Від Івана 10
1 Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
Verily, verily, I say unto you, He that entereth not by the door into the fold of the sheep, but climbeth up some other way, the same is a thief and a robber.
2 Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.
But he that entereth in by the door is the shepherd of the sheep.
3 Тому воротар одчиняв, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
To him the porter openeth; and the sheep hear his voice: and he calleth his own sheep by name, and leadeth them out.
4 як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
When he hath put forth all his own, he goeth before them, and the sheep follow him: for they know his voice.
5 За чужим же не пійдуть, а втікати муть од него, бо не знають голосу чужих.
And a stranger will they not follow, but will flee from him: for they know not the voice of strangers.
6 Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
This parable spake Jesus unto them: but they understood not what things they were which he spake unto them.
7 Тоді знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
Jesus therefore said unto them again, Verily, verily, I say unto you, I am the door of the sheep.
8 Всі, скільки прийшло їх перше мене, злодії і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
All that came before me are thieves and robbers: but the sheep did not hear them.
9 Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
I am the door: by me if any man enter in, he shall be saved, and shall go in and go out, and shall find pasture.
10 Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
The thief cometh not, but that he may steal, and kill, and destroy: I came that they may have life, and may have [it] abundantly.
11 Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
I am the good shepherd: the good shepherd layeth down his life for the sheep.
12 Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидав вівцї, та й утікав; а вовк хапа їх, і розсипав вівцї.
He that is a hireling, and not a shepherd, whose own the sheep are not, beholdeth the wolf coming, and leaveth the sheep, and fleeth, and the wolf snatcheth them, and scattereth [them]:
13 Наймит же втїкав, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
[he fleeth] because he is a hireling, and careth not for the sheep.
14 Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
I am the good shepherd; and I know mine own, and mine own know me,
15 Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
even as the Father knoweth me, and I know the Father; and I lay down my life for the sheep.
16 І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
And other sheep I have, which are not of this fold: them also I must bring, and they shall hear my voice; and they shall become one flock, one shepherd.
17 За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
Therefore doth the Father love me, because I lay down my life, that I may take it again.
18 Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
No one taketh it away from me, but I lay it down of myself. I have power to lay it down, and I have power to take it again. This commandment received I from my Father.
19 Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
There arose a division again among the Jews because of these words.
20 Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
And many of them said, He hath a devil, and is mad; why hear ye him?
21 Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може сліпим очі відкривати?
Others said, These are not the sayings of one possessed with a devil. Can a devil open the eyes of the blind?
22 Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
And it was the feast of the dedication at Jerusalem: it was winter;
23 І ходив Ісус до церкві у Соломоновім ходнику.
and Jesus was walking in the temple in Solomon’s porch.
24 Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
The Jews therefore came round about him, and said unto him, How long dost thou hold us in suspense? If thou art the Christ, tell us plainly.
25 Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
Jesus answered them, I told you, and ye believe not: the works that I do in my Father’s name, these bear witness of me.
26 Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
But ye believe not, because ye are not of my sheep.
27 Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
My sheep hear my voice, and I know them, and they follow me:
29 Отець мій, що дав мені, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
My Father, which hath given [them] unto me, is greater than all; and no one is able to snatch [them] out of the Father’s hand.
30 Я і Отець одно.
I and the Father are one.
31 Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
The Jews took up stones again to stone him.
32 Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих діл каменуєте мене?
Jesus answered them, Many good works have I shewed you from the Father; for which of those works do ye stone me?
33 Відказали йому Жиди, говорячи: За добре діло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
The Jews answered him, For a good work we stone thee not, but for blasphemy; and because that thou, being a man, makest thyself God.
34 Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
Jesus answered them, Is it not written in your law, I said, Ye are gods?
35 Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє,
If he called them gods, unto whom the word of God came (and the scripture cannot be broken),
36 то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулищ, бо сказав: Я Син Божий?
say ye of him, whom the Father sanctified and sent into the world, Thou blasphemest; because I said, I am [the] Son of God?
37 Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри мені.
If I do not the works of my Father, believe me not.
38 Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
But if I do them, though ye believe not me, believe the works: that ye may know and understand that the Father is in me, and I in the Father.
39 Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
They sought again to take him: and he went forth out of their hand.
40 та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
And he went away again beyond Jordan into the place where John was at the first baptizing; and there he abode.
41 І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан ніякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.
And many came unto him; and they said, John indeed did no sign: but all things whatsoever John spake of this man were true.
42 І увірували там многі в Него.
And many believed on him there.
