< Від Івана 20 >
1 Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранці, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу.
2 Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його.
3 Вийшов тодї Петр і другий ученик, і прийшли до гробу.
4 Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу.
5 І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов.
6 Приходить тодї Симон Петр слїдом за ним, і ввійшов у гріб, і видить, що лежить полотно,
7 а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї.
8 Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував.
9 Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути.
10 Пійшли ж тодї ученики знов до себе.
11 Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб,
12 і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове.
13 І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його.
14 І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус.
15 Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи мені, де Його положив, і я Його візьму.
16 Рече їй Ісус: Мариє. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю.
17 Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого.
18 Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй.
19 Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам.
20 І, се промовивши, показав їм свої руки, і бік свій. Зрадїли тоді ученики, побачивши Господа.
21 Рече ж їм Ісус ізнов: Упокій вам. Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас.
22 І, се промовивши, дихнув, і рече їм: Прийміть Духа сьвятого.
23 Кому відпустите гріхи, відпустять ся їм; кому задержите, задержить ся.
24 Тома ж, один з дванайцяти, на прізвище Близняк, не був з ними, як прийшов Ісус.
25 Сказали йому другі ученики: Ми видїли Господа. Він же сказав їм: Коли не побачу на руках Його рани од гвіздя, і не вложу руки моєї в бік Його, не пійму віри.
26 А по восьми днях знов були в середині ученики Його, й Тома з ними. Приходить Ісус, як двері були замкнені, і став посерединї, і рече: Впокій вам.
27 Опісля рече до Томи: Подай палець твій сюди, й подивись на руки мої, і подай руку твою, івложи в бік мій, та й не будь невірний, а вірний.
28 І озвавшись Тома, каже Йому: Господь мій і Бог мій.
29 Рече йому Ісус: Що видів єси мене, Томо, увірував єси; блаженні, що не виділи, та й вірували.
30 Багато ж инших ознак робив Ісус перед учениками своїми, що не написані в книзї сїй.
31 Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його.
