Від Івана 10
1 Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
In truth I tell you, whoever does not go into the sheepfold through the door, but climbs up at some other place, that man is a thief and a robber;
2 Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.
but the man who goes in through the door is shepherd to the sheep.
3 Тому воротар одчиняв, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
For him the watchman opens the door; and the sheep listen to his voice; and he calls his own sheep by name, and leads them out.
4 як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
When he has brought them all out, he walks in front of them, and his sheep follow him, because they know his voice.
5 За чужим же не пійдуть, а втікати муть од него, бо не знають голосу чужих.
They will not follow a stranger, but will run away from him; because they do not know a stranger’s voice.”
6 Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
This was the allegory that Jesus told them, but they did not understand of what he was speaking.
7 Тоді знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
So he continued: “In truth I tell you, I am the Door for the sheep.
8 Всі, скільки прийшло їх перше мене, злодії і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
All who came before me were thieves and robbers; but the sheep did not listen to them.
9 Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
I am the Door; he who goes in through me will be safe, and he will go in and out and find pasture.
10 Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
The thief comes only to steal, to kill, and to destroy; I have come that they may have Life, and may have it in greater fullness.
11 Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
I am the Good Shepherd. The Good Shepherd lays down his life for his sheep.
12 Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидав вівцї, та й утікав; а вовк хапа їх, і розсипав вівцї.
The hired man who is not a shepherd, and who does not own the sheep, when he sees a wolf coming, leaves them and runs away; then the wolf seizes them, and scatters the flock.
13 Наймит же втїкав, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
He does this because he is only a hired man and does not care about the sheep.
14 Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
I am the Good Shepherd; and I know my sheep, and my sheep know me —
15 Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
Just as the Father knows me and I know the Father — and I lay down my life for the sheep.
16 І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
I have other sheep besides, which do not belong to this fold; I must lead them also, and they will listen to my voice; and they shall become one flock under ‘one Shepherd.’
17 За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
This is why the Father loves me, because I lay down my life — to receive it again.
18 Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
No one took it from me, but I lay it down of myself. I have authority to lay it down, and I have authority to receive it again. This is the command which I received from my Father.”
19 Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
In consequence of these words a difference of opinion again arose among the Jews.
20 Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
Many of them said: “He is possessed by a demon and is mad; why do you listen to him?”
21 Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може сліпим очі відкривати?
Others said: “This is not the teaching of one who is possessed by a demon. Can a demon give sight to the blind?”
22 Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
Soon after this the Festival of the Re-dedication was held at Jerusalem.
23 І ходив Ісус до церкві у Соломоновім ходнику.
It was winter; and Jesus was walking in the Temple Courts, in the Colonnade of Solomon,
24 Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
when the Jews gathered round him, and said: “How long are you going to keep us in suspense? If you are the Christ, tell us so frankly.”
25 Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
“I have told you so,” replied Jesus, “and you do not believe me. The work that I am doing in my Father’s name bears testimony to me.
26 Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
But you do not believe me, because you are not of my flock.
27 Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
My sheep listen to my voice; I know them, and they follow me;
29 Отець мій, що дав мені, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
What my Father has entrusted to me is more than all else; and no one can snatch anything out of the Father’s hands.
30 Я і Отець одно.
The Father and I are one.”
31 Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
The Jews again brought stones to throw at him;
32 Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих діл каменуєте мене?
and seeing this, Jesus said: “I have done before your eyes many good actions, inspired by the Father; for which of them would you stone me?”
33 Відказали йому Жиди, говорячи: За добре діло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
“It is not for any good action that we would stone you,” answered the Jews, “but for blasphemy; and because you, who are only a man, make yourself out to be God.”
34 Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
“Are there not,” replied Jesus, “these words in your Law — ‘I said “Ye are gods”’?
35 Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє,
If those to whom God’s word were addressed were said to be ‘gods’ — and Scripture cannot be set aside —
36 то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулищ, бо сказав: Я Син Божий?
Do you say of one whom the Father has consecrated and sent as his Messenger to the world ‘You are blaspheming,’ because I said ‘I am God’s Son’?
37 Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри мені.
If I am not doing the work that my Father is doing, do not believe me;
38 Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
if I am doing it, even though you do not believe me, believe what that work shows; so that you may understand, and understand more and more clearly, that the Father is in union with me, and I with the Father.”
39 Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
Upon this the Jews again sought to arrest him; but he escaped their hands.
40 та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
Then Jesus again crossed the Jordan to the place where John used to baptize at first, and stayed there some time, during which many people came to see him.
41 І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан ніякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.
“John gave no sign of his mission,” they said; “but everything that he said about this man was true.”
42 І увірували там многі в Него.
And many learned to believe in Jesus there.
