidé zatím venku čekali na Zachariáše a už jim bylo divné, že tak dlouho nejde.
22 Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
Když se konečně objevil, nemohl promluvit. Posunky jim dal najevo, že měl ve svatyni vidění.
23 І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
Když skončil týden jeho chrámové služby, vrátil se domů.
24 Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи:
Brzy na to Alžběta otěhotněla, ale tajila to před veřejností až do pátého měsíce.
25 Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
Radovala se: „Bůh se nade mnou slitoval a sejmul ze mne pohrdání a neúctu lidí.“
26 Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
Asi půl roku po Zachariášově vidění poslal Bůh anděla Gabriela do galilejského městečka Nazaretu
27 до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
k dívce jménem Marie. Byla snoubenkou Josefa, který pocházel z Davidova královského rodu.
28 І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами.
Anděl ji oslovil: „Blahopřeji ti, Marie, Bůh ze všech žen vyvolil právě tebe k velikému úkolu!“
29 Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
Jeho slova ji znepokojila a nechápala jejich smysl.
30 І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
Posel pokračoval. „Neboj se, Marie. Bůh ti chce nevídaně požehnat.
31 І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
Narodí se ti syn a dáš mu jméno Ježíš (Bůh vysvobozuje).
32 Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
Nebude to obyčejný člověk, ale právem bude nazýván ‚Syn Nejvyššího‘.
Usedne na trůn Davidův a bude nejen vládce Izraele, ale založí království, které nikdy neskončí.“ (aiōn g165)
34 Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
Marie namítla: „Jak se mi může narodit dítě? Vždyť nežiji s mužem!“
35 І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
Anděl jí řekl: „Sám Stvořitel na tobě projeví svou moc. Duch svatý to způsobí, a tak tvé dítě bude svatý Boží Syn. U Boha není nic nemožného.
36 І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною.
Vždyť i tvá příbuzná Alžběta, po celý život neplodná, bude mít nyní ve svém stáří syna. Již za tři měsíce se jí narodí.“
37 Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
38 Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
Marie na to řekla: „Chci přijmout, co mi Bůh ukládá. Ať se tedy stane, jak jsi řekl.“Pak anděl odešel.
39 Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
Brzy nato se Marie vydala do judských hor, do města, kde žil Zachariáš s Alžbětou.
40 і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
Když k nim vešla a pozdravila, pocítila Alžběta, jak se její dítě živě pohnulo. V tu chvíli Alžbětu nadchl Boží Duch
41 І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
42 і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
a zvolala: „Marie, Bůh tě vyvolil mezi všemi ženami a tvůj syn bude veliký dar lidem.
43 І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
Jaká je to pro mne čest, že mne navštívila matka mého Pána!
44 Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
Sotva jsem zaslechla tvůj pozdrav, děťátko ve mně radostí poskočilo.
45 І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
Jak je dobře, že jsi uvěřila Božím slibům. On je všechny splní.“
46 І рече Мария: Величає душа моя Господа,
Nato se Marie začala modlit: „Celým srdcem chválím Pána
47 і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
a raduji se v Bohu, svém Spasiteli.
48 що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
Mne, nepatrné, si povšiml. Lidé ze všech národů si mne budou vděčně připomínat pro velké věci, které mi Bůh prokázal. Je mocný a svatý,
49 бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
50 І милості Його від роду до роду на боячих ся Його.
ale neustále se slitovává nad těmi, kteří ho ctí v kterékoliv době.
51 Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх;
Vztahuje svoji mocnou ruku, aby mařil plány pyšných,
52 поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
aby sesazoval mocné z trůnů, pozvedal ponížené,
53 голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
sytil hladové dobrými věcmi a bohaté propouštěl s prázdnýma rukama.
54 прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
Ujímá se svého lidu, Izraele, protože slíbil našim otcům,
Abrahamovi i jeho potomkům, že k nim bude na věky milosrdný.“ (aiōn g165)
56 Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
Marie pobyla u Alžběty asi tři měsíce a pak se vrátila domů.
57 Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
Přišel Alžbětin čas a narodil se jí syn.
58 І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
Všichni sousedé a příbuzní se radovali, že ji Bůh tak obšťastnil.
59 І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією.
Sešli se osmého dne, kdy podle zákona bývali chlapci obřezáváni. Všichni předpokládali, že dítě se bude jmenovat po otci Zachariáš.
60 І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
Alžběta však chtěla, aby se jmenoval Jan.
61 І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим.
Namítali: „Ale vždyť se tak ve vaší rodině nikdo nejmenoval.“
62 Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його.
Žádali, aby se k tomu vyjádřil otec.
63 І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
Ten vzal tabulku a k překvapení všech napsal: „Jeho jméno je Jan.“
64 Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
A tehdy se jeho ústa zase otevřela a prvními slovy děkoval Bohu.
65 І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
Užaslí sousedé pochopili, že se tu děje něco mimořádného, a zpráva o tom se roznesla po judských horách.
66 І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
Kdo ji slyšel, uvažoval, co s tím dítětem Bůh zamýšlí. Všichni viděli, že ho provází Boží moc.
67 І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
Duch svatý vnukl Zachariášovi tato prorocká slova:
68 Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
„Chvála Pánu, Bohu Izraele, že přichází svému lidu na pomoc a vysvobozuje ho.
69 і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
Posílá nám mocného Zachránce z rodu krále Davida,
kterého již dávno ústy svých proroků ohlašoval. (aiōn g165)
71 спасеннє од ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших,
Ten nás vytrhne z rukou nepřátel a všech, kteří nás nenávidí.
72 щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
Dnes se Bůh láskyplně přiznává k našim otcům a ke své smlouvě s nimi.
73 клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
Vždyť se zavázal Abrahamovi, že jednou budeme sloužit Bohu po celý život, zbaveni útlaku a strachu, očištěni a poslušni. A ty, synu, budeš prorokem Nejvyššího. Připravíš cestu Božímu Synu: Lidem budeš ohlašovat, že je přichází zachránit a odpustit jim všechna provinění. V něm k nám přichází Bůh plný slitovné lásky. Slunce spásy již vychází,
74 та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
75 служити Йому в сьвятостї та праведності перед Ним, по всі днї життя нашого.
76 А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його;
77 щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
78 по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
79 щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертній, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
aby zazářilo všem, kdo žijí ve tmách a ve stínu smrti, a osvítilo nám cestu ke smíření s Bohem!“
80 Хлопятко ж росло та міцніло духом, і пробувало в пустині аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.
Chlapec Jan se dobře rozvíjel tělesně i duševně. Později odešel na poušť, kde žil v ústraní až do chvíle, kdy vystoupil se svým poselstvím před veřejností.
