Якова 1
1 Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсіяні: Витайте.
Iames a seruant of God, and of the Lord Iesus Christ, to the twelue Tribes, which are scattered abroade, salutation.
2 Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,
My brethren, count it exceeding ioy, when ye fall into diuers tentations,
3 знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;
Knowing that ye trying of your faith bringeth forth patience,
4 терпіннє ж нехай мав звершене діло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.
And let patience haue her perfect worke, that ye may be perfect and entier, lacking nothing.
5 Коли ж у кого з вас недостав премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всім щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.
If any of you lacke wisedome, let him aske of God, which giueth to all men liberally, and reprocheth no man, and it shalbe giuen him.
6 Нехай же просить вірою, нічого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбивав.
But let him aske in faith, and wauer not: for hee that wauereth, is like a waue of the sea, tost of the winde, and caried away.
7 Нехай бо не думав такий чоловік, що прийме що від Бога.
Neither let that man thinke that hee shall receiue any thing of the Lord.
8 Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.
A double minded man is vnstable in all his waies.
9 Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,
Let the brother of lowe degree reioyce in that he is exalted:
10 а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.
Againe hee that is rich, in that hee is made lowe: for as the flower of the grasse, shall he vanish away.
11 Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.
For as when the sunne riseth with heate, then the grasse withereth, and his flower falleth away, and the goodly shape of it perisheth: euen so shall the rich man wither away in all his waies.
12 Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.
Blessed is ye man, that endureth tentation: for when he is tried, hee shall receiue the crowne of life, which the Lord hath promised to them that loue him.
13 Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокутує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нікого.
Let no man say when hee is tempted, I am tempted of God: for God can not bee tempted with euill, neither tempteth he any man.
14 Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.
But euery man is tempted, when hee is drawen away by his owne concupiscence, and is entised.
15 Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.
Then when lust hath conceiued, it bringeth foorth sinne, and sinne when it is finished, bringeth foorth death.
16 Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.
Erre not, my deare brethren.
17 Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.
Euery good giuing, and euery perfect gift is from aboue, and commeth downe from the Father of lights, with whome is no variablenes, neither shadow of turning.
18 Схотів бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.
Of his owne will begate hee vs with the woorde of trueth, that we shoulde be as the first fruites of his creatures.
19 Тим же, браттє моє любе, нехай і буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.
Wherefore my deare brethren, let euery man be swift to heare, slowe to speake, and slowe to wrath.
20 Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.
For the wrath of man doeth not accomplish the righteousnesse of God.
21 Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.
Wherefore lay apart all filthinesse, and superfluitie of maliciousnesse, and receiue with meekenes the word that is graffed in you, which is able to saue your soules.
22 Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.
And be ye doers of the word, and not hearers onely, deceiuing your owne selues.
23 Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.
For if any heare the woorde, and doe it not, he is like vnto a man, that beholdeth his naturall face in a glasse.
24 Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.
For when he hath considered himselfe, hee goeth his way, and forgetteth immediately what maner of one he was.
25 Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробував в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель діла; такий буде щасливий у дїланню своїм.
But who so looketh in the perfect Lawe of libertie, and continueth therein, hee not being a forgetful hearer, but a doer of the woorke, shalbe blessed in his deede.
26 Коли хто думав, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.
If any man amog you seeme religious, and refraineth not his tongue, but deceiueth his owne heart, this mans religion is vaine.
27 Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.
Pure religion and vndefiled before God, euen the Father, is this, to visite the fatherlesse, and widdowes in their aduersitie, and to keepe himselfe vnspotted of the world.
