Від Івана 6
1 Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського,
Дупэ ачея, Исус С-а дус динколо де Маря Галилеий, нумитэ Маря Тибериадей.
2 І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.
О маре глоатэ мерӂя дупэ Ел, пентру кэ ведя семнеле пе каре ле фэчя ку чей болнавь.
3 Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.
Исус С-а суит пе мунте ши шедя аколо ку ученичий Сэй.
4 Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.
Паштеле, празникул иудеилор, ера апроапе.
5 Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
Исус Шь-а ридикат окий ши а вэзут кэ о маре глоатэ вине спре Ел. Ши а зис луй Филип: „Де унде авем сэ кумпэрэм пынь ка сэ мэнынче оамений ачештя?”
6 Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має роботи.
Спуня лукрул ачеста ка сэ-л ынчерче, пентру кэ штия че аре де гынд сэ факэ.
7 Відказав Йому Филип: За двісті денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.
Филип Й-а рэспунс: „Пыниле пе каре ле-ам путя кумпэра ку доуэ суте де лей, н-ар ажунӂе ка фиекаре сэ капете пуцинтел дин еле.”
8 Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:
Унул дин ученичий Сэй, Андрей, фрателе луй Симон Петру, Й-а зис:
9 Є тут хлопець один, що мав пять хлїбів ячних [ячмінних] та дві рибки; тільки що сього на стільки?
„Есте аич ун бэецел каре аре чинч пынь де орз ши дой пешть, дар че сунт ачестя ла атыця?”
10 Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місці. Посідали ж чоловіки, числом тисяч з пять.
Исус а зис: „Спунець оаменилор сэ шадэ жос.” Ын локул ачела ера мултэ ярбэ. Оамений ау шезут жос, ын нумэр де апроапе чинч мий.
11 Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотіли.
Исус а луат пыниле, а мулцумит луй Думнезеу, ле-а ымпэрцит ученичилор, яр ученичий ле-ау ымпэрцит челор че шедяу жос; де асеменя, ле-а дат ши дин пешть кыт ау воит.
12 Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.
Дупэ че с-ау сэтурат, Исус а зис ученичилор Сэй: „Стрынӂець фиримитуриле каре ау рэмас, ка сэ ну се пярдэ нимик.”
13 Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.
Ле-ау адунат деч ши ау умплут доуэспрезече кошурь ку фиримитуриле каре рэмэсесерэ дин челе чинч пынь де орз, дупэ че мынкасерэ тоць.
14 Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справді пророк, грядущий на сьвіт.
Оамений ачея, кынд ау вэзут минуня пе каре о фэкусе Исус, зичяу: „Ку адевэрат, Ачеста есте Пророкул Чел аштептат ын луме.”
15 Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.
Исус, фииндкэ штия кэ ау де гынд сэ винэ сэ-Л я ку сила ка сэ-Л факэ ымпэрат, С-а дус ярэшь ла мунте, нумай Ел сингур.
16 Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,
Кынд с-а ынсерат, ученичий Луй с-ау коборыт ла марӂиня мэрий.
17 і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.
С-ау суит ынтр-о корабие ши тречяу маря, ка сэ се дукэ ын Капернаум. Се ынтунекасе, ши Исус тот ну венисе ла ей.
18 А море, од великого вітру, що пурхав, піднялось.
Суфла ун вынт путерник ши маря ера ынтэрытатэ.
19 Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближують ся, і полякались.
Дупэ че ау выслит кам доуэзечь ши чинч сау трейзечь де стадий, вэд пе Исус умблынд пе маре ши апропиинду-Се де корабие. Ши с-ау ынфрикошат.
20 Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.
Дар Исус ле-а зис: „Еу сунт, ну вэ темець!”
21 Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.
Вояу деч сэ-Л я ын корабие. Ши корабия а сосит ындатэ ла локул спре каре мерӂяу.
22 Назавтра народ, стоячий по тім боці моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками сво'їми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,
Нородул, каре рэмэсесе де чялалтэ парте а мэрий, бэгасе де сямэ кэ аколо ну ера декыт о корабие ши кэ Исус ну Се суисе ын корабия ачаста ку ученичий Луй, чи ученичий плекасерэ сингурь ку еа.
23 инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хліб, як хвалу оддав Господь;
А доуа зи, сосисерэ алте корэбий дин Тибериада, апроапе де локул унде мынкасерэ ей пыня, дупэ че Домнул мулцумисе луй Думнезеу.
24 побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.
Кынд ау вэзут нороаделе кэ нич Исус, нич ученичий Луй ну ерау аколо, с-ау суит ши еле ын корэбииле ачестя ши с-ау дус ла Капернаум сэ кауте пе Исус.
25 І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?
Кынд Л-ау гэсит, динколо де маре, Й-ау зис: „Ынвэцэторуле, кынд ай венит аич?”
26 Відказав Їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.
Дрепт рэспунс, Исус ле-а зис: „Адевэрат, адевэрат вэ спун кэ Мэ кэутаць ну пентру кэ аць вэзут семне, чи пентру кэ аць мынкат дин пыниле ачеля ши в-аць сэтурат.
27 Трудіть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічне життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог. (aiōnios g166)
Лукраць ну пентру мынкаря перитоаре, чи пентрумынкаря каре рэмыне пентру вяца вешникэ ши пе каре в-о ва да Фиул омулуй; кэч Татэл, адикэ Ынсушь Думнезеу, пеЕл Л-а ынсемнат ку печетя Луй.” (aiōnios g166)
28 Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити діла Божі?
Ей Й-ау зис: „Че сэ фачем ка сэ сэвыршим лукрэриле луй Думнезеу?”
29 Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.
Исус ле-а рэспунс: „Лукраря пе каре о чере Думнезеу есте ачаста: сэ кредець ын Ачела пе каре Л-а тримис Ел.”
30 Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб виділи ми, та й вірували Тобі? Що чиниш?
„Че семн фачь Ту деч”, Й-ау зис ей, „ка сэ-л ведем ши сэ кредем ын Тине? Че лукрезь Ту?
31 Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.
Пэринций ноштри ау мынкат манэ ын пустиу, дупэ кум есте скрис: ‘Ле-а дат сэ мэнынче пыне дин чер.’”
32 Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.
Исус ле-а зис: „Адевэрат, адевэрат вэ спун кэ Мойсе ну в-а дат пыня дин чер, чи Татэл Меу вэ дэ адевэрата пыне дин чер,
33 Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, і життє дає сьвітові.
кэч Пыня луй Думнезеу есте ачея каре Се кобоарэ дин чер ши дэ лумий вяца.”
34 Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.
„Доамне”, Й-ау зис ей, „дэ-не тотдяуна ачастэ пыне.”
35 Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.
Исус ле-а зис: „Еусунт Пыня веций. Чиневине ла Мине ну ва флэмынзи ничодатэ ши чине креде ын Мине ну ва ынсета ничодатэ.
36 Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.
Дарв-ам спус кэ М-аць ши вэзут ши тот ну кредець.
37 Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.
Тотче-Мь дэ Татэл ва ажунӂе ла Мине ши печел че вине ла Мине, ну-л вой изгони афарэ,
38 Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.
кэч М-ам коборыт дин чер ка сэ фак нувоя Мя, чивоя Челуй че М-а тримис.
39 Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нічого, а воскресив його останнього дня.
Ши воя Челуй че М-а тримис есте сэну перд нимик дин тот че Мь-а дат Ел, чи сэ-л ынвиез ын зиуа де апой.
40 Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав житте вічне, і я воскрешу його останнього дня. (aiōnios g166)
Воя Татэлуй Меу есте каорьчине веде пе Фиул ши креде ын Ел сэ айбэ вяца вешникэ; ши Еу ыл вой ынвия ын зиуа де апой.” (aiōnios g166)
41 Миркали [відказували] тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;
Иудеий кыртяу ымпотрива Луй, пентру кэ зисесе: „Еу сунт Пыня каре С-а коборыт дин чер.”
42 і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й Матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?
Ши зичяу: „Оаре ну есте Ачеста Исус, фиул луй Иосиф, пе ай кэруй татэ ши мамэ ый куноаштем? Кум дар зиче Ел: ‘Еу М-ам коборыт дин чер’?”
43 Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.
Исус ле-а рэспунс: „Ну кыртиць ынтре вой.
44 Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.
Нименьну поате вени ла Мине, дакэ ну-л атраӂе Татэл, каре М-а тримис; ши Еу ыл вой ынвия ын зиуа де апой.
45 Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.
Ынпророчь есте скрис: ‘Тоць вор фи ынвэцаць де Думнезеу.’ Аша кэ орьчине а аскултат пе Татэл ши а примит ынвэцэтура Луй, вине ла Мине.
46 Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.
Нукэ чинева а вэзут пе Татэл, афарэ деАчела каре вине де ла Думнезеу; да, Ачела а вэзут пе Татэл.
Адевэрат, адевэрат вэ спун кэ чинекреде ын Мине аре вяца вешникэ. (aiōnios g166)
48 Я хлїб життя.
Еусунт Пыня веций.
49 Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.
Пэринцийвоштри ау мынкат манэ ын пустиу ши ау мурит.
50 Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.
Пынякаре се кобоарэ дин чер есте де аша фел, ка чинева сэ мэнынче дин еа ши сэ ну моарэ.
51 Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тіло моє, що я дам за життє сьвіту. (aiōn g165)
Еу сунт Пынявие, карес-а коборыт дин чер. Дакэ мэнынкэ чинева дин пыня ачаста, ва трэи ын вяк; ши пыня пе каре о вой да Еу есте трупул Меу, пе каре ыл вой да пентру вяца лумий.” (aiōn g165)
52 Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тіло їсти?
Ла аузул ачестор кувинте, иудеий се чертау ынтре ей ши зичяу: „Кум поате Омул ачеста сэ не дя трупул Луй сэ-л мынкэм?”
53 Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тіла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.
Исус ле-а зис: „Адевэрат, адевэрат вэ спун кэ, дакэ ну мынкацьтрупул Фиулуй омулуй ши дакэ ну бець сынӂеле Луй, н-авець вяца ын вой ыншивэ.
54 Хто їсть тіло моє і пє мою кров, має життє вічне, і я воскрешу його останнього дня. (aiōnios g166)
Чинемэнынкэ трупул Меу ши бя сынӂеле Меу аре вяца вешникэ; ши Еу ыл вой ынвия ын зиуа де апой. (aiōnios g166)
55 Тїло моє справді єсть їжа, а кров моя справді єсть напиток.
Кэч трупул Меу есте ку адевэрат о хранэ ши сынӂеле Меу есте ку адевэрат о бэутурэ.
56 Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.
Чине мэнынкэ трупул Меу ши бя сынӂеле Меу рэмынеын Мине, ши Еу рэмын ын ел.
57 Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.
Дупэ кум Татэл, каре есте виу, М-а тримис пе Мине ши Еу трэеск прин Татэл, тот аша, чине Мэ мэнынкэ пе Мине ва трэи ши ел прин Мине.
58 Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік. (aiōn g165)
Астфелесте пыня каре с-а коборыт дин чер, ну ка мана пе каре ау мынкат-о пэринций воштри, ши тотушь ау мурит; чине мэнынкэ пыня ачаста ва трэи ын вяк.” (aiōn g165)
59 Се Він глаголав у школі, навчаючи в Капернаумі.
Исус а спус ачесте лукрурь ын синагогэ, кынд ынвэца пе оамень ын Капернаум.
60 Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?
Мулць дин ученичий Луй, дупэ че ау аузит ачесте кувинте, ау зис: „Ворбиря ачаста есте пря де тот: чине поате с-о суфере?”
61 Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?
Исус, каре штия ын Сине кэ ученичий Сэй кыртяу ымпотрива ворбирий ачестея, ле-а зис: „Ворбиря ачаста есте пентру вой о причинэ де потикнире?
62 Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?
Дардакэ аць ведя пе Фиул омулуй суинду-Се унде ера май ынаинте?…
63 Се дух, що оживлює; тіло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.
Духулесте ачела каре дэ вяцэ, карня ну фолосеште ла нимик; кувинтеле пе каре ви ле-ам спус Еу сунт дух ши вяцэ.
64 Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.
Дар сунтуний дин вой каре ну кред.” Кэч Исус штия де ла ынчепут чине ерау чей че ну кред ши чине ера чел че авя сэ-Л вындэ.
65 І рече: Тим глаголав вам, що ніхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.
Ши а адэугат: „Токмай де ачея в-амспус кэ нимень ну поате сэ винэ ла Мине дакэ ну й-а фост дат де Татэл Меу.”
66 Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.
Дин клипа ачея, мулць дин ученичий Луй с-ау ынторс ынапой ши ну май умблау ку Ел.
67 Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?
Атунч, Исус а зис челор дойспрезече: „Вой ну врець сэ вэ дучець?”
68 Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього, (aiōnios g166)
„Доамне”, Й-а рэспунс Симон Петру, „ла чине сэ не дучем? Ту ай кувинтеле веций вешниче. (aiōnios g166)
69 і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.
Ши ной ам крезут ши ам ажунс ла куноштинца кэ Ту ешть Христосул, Сфынтул луй Думнезеу.”
70 Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? А один з вас диявол.
Исус ле-а рэспунс: „Нув-ам алес Еу пе вой, чей дойспрезече? Ши тотушь унулдин вой есте ун драк.”
71 Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.
Ворбя деспре Иуда, фиул луй Симон, Искариотянул, кэч ел авя сэ-Л вындэ; ел, унул дин чей дойспрезече.
