До євреїв 3
1 Тим же, браттє сьвяте, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Сьвятителя визнання нашого, на Христа Ісуса.
Wherefore, holy brethren, partakers of the heavenly calling, consider the Apostle and High Priest of our profession, Christ Jesus;
2 Вірен Він Тому, хто настановив Його, як і Мойсей у всьому домі Його:
Who was faithful to him that appointed him, as also Moses [was faithful] in all his house.
3 більшої бо слави Сей над Мойсея сподобив ся, скільки більшу честь мав, нїж будинок, той, хто вбудував його.
For this [man] was counted worthy of more glory than Moses, inasmuch as he who hath built the house, hath more honor than the house.
4 Всякий бо будинок будує хтось, а хто все збудував, се Бог.
For every house is built by some [man]; but he that built all things [is] God.
5 І Мойсей же вірен у всьому домі Його, яко слуга, на сьвідченнє тому, що мало глаголатись;
And Moses verily [was] faithful in all his house, as a servant, for a testimony of those things which were [afterwards] to be spoken.
6 Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надїї аж до кінця твердо держати мем.
But Christ as a son over his own house: whose house are we, if we hold fast the confidence, and the rejoicing of the hope firm to the end.
7 Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте,
Wherefore (as the Holy Spirit saith, To-day if ye will hear his voice,
8 не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пу-стинї,
Harden not your hearts, as in the provocation, in the day of temptation in the wilderness:
9 де спокутували мене батьки ваші, досьвідчались про мене, й виділи дїла мої сорок років.
When your fathers tempted me, proved me, and saw my works forty years.
10 За се прогнівивсь я на рід той і сказав: Завсїди заблуджують серцем, і не пізнали вони доріг моїх;
Wherefore I was grieved with that generation, and said, They do always err in [their] heart; and they have not known my ways.
11 так що поклявсь я в гнїві моїм: Чи (коли) ввійдуть вони в відпочинок мій.
So I swore in my wrath, They shall not enter into my rest.)
12 Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого.
Take heed, brethren, lest there be in any of you an evil heart of unbelief, in departing from the living God.
13 А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха.
But exhort one another daily, while it is called To-day; lest any of you be hardened through the deceitfulness of sin.
14 Бо ми стали ся спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо.
For we are made partakers of Christ, if we hold the beginning of our confidence steadfast to the end;
15 Коли (нам) глаголеть ся: "Сьогоднї, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогнїванню".
While it is said, To-day if ye will hear his voice, harden not your hearts, as in the provocation.
16 Деякі бо, чувши, прогнівали (Бога), тільки ж не всї, що вийшли з Єгипту з Мойсейом.
For some, when they had heard, did provoke: yet, not all that came out of Egypt by Moses.
17 На кого ж Він гнівив ся сорок років? Чи не на тих, що грішили, котрих кости полягли в пустинї?
But with whom was he grieved forty years? [was it] not with them that had sinned, whose carcasses fell in the wilderness?
18 Кому ж Він кляв ся, що не ввійдуть у впокій Його, коли не неслухняним?
And to whom did he swear that they should not enter into his rest, but to them that believed not?
19 І бачимо, що не змогли ввійти за невірство.
So we see that they could not enter in because of unbelief.
