Від Івана 8
1 Ісус же пійшов на гору Оливну.
but Jesus went unto the mount of Olives.
2 Вранці ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сівши навчав їх.
And early in the morning he came again into the temple, and all the people came unto him; and he sat down, and taught them.
3 Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посередині,
And the scribes and the Pharisees bring a woman taken in adultery; and having set her in the midst,
4 кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку.
they say unto him, Master, this woman hath been taken in adultery, in the very act.
5 В законі ж Мойсей нам звелів таких каменувати; Ти ж що кажеш?
Now in the law Moses commanded us to stone such: what then sayest thou of her?
6 Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувата Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землі'.
And this they said, tempting him, that they might have [whereof] to accuse him. But Jesus stooped down, and with his finger wrote on the ground.
7 Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї.
But when they continued asking him, he lifted up himself, and said unto them, He that is without sin among you, let him first cast a stone at her.
8 І, знов, схилившись до долу, писав по землї.
And again he stooped down, and with his finger wrote on the ground.
9 Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останніх; і воетавсь один Ісус та жінка, стоячи посередині.
And they, when they heard it, went out one by one, beginning from the eldest, [even] unto the last: and Jesus was left alone, and the woman, where she was, in the midst.
10 Піднявши ся ж Ісус і нікого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? ніхто тебе не осудив?
And Jesus lifted up himself, and said unto her, Woman, where are they? did no man condemn thee?
11 Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши.
And she said, No man, Lord. And Jesus said, Neither do I condemn thee: go thy way; from henceforth sin no more.]
12 Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.
Again therefore Jesus spake unto them, saying, I am the light of the world: he that followeth me shall not walk in the darkness, but shall have the light of life.
13 Казали тодї Йому Фарисеї: Ти про себе сьвідкуєш; сьвідченнє Твоє неправдиве.
The Pharisees therefore said unto him, Thou bearest witness of thyself; thy witness is not true.
14 Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє; бо я знаю, звідкіля я прийшов, і куди йду.
Jesus answered and said unto them, Even if I bear witness of myself, my witness is true; for I know whence I came, and whither I go; but ye know not whence I come, or whither I go.
15 Ви по тілу судите; я не суджу нікого.
Ye judge after the flesh; I judge no man.
16 Коли я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й пославший мене Отець.
Yea and if I judge, my judgment is true; for I am not alone, but I and the Father that sent me.
17 І в законі ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве.
Yea and in your law it is written, that the witness of two men is true.
18 Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець.
I am he that beareth witness of myself, and the Father that sent me beareth witness of me.
19 Казали тодї Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, ні Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б.
They said therefore unto him, Where is thy Father? Jesus answered, Ye know neither me, nor my Father: if ye knew me, ye would know my Father also.
20 Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві; і ніхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його.
These words spake he in the treasury, as he taught in the temple: and no man took him; because his hour was not yet come.
21 Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших повмираєте. Куди ж я йду, ви не можете йти.
He said therefore again unto them, I go away, and ye shall seek me, and shall die in your sin: whither I go, ye cannot come.
22 Сказали тодї Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти?
The Jews therefore said, Will he kill himself, that he saith, Whither I go, ye cannot come?
23 І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього.
And he said unto them, Ye are from beneath; I am from above: ye are of this world; I am not of this world.
24 Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.
I said therefore unto you, that ye shall die in your sins: for except ye believe that I am [he], ye shall die in your sins.
25 Казали тодї Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, як і глалолю вам.
They said therefore unto him, Who art thou? Jesus said unto them, Even that which I have also spoken unto you from the beginning.
26 Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї.
I have many things to speak and to judge concerning you: howbeit he that sent me is true; and the things which I heard from him, these speak I unto the world.
27 Не розуміли, що про Отця їм глаголе.
They perceived not that he spake to them of the Father.
28 Рече ж їм Ісус: Як знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю.
Jesus therefore said, When ye have lifted up the Son of man, then shall ye know that I am [he], and [that] I do nothing of myself, but as the Father taught me, I speak these things.
29 І Пославший мене - зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я роблю всякого часу, що подобаєть ся Йому.
And he that sent me is with me; he hath not left me alone; for I do always the things that are pleasing to him.
30 Як се Він промовляв, многі увірували в Него.
As he spake these things, many believed on him.
31 Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справді ви ученики мої будете,
Jesus therefore said to those Jews which had believed him, If ye abide in my word, [then] are ye truly my disciples;
32 і зрозумієте правду, й правда визволить вас.
and ye shall know the truth, and the truth shall make you free.
33 Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї ніколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете?
They answered unto him, We be Abraham’s seed, and have never yet been in bondage to any man: how sayest thou, Ye shall be made free?
34 Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха.
Jesus answered them, Verily, verily, I say unto you, Every one that committeth sin is the bondservant of sin.
And the bondservant abideth not in the house for ever: the son abideth for ever. (aiōn g165)
36 Коли ж Син визволить вас, справді вільними будете.
If therefore the Son shall make you free, ye shall be free indeed.
37 Знаю, що ви насїннє Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас.
I know that ye are Abraham’s seed; yet ye seek to kill me, because my word hath not free course in you.
38 Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите.
I speak the things which I have seen with [my] Father: and ye also do the things which ye heard from [your] father.
39 Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б.
They answered and said unto him, Our father is Abraham. Jesus saith unto them, If ye were Abraham’s children, ye would do the works of Abraham.
40 Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив.
But now ye seek to kill me, a man that hath told you the truth, which I heard from God: this did not Abraham.
41 Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога.
Ye do the works of your father. They said unto him, We were not born of fornication; we have one Father, [even] God.
42 Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав.
Jesus said unto them, If God were your Father, ye would love me: for I came forth and am come from God; for neither have I come of myself, but he sent me.
43 Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого.
Why do ye not understand my speech? [Even] because ye cannot hear my word.
44 Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину; й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її.
Ye are of [your] father the devil, and the lusts of your father it is your will to do. He was a murderer from the beginning, and stood not in the truth, because there is no truth in him. When he speaketh a lie, he speaketh of his own: for he is a liar, and the father thereof.
45 А що я правду глаголю, не віруєте менї.
But because I say the truth, ye believe me not.
46 Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ж правду глаголю, чому ви не віруєте менї?
Which of you convicteth me of sin? If I say truth, why do ye not believe me?
47 Хто від Бога, слова Божі слухає. Тому ви не слухаєте, що ви не від Бога.
He that is of God heareth the words of God: for this cause ye hear [them] not, because ye are not of God.
48 Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи недобре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш?
The Jews answered and said unto him, Say we not well that thou art a Samaritan, and hast a devil?
49 Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого; ви ж не шануєте мене.
Jesus answered, I have not a devil; but I honour my Father, and ye dishonour me.
50 Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить.
But I seek not mine own glory: there is one that seeketh and judgeth.
51 Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік. (aiōn g165)
Verily, verily, I say unto you, If a man keep my word, he shall never see death. (aiōn g165)
52 Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік. (aiōn g165)
The Jews said unto him, Now we know that thou hast a devil. Abraham is dead, and the prophets; and thou sayest, If a man keep my word, he shall never taste of death. (aiōn g165)
53 Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш?
Art thou greater than our father Abraham, which is dead? and the prophets are dead: whom makest thou thyself?
54 Відказав Ісус: Коди я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш.
Jesus answered, If I glorify myself, my glory is nothing: it is my Father that glorifieth me; of whom ye say, that he is your God;
55 не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню.
and ye have not known him: but I know him; and if I should say, I know him not, I shall be like unto you, a liar: but I know him, and keep his word.
56 Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв.
Your father Abraham rejoiced to see my day; and he saw it, and was glad.
57 Казали тодї Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видїв єси?
The Jews therefore said unto him, Thou art not yet fifty years old, and hast thou seen Abraham?
58 Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був.
Jesus said unto them, Verily, verily, I say unto you, Before Abraham was, I am.
59 Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і дійшов так мимо.
They took up stones therefore to cast at him: but Jesus hid himself, and went out of the temple.
